Постанова 4821 № 712/5950/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження №33/821/493/20 Справа № 712/5950/20 Головуючий по першій інстанції Бащенко С.М. Категорія: ч.1 ст.183-1 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2020 р. м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 07 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , непрацюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП ,- в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 7 від 25.05.2020, складеного головним державним виконавцем Соснівського ВДВС м.Черкаси Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) Онищенко Н.С., ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.183-1 КУпАП, а саме: згідно розрахунку державного виконавця від 01.05.2020 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів, станом на 01.05.2020, становить 70831,75 грн., яка сукупно перевищує суму платежів (аліментів) за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до виконання. 27.03.2020 на адресу боржника надіслано вимогу державного виконавця для явки до відділу ДВС на 25.05.2020 для дачі пояснень з приводу заборгованості зі сплати аліментів та щодо присутності під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та який в зазначену дату не з`явився за адресою місцезнаходження Соснівського ВДВС м.Черкаси Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ). Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. Не погодившись із оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 07 серпня 2020 року, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, так-як суд першої інстанції не повідомляв його про час і місце судового розгляду, крім того про наявність протоколу № 7 від 25.05.2020 йому також не було відомо. Тобто його не було належним чином повідомлено про складання протоколу та про можливість ознайомлення з ним, а тому позбавлено забезпечення права на захист в контексті ст.63 Конституції України та прав, визначених ст.268 КУпАП. Зазначає, що стягувач ОСОБА_2 подала заяву про повернення виконавчого листа та закриття виконавчого провадження щодо нього, що свідчить про відсутність заборгованості по аліментах. Будь-яких належних і достатніх доказів на предмет вчинення правопорушення, суду не надано. Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши думку ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, вважаю, апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2020 ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні місцевого суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, тоді як в апеляційній скарзі зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримав 04.09.2020, в свою чергу із конверту доданого ним до апеляційної скарги вбачається дата направлення оскаржуваної постанови місцевим судом 03.09.2020, тоді як апеляційну скаргу апелянт подав до суду 14.09.2020. За таких обставин, вважаю, що апелянтом не пропущений строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду. Виходячи зі змісту ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення. За змістом ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції, суд на підставі досліджених доказів в їх сукупності прийшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, поклавши в основу прийнятого по справі рішення дані протоколу про адміністративне правопорушення № 7 від 25.05.2020. Так, згідно виконавчого листа Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30.01.2017, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј частини заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 30% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09.08.2016 і до повноліття дитини. 27.02.2017 головним державним виконавцем Соснівського ВДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Паламарчук І.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 711/6852/16-ц, виданого Придніпровським районного суду м.Черкаси 22.02.2017. Згідно довідки-розрахунку головного державного виконавця заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів, станом на 01.05.2020, становить 70831,75 грн. Доводи апелянта про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.183-1 КУпАП є безпідставними. Диспозиція ст.183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. З об`єктивної сторони даний адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов`язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї. При цьому, для утворення складу правопорушення є обов`язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» № 2234-VIII від 07.12.2017, що набрав законної сили 06.02.2018 встановлено адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП. Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Статтею 8 КУпАП передбачено, що закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. З огляду на наведене, за загальним положенням, закони та інші нормативно-правові акти, не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності. Не має зворотної сили закон, що вперше встановлює юридичну відповідальність за певну поведінку, так і акт, який обтяжує відповідальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з діючим законом. Виняток з цього правила становлять закони або інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність і саме тому, мають зворотну силу. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє відображення і в ст.7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Враховуючи викладене, оскільки ст.183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів та передбачає суспільно корисні роботи, як вид адміністративного стягнення, то дана норма не має зворотної дії в часі. Таким чином, період несплати аліментів особою до вступу в дію ст.183-1 КУпАП не має прийматися до уваги при обрахунку сукупного розміру аліментної заборгованості, як умови притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183-1 КУпАП. В свою чергу, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості доданого до нього, період несплати аліментів виник, як до так і після набрання чинності ст.183-1 КУпАП. Тобто, у ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Отже, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.183-1 КУпАП, а тому суд першої інстанції правомірно наклав на нього адміністративне стягнення. Доводи апелянта про те, що стягувач ОСОБА_2 подала заяву про повернення виконавчого листа та закриття виконавчого провадження щодо нього, що свідчить про відсутність заборгованості по аліментах, тоді як будь-яких належних і достатніх доказів на предмет вчинення правопорушення, суду не надано, є неприйнятними. Із наданого апеляційному суду, 09.10.2020, стягувачем ОСОБА_2 , пояснення вбачається, що вона будь-яких претензій по сплаті аліментів ОСОБА_1 не має та подала заяву про повернення виконавчого листа. Однак у зв`язку з перебуванням державного виконавця у відпустці, виконавчий лист, станом на даний час, не забрала. З чого слідує, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та на день накладення на нього адміністративного стягнення, у ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати аліментів, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.183-1 КУпАП. Неспроможними є доводи апелянта про те, що його не було належним чином повідомлено про складання протоколу та про можливість ознайомлення з ним, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме, вимогою виконавця від 27.03.2020, яка отримана ОСОБА_1 30.03.2020 (а.с.3 та його зворотній бік). Що ж стосується доводів ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не повідомляв його про час і місце судового розгляду, то вони також не підлягають до задоволення, так-як спростовуються матеріалами справи, а саме, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з довідки якого вбачається відсутність адресата за вказаною адресою. З чого слідує, що місцевим судом вживалися заходи до безпосередньої участі ОСОБА_1 в судовому засіданні. В свою чергу, ч.2 ст.268 КУпАП визначено перелік статей, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, тоді як ч.1 ст.183-1 КУпАП в даний перелік не входить. Крім того, з метою поновлення ОСОБА_1 в його правах, судом апеляційної інстанції вжито заходи до безпосередньої його участі в розгляді справи, на виконання вимог ст.294 КУпАП, з наданням можливості надати пояснення по суті складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладене, вважаю, що призначене ОСОБА_1 місцевим судом адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, є достатнім для його виправлення, не підлягає зміні та не містить його альтернативних видів. Крім того, згідно санкції ч.1 ст.183-1 КУпАП, ОСОБА_1 , місцевим судом призначено мінімальне адміністративне стягнення. З огляду на викладене, вважаю, що постанова Соснівського районного суду м.Черкаси від 07.08.2020 щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, як того просить апелянт, - відсутні. Враховуючи наведене та керуючись ст.294 КУпАП, суддя, - п о с т а н о в и в: Постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 07 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.В. Биба