Постанова 4855 № 320/3355/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3355/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., Суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо порушення права Щербини Андрія Ігоровича на доступ до публічної інформації шляхом ненадання публічної інформації щодо таких питань: 1) яка зона дії або на яку відстань діє дорожній знак 5.70 (фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху)?; 2) чи повинен цей знак додатково бути обладнаний табличкою яка вказує відстань дії?; зобов`язання Департаменту патрульної поліції надати ОСОБА_1 інформацію щодо таких питань: 1) яка зона дії або на яку відстань діє дорожній знак 5.70 (фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху)?; 2) чи повинен цей знак додатково бути обладнаний табличкою яка вказує відстань дії? Позов мотивовано невиконанням відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині обґрунтованості продовження строку надання відповіді на інформаційний запит позивача, що є прямим порушенням положень зазначеного закону. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо порушення права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації шляхом ненадання публічної інформації щодо таких питань: 1) яка зона дії або на яку відстань діє дорожній знак 5.70 (фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху)?; 2) чи повинен цей знак додатково бути обладнаний табличкою яка вказує відстань дії? Зобов`язано Департамент патрульної поліції надати ОСОБА_1 інформацію щодо таких питань: 1) яка зона дії або на яку відстань діє дорожній знак 5.70 (фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху)?; 2) чи повинен цей знак додатково бути обладнаний табличкою яка вказує відстань дії? Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що справа розглянута без відзиву відповідача, тоді як станом на час розгляду справи в суді першої інстанції діяла редакція КАС України, яка передбачала, що процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву продовжується на строк дії карантину. В той же час у поданому на позовну заяву відзиві відповідач вказував на те, що позивачу було надано відповідь на його запит. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції з інформаційним запитом від 02.03.2020 № 19.03 про надання інформації щодо наступних питань: 1) яка зона дії або на яку відстань діє дорожній знак 5.70 (фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху)?; 2) чи повинен цей знак додатково бути обладнаний табличкою яка вказує відстань дії? Не отримавши відповідь на запитувану публічну інформацію, позивач звернувся до суду із позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Департаментом патрульної поліції було допущено протиправну бездіяльність, що полягає у ненаданні позивачу інформації на його інформаційний запит. При цьому судом враховано, що на час вирішення адміністративної справи у матеріалах справи відсутні будь-які докази надання Департаментом патрульної поліції інформації відповіді на інформаційний запит позивача. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі по тексту - Закон №2939-VI). Статтею 1 Закону №2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша). Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Положеннями ст. 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт перший частини першої). Згідно приписів ст. 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша). Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя). Письмовий запит подається в довільній формі (частина четверта). Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п`ята). Як встановлено судом, позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції з інформаційним запитом від 02.03.2020 №19.03 про надання інформації щодо наступних питань: 1) яка зона дії або на яку відстань діє дорожній знак 5.70 (фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху)?; 2) чи повинен цей знак додатково бути обладнаний табличкою яка вказує відстань дії? За змістом розділу 8 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, дорожні знаки є засобом регулювання дорожнього руху Відповідно до пункту 8.4 Правил, дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені. Групи та перелік дорожніх знаків визначено розділом 33 Правил дорожнього руху України, серед яких значиться дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху». Інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. При цьому у Правилах дорожнього руху України відсутні будь-які примітки, роз`яснення щодо зони дії зазначеного дорожнього знаку та особливостей його обладнання табличкою до дорожніх знаків. Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII до основних повноважень поліції віднесено, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України 06.11.2015 №73 (у редакції наказу Національної поліції від 18.11.2015 №96), функціями Департаменту є, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за додержанням Правил дорожнього руху його учасниками; розгляд звернень громадян, установ та організацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань, що належать до компетенції Департаменту патрульної поліції; забезпечення регулювання дорожнього руху та вжиття заходів щодо вдосконалення цього напрямку роботи, у тому числі з урахуванням позитивного досвіду іноземних держав. