Ухвала КЦС ВС № 752/10116/19

Ухвала 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 752/10116/19 провадження № 61-14537ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Mercedes-Benz ML550», державний номерний знак НОМЕР_1 . 31 січня 2019 року з даху будинку АДРЕСА_1 впали брили льоду та снігу, внаслідок чого належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Позивач поніс витрати на ремонт автомобіля, в тому числі вартість придбаних деталей та проведених робіт щодо відновлення його, у розмірі 57 800 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх обов`язків з утримання та обслуговування вищевказаного будинку, що виявилось у не проведенні обов`язкових зимових робіт з очищення даху будинку від снігу та льоду, внаслідок відлиги сталося падіння брил льоду та снігу з даху цього будинку, у зв`язку із чим пошкоджено належне позивачу майно. Посилаючись на те, що у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх обов`язків з утримання та обслуговування будинку сталося падіння брил льоду та снігу з даху, пошкоджено належне позивачу майно, ОСОБА_1 просив суд стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» 57 800 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля та 10 000 грн моральної шкоди. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року (у складі судді Шевченко Т. М.) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 57 800 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн - моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року (у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.) рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року залишено без змін. 05 жовтня 2020 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Предметом позову у цій даній справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 67 800 грн (57 800 грн + 10 000 грн), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Як вбачається з резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська А. І. Грушицький І. В. Литвиненко