Ухвала КАС ВС № 460/2825/19

УХВАЛА 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 460/2825/19 адміністративне провадження № К/9901/25129/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 460/2825/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог, рішень, податкових повідомлень - рішень, УСТАНОВИВ: Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, позов задоволено. 02 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 460/2825/19, предметом розгляду якої є вісім актів індивідуальної дії, а саме: - вимоа про сплату боргу (недоїмки) від 24 липня 2019 року №Ф-52 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 195245,00грн; - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20 вересня 2019 року №Ф-336892-50 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 82691,38 грн (56329,27 грн - недоїмка, 26362,11 грн - штраф); - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 липня 2019 року № 0008271304 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 457179,51грн (365743,61грн - за податковими зобов`язаннями; 91435,90грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 липня 2019 року № 0008281304 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 317898,00 грн (211932,00 грн - за податковими зобов`язаннями; 105966,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 липня 2019 року № 0008291304 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 38097,30 грн (30478,64 грн - за податковими зобов`язаннями; 7619,66 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); - податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 24 липня 2019 року № 0008301304 про збільшення штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок на додану вартість" в сумі 101313,00 грн; - податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 24 липня 2019 року № 0008311304 про застосування штрафу за платежем «податок на додану вартість» в сумі 156622,83 грн; - рішення про застосування штрафних санкцій від 24 липня 2019 року № 0002651304 за платежем «єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в сумі 26362,11 грн. Звертаючись із касаційною скаргою скаржник просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій повністю та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, визначає підставою касаційного перегляду пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не обґрунтувавши обставини стосовно кожного податкового повідомлення-рішення, вимоги які є предметом розгляду у цій справі. Скаржником наведені доводи стосовно частини податкових правопорушень, без прив`язки до акта індивідуальної дії, виду грошового зобов`язання (податку, збору, штрафу, недоїмки), підстав їх формування та підстав заявленого касаційного перегляду. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Скаржником зазначено, що підставою для касаційного оскарження є пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 807/250/18, від 16 червня 2020 року у справі № 120/2487/19-а, без зазначення правових висновків цього Суду в розрізі актів індивідуальної дії, спірних правовідносин, не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постанові (постановах) Верховного Суду, а також не доведено подібність правовідносин даної справи. Скаржником наведено доводи стосовно частини податкових правопорушень, без прив`язки до акта індивідуальної дії, виду грошового зобов`язання (податку, збору, штрафу, недоїмки), підстав їх формування та підстав заявленого касаційного перегляду. Перелічивши в касаційній скарзі норми Податкового кодексу України, які на думку скаржника застосовані судами неправильно (пункт 44.1, пункт статті 44, пункт 164.1 статті 164, підпункти 177.4.5, 177.4.6, пункт 177.4 статті 177, пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України), відповідач не обґрунтував, в чому полягає їх неправильне застосування судами і як вони мають бути застосовані. У скарзі частково викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанову Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам контролюючого органу не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Посилання касатора на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження. Водночас, відповідач також посилається на наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Разом з тим, скаржник не зазначає норми права, щодо якої відсутній такий висновок, не обґрунтовує у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися. Слід зазначити, що підстави касаційного оскарження викладаються у касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути зазначені конкретні норми права, стосовно яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 460/2825/19. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 460/2825/19 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя М. М. Яковенко