Ухвала КЦС ВС № 204/2217/16-ц

Ухвала 07 жовтня 2020 року м. Київ справа № 204/2217/16-ц провадження № 61-10249ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 09 липня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року в указаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху для усунення виявлених недоліків, зокрема запропоновано заявнику надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із викладенням поважних причин пропуску цього строку разом із належними доказами викладених обставин, сплатити судовий збір та надати уточнену касаційну скаргу із обґрунтованими посиланнями на підстави касаційного оскарження вказаних в частині 2 статті 389 ЦПК України. Встановлено для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. Також даною ухвалою заявника повідомлено про наслідки невиконання вимог ухвали суду, а саме: касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику. Ухвала Верховного Суду від 31 липня 2020 року вручена ОСОБА_1 18 серпня 2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах касаційного провадження. 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду подала на усунення недоліків касаційної скарги: квитанцію про сплату судового збору, та уточнену касаційну скаргу. Ухвала Верховного Суду від 08 липня 2020 року отримана заявником 28 липня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення приєднаним до матеріалів касаційного провадження. Пунктом 2 Розділу I Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18 червня 2020 року, який набрав чинності 17 липня 2020 року (далі - Закон 731-IX), пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином». У пункті 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону 731-IX, передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Будь-яких заяв щодо продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, від заявника станом на 22 вересня 2020 року не надходило. ОСОБА_1 подані матеріали на усунення недоліків поза межами строку встановленого Верховними Судом. Клопотання про поновлення цього строку із зазначенням поважних причин пропуску або обставин, зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином і перешкоджали вчасно подати заявником матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 31 липня 2020 року заявником не надано. На виконання вимог ухвали від 31 липня 2020 року клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги із зазначенням поважності причин його пропуску заявником не надано. В уточненій касаційній скарзі як і в первісній ОСОБА_1 зазначає, що її представник отримав копію оскарженої ухвали 18 грудня 2020 року, інших поважних причин або обставин, що перешкоджали заявнику подати касаційну скаргу в межах строку визначеного статтею 390 ЦПК України не вказує. Оцінивши доводи заявника щодо усунення недоліків касаційної скарги Верховний Суд дійшов наступних висновків. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними. Перевірка дотримання строку на касаційне оскарження має істотне значення для вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (§ 34 рішення у справ «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 17160/06 та № 35548/06). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України). У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України»). Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»). Враховуючи зазначене, за відсутності вмотивованого клопотання та належних доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, суд позбавлений можливості розглянути питання щодо поновлення заявнику пропущеного строку на касаційне оскарження, з урахуванням причин, наведених ним у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що копію постанови представник заявника отримав 18 грудня 2019 року, жодного доказу про вказане не надано. Суд критично оцінює доводи заявника про те, що в матеріалах справи є розписка, оскільки у такому разі доказом може бути наприклад довідка суду, яка заявником не надана. Разом із тим, інших поважних причин із посиланнями на обставини, що перешкоджали вчасно подати касаційну скаргу ОСОБА_1 та матеріали на виконання вимог ухвал Верховного Суду від 29 січня 2020 року (опублікована в ЄДРСР 31 січня 2020 року), від та від 31 липня 2020 року (опублікована в ЄДРСР 03 серпня 2020 року) не зазначає. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику. Ураховуючи викладене, оскільки станом на 07 жовтня 2020 року, ухвала Верховного від 31 липня 2020 року заявником не виконана, що перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Петров