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що Департамент патрульної поліції, на який покладено функції із забезпечення регулювання дорожнього руху, зобов`язаний володіти інформацією щодо засобів регулювання дорожнього руху та особливостей їх застосування (встановлення), оскільки законодавством не визначеного іншого органу із відповідними функціями та повноваженнями щодо забезпечення регулювання дорожнього руху. Відтак, Департамент патрульної поліції може вважатись розпорядником публічної інформації в сфері регулювання дорожнього руху в розумінні Закону №2939-VI, а інформація про дію дорожніх знаків є публічною інформацією, оскільки створена в процесі виконання суб`єктом владних повноважень обов`язків щодо забезпечення регулювання дорожнього руху, відповідно, така інформація є відкритою. Втім, як встановлено судом, Правила дорожнього руху України не містять будь-яких відомостей щодо зони дії дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» та особливостей його обладнання табличкою до дорожніх знаків. Відповідно до ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша). У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта). Судом першої інстанції встановлено, що згідно відповіді Департаменту патрульної поліції від 06.03.2020 №210зі/41/8/03-2020 «Про надання інформації щодо дії дорожніх знаків» на інформаційний запит позивача, відповідачем повідомлено про додаткове поінформування за результатами розгляду запиту позивача у строк, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації», з огляду на великий обсяг інформації та необхідність її пошуку серед значної кількості даних. В той же час, суд першої інстанції зазначив, що інформація щодо зони дії дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» та особливостей його обладнання табличкою до дорожніх знаків не вимагає її пошуку серед значної кількості даних та не є за об`ємом інформацією з великим обсягом, оскільки стосується лише відомостей щодо одного дорожнього знаку». Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправної бездіяльності Департаменту патрульної поліції у наданні позивачу інформації на його інформаційний запит. Відповідно, з метою поновлення порушеного права позивача на отримання публічної інформації на підставі поданого ним запиту на інформацію підлягають також задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу інформацію на його інформаційний запит. При цьому, судом першої інстанції враховано, що на час вирішення адміністративної справи у матеріалах справи відсутні будь-які докази надання Департаментом патрульної поліції інформації на інформаційний запит позивача. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови КМУ від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 (зі змінами), установлено карантин з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України. В подальшому постановами КМУ від 20.05.2020 року № 392 та від 17.06.2020 року № 500 зазначений карантин продовжено до 31.07.2020 року. Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені у тому числі статтею 162 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжується на строк дії такого карантину. Таким чином, суд передчасно ухвалив судове рішення не надаючи стороні відповідача відкласти свою аргументацію щодо спору, чим порушив право на справедливий суд. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що листом ДПП від 16.03.2020 року №201зі/2/41/8/02-2020 «Про надання інформації щодо дорожніх знаків» позивачу надано відповідь по суті його інформаційного запиту стосовно роз`яснень дії дорожнього знаку 5.70 (фото-, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху). Колегія суддів звертає увагу на те, що запит позивача від 02.03.2020 р. № 19.03 містить питання надані відповідачем на запит від 03.03.2020 р. № 201зі. Отже, оскільки на наявному в матеріалах справи запиті позивача від 02.03.2020 р. № 19.03 відсутня відмітка про отримання Департаментом національної поліції вказаного запиту, а відповідачем не спростовується той факт, що відповідь надавалася ним безпосередньо на цей запит, колегія суддів вважає, що відповідачем листом від 16.03.2020 року №201зі/2/41/8/02-2020 «Про надання інформації щодо дорожніх знаків» позивачу надано відповідь по суті його інформаційного запиту 02.03.2020 р. № 19.03 стосовно роз`яснень дії дорожнього знаку 5.70 (фото-, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху). Колегія суддів зазначає, що у згаданій відповіді позивачу дійсно надано відповідь на поставлені ним у запиті питання. В той же час, відповідачем не надано доказів, які підтверджують направлення вказаної відповіді позивачу, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що відповідач належним чином повідомив позивача про надану відповідь. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, а тому в силу ч. 1 ст. 317 КАС України підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої). Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома). Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Суд наголошує, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI). Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання правової допомоги від 16.03.2020 №16-03/20, додаткову угоду №1 від 16.03.2020 до договору про надання правової допомоги №16-03/20 від 16.03.2020, квитанцію від 30.03.2020 №0.0.1663508573.1 на суму 5 000,00 грн. Як вбачається з додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги, витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у наступних розмірах: попереднє опрацювання та аналіз матеріалів справи - 1 година вартістю 1000,00 грн., опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції - 1 година вартістю 1 000,00 грн., підготовка, написання та подача позову до адміністративного суду - 3 години вартістю 3 000,00 грн. Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи незначну складність адміністративної справи та характер спірних відносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, значенням справи для сторони. З огляду на надані суду документи, обсяг та зміст позовної заяви суд, зважаючи на задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн за підготовку позову та його подання в суд. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, а тому не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, неправильне застосування норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи на те, що в задоволенні апеляційної скарги судом відмовлено, відповідно відсутні підстави для перерахунку та відшкодуванню судових витрат. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк