Постанова 4857 № 1.380.2019.005849

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005849 пров. № А/857/1689/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н. В., Коваля Р.Й. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2019 року (суддя Гулкевич І.З., час ухвалення не вказано, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не вказано), в адміністративній справі №1.380.2019.005849 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановив: У листопаді 2019 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0011841407 від 16.08.2019р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5000 грн.. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0011841407 від 16.08.2019р.. Стягнено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області судові витрати у розмірі 768,40 грн.. З рішенням суду першої інстанції від 29.12.2019 не погодилось Головне управління ДПС у Львівській області (правонаступник відповідача Головного управління ДФС у Львівській області) та оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та встановлено порушення, а саме: на момент проведення перевірки приватним підприємцем не забезпечено встановлений законодавством облік товарних запасів на місці їх реалізації, відсутні прихідні накладні на 100 пляшок пива «Bud» вартістю 25,00 грн. за пляшку. Загальна вартість товару, на який відсутні накладні становить 2500,00 грн. Апелянт звертає увагу на те, що в акті перевірки особою, в присутності якої проводилась перевірка, після ознайомлення з актом і висновками, які у ньому зроблені, зазначено наступне: «Претензій до дій перевіряючих немає, режим роботи не порушений» та підписано відповідальною особою. Таким чином, можна говорити про визнання та незаперечення тих фактичних обставин, які викладені перевіряючими у акті перевірки. Тому відповідачем правомірно було застосовано до суб`єкта господарювання штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішення від 16.08.2019р. №0011841407. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 29.12.2019р. та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про заміну сторони, та замінено ГУ ДФС у Львівській області на правонаступника ГУ ДПС у Львівській області. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.08.2019р. працівниками ГУ ДФС у Львівській області, згідно направлень на проведення перевірки від 24.07.2020р. та на підставі пп.80.2.4 п.80.2 Податкового кодексу України, в присутності бармена ОСОБА_2 , проведено перевірку господарської одиниці кафе, яка належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за дотриманням суб`єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами проведеної перевірки складено Акт (довідку) від 01.08.2019р., з якого видно, що відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: на момент проведення перевірки приватним підприємцем не забезпечено встановлений законодавством облік товарних запасів на місці їх реалізації, відсутність прихідних накладних на 100 пляшок пива «Bud» вартістю 25 грн. за пляшку (а.с. 7-8). На підставі Акта (довідки) перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019р. №0011841407 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5000 грн. (а.с. 6). Не погоджуючись з винесеним відповідач податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2019р. №0011841407, позивач звернулася до суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений ст.80 ПК України. Так, відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Пунктом 80.2 ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Згідно п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Пунктом 81.1 статті 81 Кодексу передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Пунктом 80.7 статті 80 ПК України визначено, що перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Відповідно до пункту 80.10 статті 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Пунктом 86.5 ст.86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. У відповідності до вимог ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України. Згідно пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Дана норма встановлює порядок обліку товарно-матеріальних цінностей на місці реалізації, тобто в магазині повинні знаходитись документи, які б підтверджували передачу цього товару для реалізації в кількості та номенклатурі, що знаходиться у продажу. Статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999р. №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі також Закон №996-ХIV). Статтею 1 Закону №996-ХIV визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Пунктом 2 ст.3 Закону №996-ХIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за результатами проведеної перевірки зроблено висновок, що приватним підприємцем не забезпечено встановлений законодавством облік товарних запасів на місці їх реалізації, відсутність прихідних накладних на 100 пляшок пива «Bud» вартістю 25 грн за пляшку. Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні товаро-транспортні накладні №НЛВ-143161 від 28.05.2019р. та №НЛВ-188704 від 06.07.2019р., з яких вбачається, що позивачем закуплялось пиво «Bud» партіями по 10 пляшок у ТОВ «Парнер Дістрібьюшн». Жодних інших пляшок пива «Bud» ніж тих, що зазначені в товаро-транспортних накладних в позивача не було. Відтак, колегія суддів погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції, що висновок відповідача про наявність запасів на місці реалізації 100 пляшок пива «Bud» є неправомірним, підтверджуючих документів необлікованих 100 пляшок пива «Bud» в акті перевірки відсутні. Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право: вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Підпунктом 16.1.5 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, під час проведення фактичної перевірки державні інспектори не вимагали від позивача проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. Також відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування у даній справі, не довів факту звернення із вимогою про надання документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування, надати первинні документи або регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, та інших документів, обов`язок надання яких для перевірки встановлений підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України. За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5000 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0011841407 від 16.08.2019 року. Відповідно частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2019 року в адміністративній справі №1.380.2019.005849 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено 12.10.2020.