Постанова Київський апеляційний суд № 374/1/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 374/1/20 Головуючий у суді першої інстанції - Козіна С.М. Номер провадження № 22-ц/824/1912/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником Полонською Людмилою Миколаївною , на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна, про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки недійсними та скасування державної реєстрації прав, - ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки недійсними та скасування державної реєстрації прав. В подальшому, в жовтні 2021 року позивачкою було подано заяву про забезпечення позову, у якій вона вказувала, що ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 26 грудня 2019 року вже було забезпечено цей позов шляхом накладення арешту на зазначені вище будинок та земельну ділянку. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 , з метою психологічного тиску на позивачку та в порушення вимог зазначеної вище судової ухвали, звернулася до Кагарлицького районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» щодо відключення спірного житлового будинку від мережі електропостачання, та 21 жовтня 2021 року було здійснено таке відключення. Внаслідок протиправних дій відповідачки на даний час позивачка з мамою та сином знаходяться у неопалюваному будинку без світла, оскільки опалення будинку виключно електричне, та позбавлені можливості навіть приготувати собі їжу. У зв`язку із вище наведеним виникла необхідність повторного звернення до суду з заявою про забезпечення позову, а тому ОСОБА_3 просила суд забезпечити позов шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо спірного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом проведення відключення цього будинку від електро- та газопостачання. Зобов`язати Кагарлицький районний підрозділ ПАТ «Київобленерго» невідкладно поновити електропостачання житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 25 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом проведення відключення будинку від електро- та газопостачання не в установленому законодавством порядку. У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено. Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 01 листопада 2021 року було виправлено описку в ухвалі Ржищівського міського суду Київської області від 25 жовтня 2021 року. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - Полонська Л.М. подала апеляційну скаргу, у якій вказує на порушення норм процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин справи, оскільки даний позов вже було забезпечено накладенням арешту на спірні об`єкти, що є логічним та звичайним способом забезпеченням для даної категорії справ, адже не вжиття заходів забезпечення дійсно могло утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Апелянт вважає, що відсутній зв`язок між застосованим заходом забезпечення та фактичним виконанням або не виконанням майбутнього рішення суду в разі невжиття таких заходів, є незрозумілим, як відключення/не відключення спірного будинку від електро-, газопостачання може утруднити виконання рішення про визнання правочину недійсним і скасування державної реєстрації нерухомого майна. А не застосування такого виду забезпечення жодним чином не вплине в майбутньому на виконання рішення суду. Вказує, що твердження суду про недобросовісність позиції відповідача та психологічний тиск на позивача не відповідає дійсним обставинам справи, адже відповідач на даний час є власником спірного майна та несе повну матеріальну відповідальність за його утримання, зокрема за сплату комунальних послуг. Особовий рахунок по послузі електропостачання оформлено на відповідача ОСОБА_1 , газопостачання у будинку відсутнє, а опалення пічне. А тому й аргументи позивача про неможливість обігрівати будинок та готувати їжу, які були прийняті судом як дійсний факт психологічного тиску на позивача - є безпідставними. Наголошує, що позивач зі своєю родиною без жодних правових підстав проживає у спірному житлі 2 роки та користується всіма комунікаціями. Тому залишається не зрозумілим у чому ж недобросовісність позиції відповідача, який не має доступу до власного будинку, наразі, вирішує це питання у правовий спосіб, та намагається себе убезпечити від завдання збитків, несе повну матеріальну відповідальність за своє майно, принаймні до рішення суду, яке набрало законних сили. Вказує, що суд не знайшов підстав для застосування зустрічного забезпечення, що свідчить про не забезпечення збалансованості інтересів сторін. Окремо звертає увагу, що формулювання застосованого виду забезпечення «заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного житлового будинку, у тому числі шляхом проведення відключення будинку від електро- та газопостачання не в установленому законом порядку» є неконкретним та всеохоплюючим, оскільки безпідставно поширюється на невизначене коло осіб та невизначений вид дій. Зокрема, будь-якими особами може бути і позивач та його родичі, а будь-які дії - це, може бути, зокрема, і користування ними спірним будинком. Також така заборона фактично розповсюджується і на інші можливі дії - наприклад, ремонт даху, обслуговування систем та комунікацій тощо, які власник майна вважатиме за необхідне провести для збереження майна у належному стані та заходів безпеки. Так, вважаючи, що застосований спосіб забезпечення не відповідає вимогам ч.2 ст.149 ЦПК України, безпідставно має всеохоплюючий характер та розповсюджується на невизначене коло осіб, є незрозумілим та нерозумним, відсутність імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі не вжиття таких заходів і аж ніяк не забезпечує збалансованість інтересів сторін, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу про забезпечення позову та винести нове рішення про відмову в застосуванні заходів забезпечення позову щодо спірного житлового будинку. 29 грудня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - Рябокляч К.О. , відповідно до якого вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, вимоги апелянта протиправними, а саму апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Так, представник заявника вказує, що підставою повторного звернення до суду із заявою про забезпечення позову стали протиправні дії відповідача ОСОБА_1 , яка з метою психологічного тиску на позивача, та в порушення вимог ухвали від 26 грудня 2019 року про накладення арешту на спірний будинок та земельну ділянку, звернулась до Кагарлицького районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» щодо відключення від мережі електропостачання житлового будинку, де крім ОСОБА_3 проживають також її мати та син. Наголошує на тому, що жодного майна ОСОБА_1 на території спірного домоволодіння немає, будинок новий, технічно справний і ремонту не потребує, всупереч твердженням апелянта та її представника, які у спірному будинку жодного разу не були. Представник ОСОБА_3 - Рябокляч К.