Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 711/2771/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 711/2771/17 Суддя (судді) першої інстанції: Позарецька С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2021 року про накладення штрафу у справі № 711/2771/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2019 позовну заяву задоволено частково. Визнано незаконними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у невиконанні закону України "Про звернення громадян", які полягають у ненаданні довідки по невиплаченій пенсії ОСОБА_1 за постановою Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 по справі №711/11/223/15а. Зобов`язано посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надати окремим документом належним чином завірену довідку про невиплачену ОСОБА_1 пенсію, перераховану за постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 по справі № 711/11/223/15а за кожен місяць, починаючи з 01.10.2015 по час видачі довідки загальною сумою та по статтям виплат . Визнано незаконними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які полягають у не приведенні розпоряджень по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідність до розмірів, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 по справі № 711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 з 01.10.2015, а саме, основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком, підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надати ОСОБА_1 копії розпоряджень з розрахунком пенсії у розмірах, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 по справі № 711/11223/15а та Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 з 01.10.2015 по даний час, у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати у 30-денний строк звіт про виконання даного судового рішення. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишено без задоволення, а Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2019 - залишити без змін. На адресу суду першої інстанції 15 липня 2019 року надійшов Звіт про виконання рішення суду за підписом начальником головного управління ПФУ в Черкаській області Зінник С. М. ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С. М. ( АДРЕСА_1 ) за зловживання правами, які призвели до невиконання рішення. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник Світлану Михайлівну, як керівника суб`єкта владних повноважень по адміністративній справі №711/2771/17. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2020 року скасувано, а справу направити до Придніпровського районного суду м. Черкаси для виконання вимог ст. 382 КАС України. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу - відмовлено. Так, ухвалюючи таке рішення, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до керівника суб`єкта владних повноважень заходу судового контролю за не виконання рішенням суду по справі, передбаченого статтею 382 КАС України, враховуючи ті обставини та надані і досліджені матеріали на час розгляду справи. Слід також зазначити, що враховуючи суть, зміст та вимоги заяви ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 08.01.2020р., підстав для застосування норм ст. 383 КАС України, немає. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 10 березня 2021 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які судом першої інстанції не враховано, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, так, як він фактично не отримав кошти. Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені. Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі. Так, на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про призначити до розгляду справи в режимі відеоконференції. Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки воно є необґрунтованим та відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, реалізувавши своє право. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду, слід залишити без змін з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2019 року вирішено: "Визнати незаконними дії посадових осіб Головного УПФУ в Черкаській області у невиконанні закону України "Про звернення громадян", які полягають у ненаданні довідки по невиплаченій пенсії ОСОБА_1 за постановою Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11/223/15а; зобов`язати посадових осіб Головного УПФУ в Черкаській області надати окремим документом належним чином завірену довідку про невиплачену ОСОБА_1 пенсію, перераховано за постановою Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11/223/15а за кожен місяць, починаючи з 01.10.2015 року по час видачі довідки загальною сумою та по статтям виплат; визнати незаконними дії посадових осіб Головного УПФУ в Черкаській області, які полягають у не приведенні розпоряджень по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідність до розмірів, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року з 01 жовтня 2015 року, а саме, основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії інваліду 2 групи (ст. 49) 75% мінімальної пенсії за віком, підвищення інваліду війни 2 групи 40% мінімальної пенсії за віком; зобов`язати Головне УПФУ в Черкаській області надати ОСОБА_1 копії розпоряджень з розрахунком пенсії у розмірах, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року з 01 жовтня 2015 року по даний час, у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії; зобов`язати Головне УПФУ в Черкаській області подати у 30-денний строк звіт про виконання даного судового рішення." Тобто, рішенням суду порушені права позивача захищені шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 N 1402-VIII та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України). Отже, вищезазначеними нормами права передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Колегія суддів звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року по справі №0640/3719/18, від 04 березня 2020 року по справі №539/3406/17, від 11 червня 2020 року по справі №640/13988/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не заперечується, що звіт суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду від 21.03.2019 р. був наданий у строки, визначені цим рішенням. Копії розпоряджень, які наявні в матеріалах пенсійної справи, як інформація про індивідуальний перерахунок пенсійних виплат - 12.03.2019р. направлені ОСОБА_1 та отримані останнім, що ним і підтверджено. Крім того, на час розгляду справи за заявою ОСОБА_1 про накладення штрафу, ГУ ПФУ в Черкаській області надано розпорядження від 27.10.2020р. №971010192402, інформація з якого відповідає тій інформації, що міститься у розпорядженнях, наданих разом із звітом. Так, розпорядження містить відомості за період з 01.10.2015р. по 01.07.2020р., в т.ч. основний розмір пенсії (8 мінімальних пенсій за віком), враховуючи рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2009р., додаткову пенсію особи з інвалідністю 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС (75% мінімальної пенсії за віком), враховуючи рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016р. тощо. Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не заперечується, що ОСОБА_1 отримав від ГУ ПФУ в Черкаській області і довідку про суму невиплаченої пенсії, нарахованої на виконання судових рішень від 18.01.2016р. та від 05.03.2009р., за період часу з 01.10.2015р. по 01.07.2020р., яку сам же 12.01.2021р. надав до суду під час вирішення його заяви про накладення штрафу на суб`єкта владних повноважень. Доводи ОСОБА_1 щодо його незгоди із звітом ГУ ПФУ в Черкаській області та виконанням відповідачем рішення суду від 21.03.2019р., зводяться до того, що він фактично не отримує грошові кошти (пенсію), розраховану у розмірах, встановлених судовими рішеннями від 05.03.2009р. та від 18.02.2016р., хоча Головним управлінням ПФУ в Черкаській області здійснюється нарахування йому пенсії з врахуванням цих рішень, що підтверджується матеріалами, наданими ГУ ПФУ та дослідженими в судовому засіданні. ОСОБА_1 не вважає належним виконанням судового рішення від 21.03.2019р. - отримання ним розпоряджень, в т.ч. розпорядження від 27.10.2020р., оскільки вони не є платіжним документом, за яким він у касі, чи через банківську установу міг би отримати грошові кошти (пенсію), розраховану по рішеннях суду (зокрема, отримати різницю між нарахованим розміром пенсії по кожному місяцю та фактично виплаченим розміром пенсії по кожному місяцю). Всі судові рішення повинні виконуватися окремо і під приводом зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати одне судове рішення, не допускається зобов`язання останнього виконувати інші судові рішення, в т.ч. сплачувати грошові кошти. Колегія суддів не бере до уваги вищезазначені доводи апелянта, оскільки в рішеннях судів не зазначено конкретної суми, яка підлягає стягненню з відповідача. З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 про відсутність підстав для застосування до керівника суб`єкта владних повноважень заходу судового контролю за виконанням рішенням суду у справі, передбаченого статтею 382 КАС України, враховуючи ті обставини та надані і досліджені матеріали на час розгляду справи, а тому у задоволенні його заяви від 08.01.2020р. слід відмовити. Крім того, колегія суддів враховує, що 04 липня 2019 року судом першої інстанції видано позивачу виконавчі листи у даній справі. Встановлення судового контролю (накладення штрафу) не є окремою стадією виконавчого провадження, тому суд не вправі зобов`язувати державного виконавця або відповідну посадову особу суб`єкта владних повноважень до вчинення тих дій, які не передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі N802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції приймаючи спірну ухвалу діяв у відповідності до вимог законодавства, а саме зазначивши, що встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 235, 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2021 року про відмову у встановленні судового контролю - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк