Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4032/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4032/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Аліменка В.О., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України про невиконання рішення національних судів та стягнення невиплаченої пенсії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати незаконними дії начальника Головного УПФУ в Черкаській області Зінник Світлани Михайлівни та посадових осіб Головного УПФУ в Черкаській області, яка полягає у бездіяльності при виконанні рішень Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а, Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2019 року у справі № 711/2771/17 протиправною; - визнати незаконними дії посадових осіб Головного УПФУ в Черкаській області, які полягають у не приведенні розпоряджень по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідність до розмірів, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2019 року у справі № 711/2771/17, Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року з 01 жовтня 2015 року, - критерієм розрахунку пенсії є мінімальна пенсія за віком, а саме: - основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком; - додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком; - підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком. - зобов`язати Головне УПФУ в Черкаській області згідно ч. 4 ст. 245 КАСУ, яка не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд виготовити розпорядження з 01.07.2020 року де критерієм розрахунку пенсії є мінімальна пенсія за віком та проводити своєчасний розрахунок у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії у розмірах: основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком, підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком, за розмірами встановленими постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 21.03.2019 року у справі № 711/2771/17, Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15 та Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року. - зобов`язати державну виконавчу службу (головне територіальне управління юстиції у Черкаській області) витребувати з Головного УПФУ в Черкаській області відповідні документи для здійснення у порядку черговості виплати заборгованих коштів через Державну Казначейську службу України у сумі 140463,05 гривень; - зобов`язати Головне УПФУ в Черкаській області подати у 30-денний строк звіт про виконання даного судового рішення. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачі всупереч судових рішень протиправно не виплачують грошові кошти. Наголошував, що відповідачем після рішення судів не надано жодного розпорядження, в якому пенсія позивачу розрахована відповідно до постанови суду, в якому вихідним критерієм розрахунку основної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Вказує, що Придніпровський районний суд м. Черкаси від 21 березня 2019 року по справі № 711/2771/17, зобов`язано Головне УПФУ в Черкаській області надати позивачу копії розпоряджень з розрахунком пенсії у розмірах, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15 та Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року з 01 жовтня 2015 року, однак УПФУ не виготовляє розпоряджень згідно рішень суду де критерієм розрахунку є мінімальна пенсія за віком. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії посадових осіб Головного УПФУ в Черкаській області щодо не прийняття розпорядження по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідність до розмірів, встановлених постановою Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2008 року по справі №2а-1027/08 з 01 жовтня 2015 року. Зобов`язано Головне УПФУ в Черкаській області виготовити розпорядження згідно постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 21.03.2019 року у справі №711/2771/17, Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2008 року по справі №2а-1027/08. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, рішення суду першої інстанції не містить норм розрахування розпоряджень по виплаті пенсії, судом не виявлена особа, яка перешкоджає виконанню рішення національних судів, не встановлено в чому полягає бездіяльність осіб пенсійного фонду, суд безпредметно змінив позовні вимоги. Стверджує, що таке рішення не буде виконано відповідачами. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.03.2008 №2а-1027/08 та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.07.2007. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 визнано незаконними дії посадових осіб УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2007 по 31.12.2007 та починаючи 22.05.2008, та зобов`язано зробити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.10.2007 по 31.12.2007 та починаючи з 22.05.2008 з урахуванням положень ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перерахунок здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеної законом на відповідний період. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 №711/11223/15-а визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси щодо відмови у розрахунку та виплаті пенсії за заявою ОСОБА_1 з 01 жовтня 2015 в розмірі, визначеному постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, починаючи з 01 жовтня 2015 року. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2019 №711/2771/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 зокрема, визнано незаконними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які полягають у не приведенні розпоряджень по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідність до розмірів, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 по справі № 711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 з 01.10.2015, а саме, основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком, підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надати ОСОБА_1 копії розпоряджень з розрахунком пенсії у розмірах, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 по справі № 711/11223/15а та Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 з 01.10.2015 по даний час, у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії. Вважаючи бездіяльність відповідача при виконанні вищезазначених рішень протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. З урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у даній справі (№580/4032/19), з огляду на не прийняття посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розпорядження по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідність до розмірів, встановлених судовими рішеннями, суд першої інстанції зобов`язав Головне УПФУ в Черкаській області виготовити розпорядження згідно з постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 21.03.2019 року у справі №711/2771/17, Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2008 року по справі № 2а-1027/08. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Суд зазначив, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Розділом IV КАС України закріплені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Частиною 1 статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з частиною 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). У відповідності до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Правова позиція з цього питання викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправні дії відповідача щодо невиконання рішень суду, які набрали законної сили. Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Частиною 1 статті 383 КАС України встановлено, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Оскаржувані дії відповідача вчинено на виконання рішення суду і можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 КАС України. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими статті 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Підсумовуючи вище наведене, Суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 12 жовтня 2020 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя О.М.Оксененко Суддя В.О.Аліменко