О. вважає, що застосування зустрічного забезпечення в обов`язковому порядку на підставі ч. 3 ст. 154 ЦПК України не потребувалось, а оскаржуваною ухвалою суд заборонив відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного домоволодіння не у встановлений законом порядок, тобто у випадку виникнення у позивача заборгованості по оплаті комунальних послуг, порушення правил споживання послуг, у випадку виникнення аварійних ситуацій, проведення планових відключень чи ремонтів тощо судом заборонено не було. Враховуючи вказане у відзиві, представник позивача просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. При апеляційному розгляді справи, представник відповідача у справі ОСОБА_1 , адвокат Полонська Л.М. підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити, оскільки вважає, що вжитті судом заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом проведення відключення будинку від електро- та газопостачання не в установленому законодавством порядку, суперечить положення ст. 149, 150 ЦПК України та не відповідає предмету спору, оскільки предметом судового спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки і судом уже були вжиті відповідні заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказане майно, що відповідає загально прийнятій судовій практиці при розгляді даної категорії справ. Однак вжиті судом заходи ухвалою суду , що оскаржується не мають прямого відношення до судового спору та не забезпечують предмет спору. Більш того вказані заходи направленні на порушення прав відповідачки, яка на даний час є власником спірного будинку і саме нею укладенні відповідні договори із надавачами послуг в тому числі в енергопостачальною організацією та саме в неї є обов`язок щодо оплати вказаних послуг ТОВ «Київська обласна ЕК». Просила задовольнити подану скаргу. Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Рябокляч К.О. будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду вказаної справи ( а.с. 56 57, 58) до суду апеляційної інстанції не з`явився та заяв про відкладення розгляду справи із причин, які б могли бути визнанні поважними не подав, тому суд з врахуванням положень передбачених ст. 372 ч.2 ЦПК України розглянув справу у його відсутність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача у справі - адвоката Полонської Л.М., дослідивши матеріали виділені із цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_3 , суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, направлених на припинення/зупинення постачання електричної енергії та газу до нерухомого майна та будь-яких інших дій, що свідчили б про недобросовісні дії із боку відповідача - житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідає характеру спірних правовідносин, і зможе забезпечити в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову та не призведе до подальшого порушення прав позивачки на час розгляду справи. Однак колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки недійсними та скасування державної реєстрації прав. В подальшому, в жовтні 2021 року позивачкою було подано заяву про забезпечення позову, у якій вона вказувала, що ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 26 грудня 2019 року вже було забезпечено цей позов шляхом накладення арешту на зазначені вище будинок та земельну ділянку. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчинення певних дій. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Так із матеріалів справи вбачається, що виходячи із предмету спору, судом першої інстанції були вжитті заходи забезпечення поданого ОСОБА_3 позову у вигляді накладення арешту на предмети спору - житловий будинок та земельну ділянку, чим фактично забезпечено виконання можливого рішення суду і майбутньому. Постановляючи ухвалу 25 жовтня 2021 року, та задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, забороняючи відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом проведення відключення будинку від електро- та газопостачання не в установленому законодавством порядку, суд першої інстанції мотивував її тим, що даний захід ним вживається з метою запобігання порушення прав позивачки на користування вказаним будинком. Однак суд першої інстанції при цьому не врахував, що саме відповідачка на протязі останніх двох років із 09 грудня 2019 року, дати укладення спірних договорів являється власником даного будинку, саме із нею укладені відповідні договори надання послуг електропостачання, та саме в неї наявний обов`язок перед виконавця відповідних послуг щодо оплати вказаних послуг. Саме на відповідачці як власнику лежить тягар утримання вказаного майна та усунення наслідків спричинених неправильним утриманням вказаного майна згідно до ст. 13 Конституції України, та ст. 322 ЦК України. За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову",розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Колегія суддів вважає, що вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом проведення відключення будинку від електро- та газопостачання не в установленому законодавством порядку, не є співмірним із заявленими позовними вимогами та не впливає на подальше можливе виконання рішення суду. Крім того вказані заходи можуть призвести до спричинення шкоди правам та інтересам відповідачки за укладеними нею договорами надання послуг - електро-, газопостачання. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував зазначених положень законодавства та дійшов передчасного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову у вище визначений спосіб, а тому колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову залишити без задоволення, з огляду на те, що предметом позову, з яким звернувся позивач не відповідає вжитим судом заходам забезпечення позову. Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала судді підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Полонською Людмилою Миколаївною задовольнити. Ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 25 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо спірного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом проведення відключення будинку від електро- та газопостачання залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2022 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв