Постанова 4813 № 523/12395/18

Номер провадження: 22-ц/813/5827/20 Номер справи місцевого суду: 523/12395/18 Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Ващенко Л.Г., Сегеди С.М., учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року у складі судді Єршової Л.С., в с т а н о в и в: У вересні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що відповідач 16.07.2010 підписав анкету-заяву, чим підтвердив, що зазначена заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений і згоден, що засвідчив своїм підписом. Ознайомившись з Умовами та правилами, відповідач отримав кредитну картку, а також кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 13.05.2018 виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту в загальній сумі 111 340,69 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 фактично отриману суму кредитних коштів в розмірі 18 807,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі апелянт послався на постанови Верховного Суду у справах №342/180/17, №356/1635/16-ц, №755/2720/16-ц, №428/2873/17, №755/2720/16-ц, №666/388/16-ц, №415/5971/17 та зазначив, що звернувшись до банку з заявою, відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Нормативне регулювання в Україні правовідносин із використанням спеціальних платіжних засобів-платіжних карт, регулюється ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ЗУ «Про електронний цифровий підпис», постановою НБУ №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», іншими законами України та нормативно-правовими актами НБУ. У постанові НБУ №705, зокрема, вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань, виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат, тощо. При розгляді справи №342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. На підтвердження використання кредитного карткового рахунку банком надана виписка, яка відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою НБУ від 18.06.2003 №254 є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються Договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. У постанові від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц ВС дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обґрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. У постанові від 28.03.2019 у справі №428/2873/17 ВС зробив висновок, що підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору; приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком; саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути: підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. У постанові від 06.02.2018 у справі №755/2720/16-ц зробив висновок, що підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк», в якій виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку, при цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. У постанові від 17.04.2019 у справі №666/388/16-ц ВС зробив висновок, що посилання у касаційній скарзі на не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, оскільки з огляду на ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, за обставин укладення між сторонами договору приєднання у момент підписання заяви-анкети відповідач мав право вимагати від банку надання умов та правил надання банківських послуг, або відмовитись від укладення кредитного договору у такій формі. У висновку ВС у справі №415/5971/17 зазначено, що не може бути взята до уваги позиція Верховного Суду висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, а тому в іншій частині рішення не переглядається. Судом встановлено, що відповідач, як клієнт банку 16.07.2010 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої отримав платіжну картку, при цьому з анкети-заяви не вбачається яку саме кредитну картку отримав відповідач. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Також позивачем до суду надано довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки КРЕДИТКА «Універсальна GOLD Light» до договору SAMDN34000044739190, ІПН НОМЕР_1 , підписану відповідачем 27.05.2011, тобто через 10 місяців після підписання анкети-заяви. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором від 16.07.2010 станом на 13.05.2018 становить 111340,69 грн. та складається з: 18807,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9069,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 83463,93 грн. - заборгованість за пенею за період з 16.07.2010 по 01.03.2018. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на підставі ч. 1 статті 1048 ЦК України. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом, і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним згідно до ст. 1055 ЦК України. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч. 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.07.2010 посилався лише на Умови та Правил надання банківських послуг та Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Інші докази до суду першої інстанції не надані. Факт наявності кредитних відносин з відповідачем позивач обґрунтовує копією анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 16.07.2010, копією довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки КРЕДИТКА «Універсальна GOLD Light» до договору SAMDN34000044739190 від 27.05.2011, розрахунком заборгованості за договором № б/н від 16.07.2010, укладеним між банком та відповідачем станом на 13.05.2018. Однак копія анкети-заяви від 16.07.2010 не містить даних про бажання відповідача оформити будь-яку кредитку картку, у тому числі КРЕДИТКА «Універсальна GOLD Light». Також, копія анкети-заяви не містить суму кредитного ліміту та відомостей про ознайомлення відповідача саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг №СП-2010-256 від 06.03.2010. Надана позивачем довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки КРЕДИТКА «Універсальна GOLD Light» підписана відповідачем через десять місяців після підписання анкети-заяви від 16.07.2010, а саме 27.05.2011, та стосується Договору SAMDN34000044739190. В свою чергу, позивачем не надано докази, які підтверджують, що підписавши 16.07.2010 анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг відповідач отримав саме платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна GOLD Light», з умовами використання якої ознайомився 27.05.2011, тобто майже через рік після підписання анкети-заяви. У заяві позичальника від 16.07.2010 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В доданому до позову розрахунку заборгованості вбачається, що позивач з 22.05.2011 по 31.03.2013 нараховував відповідачу проценти у розмірі 30%, з 01.04.2013 по 29.08.2014 у розмірі 27,6%, з 01.09.2014 по 31.03.2015 у розмірі 32,4%, з 01.04.2015 по 31.10.2015 у розмірі 42%. За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.07.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.09.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч. 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року N 14-131цс19. Виходячи з таких встановлених обставин та наданих до суду першої інстанції доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення відсотків за договором. До апеляційної скарги апелянт додав довідку про те, що банком на виконання підписаного між банком та ОСОБА_1 договору останньому 27.05.2008 було видано картку НОМЕР_2 терміном дії до 05/12, 30.11.2010 видано картку НОМЕР_3 терміном дії до 05/12, 23.03.2011 видано карту НОМЕР_4 терміном дії до 02/15, 11.05.2011 видано карту НОМЕР_5 терміном дії до 05/13, 10.07.2013 видано карту НОМЕР_6 терміном дії до 12/16, 10.07.2013 видано карту НОМЕР_7 терміном дії до 07/15. Надаючи такі відомості, банк не обґрунтував причину їх неподання до суду першої інстанції, незважаючи на процесуальний обов`язок вчинення таких дій. Разом із тим, їх надання на стадії апеляційного розгляду є лише підтвердженням суперечливих вимог щодо стягнення відсотків, виходячи з того, що предметом вимог є стягнення лише за одним кредитним договором. Так, строк дії карток свідчить про те, що вони не могли видаватися за одним і тим же договором, та свідчать про закінчення строку їх дії до періоду, за який позивач здійснити стягнення, а саме з 16.07.2010 по 01.03.2018. Стягнення відсотків поза межами договору не допускається. Таким чином, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, при суперечливих відомостях про розмір відсотків та умови їх стягнення, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнувши суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 18807,32 грн., відмовивши у задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення процентів. Отже, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду згідно доводів та вимог апеляційної скарги, якими не спростовано висновки суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: