Постанова 4855 № 640/19635/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19635/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020року у справі №640/19635/19 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» до відповідача Державна податкова служба України про визнання протиправною та скасування податкової консультації, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" (надалі - позивач, ТОВ "Напої Плюс") з позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач, ДПС України), в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 523/6/99-00-04-01-01-15/ІПК від 01 жовтня 2019 року; - зобов`язати Державну податкову службу України видати нову податкову консультацію на запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" за вих. № 1011 від 30 серпня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він не погоджується із змістом податкової консультації та вважає консультацію такою, що не відповідає нормам Податкового кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 523/6/99-00-04-01-01-15/ІПК від 01 жовтня 2019 року. Зобов`язано Державну податкову службу України видати нову податкову консультацію на запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" за вих. № 1011 від 30 серпня 2019 року. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державною податковою службою України (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відвантаження алкогольних напоїв на склади відповідного зберігання підпадає під визначення наведене в статті 14.1.212 Податкового кодексу України та відповідно таку продукцію слід відображати у графі 9 "Реалізовано у звітному місяці у тому числі на внутрішньому ринку". Позивач вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтована та не підлягає задоволенню з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, апелянт зазначає, що рішення першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03 вересня 2019 року позивач звернувся до Державної податкової служби України із заявою про надання індивідуальної податкової консультації, в якій просив надати роз`яснення щодо наступного питання: «чи розуміємо під реалізацією визначення, наведене в пункті 14.1.212 Податкового кодексу України для заповнення звіту 2-РС.». Листом від 01 жовтня 2019 року № 523/6/99-00-04-01-01-15/ІПК ДПС України повідомило позивача про наступне: "Суб`єкти господарювання, які здійснюють виробництво алкогольних напоїв подають звіти за формами № 2-РС передбачених Наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2016 року № 49 "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення". Статтею 14.1.212. Податкового кодексу України визначено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Таким чином, відвантаження алкогольних напоїв на склади відповідального зберігання підпадає під визначення наведене в статті 14.1.212 Податкового кодексу України та відповідно таку продукцію слід відображати у графі 9 "Реалізовано у звітному місяці у тому числі на внутрішньому ринку". Позивач вважає, що вищевказана консультація не відповідає положенням чинного законодавства та порушує права позивача. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично платник податків не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, що з урахуванням пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, є підставою для скасування спірної податкової консультації. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п.п.14.1.172, 14.1.172-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом. Індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Згідно з пп. 52.1, 52.2, 52.3 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства. Відповідно до п. 53.2 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію. Отже, індивідуальна податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору. Аналогічна позиція неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2020 року п справі №0440/5632/18, від 06 травня 2020 року по справі №826/27228/15 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Колегією суддів встановлено, а апелянтом не спростовано, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація не відповідає на поставлені позивачем запитання щодо звітності. Позивач є виробником алкогольної продукції (ліцензія на виробництво алкогольних напоїв серії АЕ №298250, реєстраційний номер 115, переоформлена 05.04.2017р., дійсна з 08.07.2015р. по 08.07.2020р.), яка в подальшому також реалізується Товариством оптовими партіями (ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) серії АЕ №297369, реєстраційний номер 100322, дата видачі 09.10.2015р., дійсна з 09.10.2015р. по 09.10.2020р.). Відповідно до ч. 3 ст .16 Закону України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом. У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб`єкт господарювання самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов`язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем. У такому разі штраф, встановлений абзацом дев`ятнадцятим частини другої статті 17 цього Закону, не застосовується. Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення №49 від 11.02.2016 р. затверджено форму звіту №2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв". Відповідно до форми звіту № 2-РС у графах 8, 9, 10 розділу 1 такого звіту заповнюєтеся інформація щодо обсягів реалізації алкогольних напоїв у звітному місяці. Згідно пунктів 7-9 розділу II Порядку заповнення форми звіту № 2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв", затв. наказом Міністерства фінансів України №49 від 11.02.2016р., у графі 8 вказується загальна кількість реалізованої продукції у звітному місяці; у графі 9 вказується кількість продукції, яка реалізована на внутрішньому ринку у звітному місяці; у графі 10 вказується кількість продукції, яка реалізована на експорт у звітному місяці. Відповідно до інформаційного листа ДФС України "Щодо порядку заповнення звітності про обсяги виробництва/обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 29.04.2016 р. №15535/7/99-99-12-01-01-17, у графах 1, 2 зазначаються відповідно вид та код алкогольних напоїв згідно з додатком до Наказу № 49; у графі 3 вказуються одиниці виміру, відповідно до яких складається звіт, дані щодо коду продукції згідно з УКТ ЗЕД 2208 (крім виноробної продукції) вносяться до таблиці у перерахунку на безводний спирт (дал б. с.) та у фізичному обсязі (дал); у графі 4 вказується кількість алкогольних напоїв в місцях зберігання на початок звітного місяця; у графі 5 вказується кількість готової продукції, яка передана з виробництва до місця її зберігання у звітному місяці; у графі 6 вказується кількість готової продукції, яка надійшла в місце зберігання у звітному місяці з торговельної мережі, за імпортом тощо; у графі 7 вказується кількість імпортної продукції, яка надійшла на підприємство у звітному місяці; у графі 8 вказується загальна кількість реалізованої продукції у звітному місяці; у графі 9 вказується кількість продукції, яка реалізована на внутрішньому ринку у звітному місяці; у графі 10 вказується кількість продукції, яка реалізована на експорт у звітному місяці; у графі 11 вказуються втрати при зберіганні, відпуску продукції на лабораторні потреби тощо у звітному місяці; у графі 12 вказується кількість продукції, яка відпущена іншим підрозділам підприємства для виробництва алкогольних напоїв у звітному місяці; у графі 13 вказується кількість алкогольних напоїв у місцях зберігання на кінець звітного місяця; у графі 14 надаються пояснення до граф 6 - 12 (у разі наявності) звітні дані щодо продукції, на яку встановлено два коди згідно з УКТ ЗЕД, проставляються окремо за кожним кодом. З урахуванням вищезазначеного, переміщення на склади відповідального зберігання слід відображувати в графі 5 звіту 2-РС, при цьому в графі 9 звіту 2-РС слід показувати тільки реалізацію, без переміщення на склади відповідального зберігання. Статтею 14.1.212. Податкового кодексу України визначено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Тобто, при застосуванні пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 ПК України переміщення на склади відповідального зберігання слід вказувати у графі 9 розділу І звіту за формою №2-РС. Таким чином, позивачем повідомлено контролюючий орган, що існує неоднозначний підхід до того, яку інформацію слід відображати у графі 9 розділу І звіту за формою №2-РС, а саме: вказувати в такій графі дані реалізації з урахуванням переміщення алкогольних напоїв на склади відповідального зберігання чи без такої. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем наголошено у зверненні, що отримання податкової консультації з вищезазначеного питання є необхідним в практичній діяльності Товариства, оскільки прямо впливає на зобов`язання Товариства з подання з достовірними даними звітів за формою №2-РС, дотримання Товариством податкового законодавства. Однак фактично платник податків не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, що з урахуванням пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, є підставою для скасування спірної податкової консультації. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року по справі №826/27228/15 та від 27 листопада 2018 року по справі №826/14131/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом в апеляційній скарзі зазначено про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, при цьому роблячи посилання виключно на норми права та не конкретизував у чому полягають порушення вимог законодавства. Також, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, належні і допустимі докази реальності господарських операцій позивача з контрагентами були надані, а окремі недоліки первинної документації не можуть спростовувати правильності згаданих висновків суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк