Постанова 4812 № 490/3410/19

09.10.20 22-ц/812/1635/20 Справа №490/3410/19 Провадження № 22-ц/812/1635/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 09 жовтня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2020 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гуденко О.А., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Центральний районний відділ в. Миколаєві Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку та стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Центральний районний відділ в. Миколаєві Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку по АДРЕСА_1 та стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі. Наступною ухвалою того ж суду від 02 вересня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кірюхіна О.М. про зупинення провадження у цій справі на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України - до набуття законної сили рішенням у цивільній справі № 490/1595/20, яка перебуває на розгляді у Жовтневому районному суді Миколаївської області, за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про тлумачення заповіту та визнання недійсним заповіту в частині. Мотивуючи наявність підстав для зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цих двох справах є один і той же самий будинок, а підставами - право власності на нього у позивача по цій справі, яка є одночасно відповідачем у справі №490/1595/20, а тому розгляд позову ОСОБА_1 є об`єктивно неможливим до вирішення питання про правомірність набуття нею права власності на спірний житловий будинок в цілому. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказувала, що оскаржувана ухвала є незаконною і необґрунтованою, тому просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Крім того, зазначала, що ОСОБА_4 не є членом сім`ї позивача як власника будинку, не відновиться до кола осіб, які постійно проживають з нею і ведуть спільне господарство. Відповідач створює перешкоди у користування належним їй майном, не допускає до власного будинку. З метою затягування розгляду цієї справи та створення штучних перешкод позивачу у захисті її прав та інтересів, відповідач подав декілька позовів до суду, в яких намагається оскаржити право позивача на спадкове майно. В той же час, апелянт у скарзі посилається на те, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, погодившись з твердження заявника та обґрунтовуючи передбачену законом неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої цивільної справи дійшов висновку, що тільки у випадку встановлення судом правомірності саме набуття права власності в порядку спадкування за заповітом саме на цей будинок ОСОБА_1 остання буде мати право на виселення членів сім`ї попереднього власника. Проте, з таким висновком суду першої інстанції ОСОБА_1 не згодна з огляду на те, що у Жовтневому районному суді Миколаївської області не перебуває справа про встановлення правомірності набуття нею права власності на спірне майно, правомірність набуття нею такого права підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, та цією ухвалою суд не спростував власний висновок у цій справі, викладений в ухвалі від 03 грудня 2019 року стосовного того, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини(факти), які є предметом судового розгляду у справі за її позовом. Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (п.14 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Зупиняючи провадження у справі, суд обґрунтовував свої висновки наявністю вказаних у п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України підстав для зупинення. При цьому суд виходив з того, що до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 490/1595/20, за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про тлумачення заповіту та визнання недійсним заповіту в частині неможливо прийняти рішення в даній справі. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судді, оскільки вони зроблені в результаті порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов`язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо. Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене). До таких же висновків прийшов Верховний Суд України у справі № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, де, скасовуючи ухвалу про зупинення провадження до вирішення судом іншого позову про визнання договору недійсним, вказав, що визначаючи наявність підстав для зупинення провадження, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа № 490/3410/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку по АДРЕСА_1 та стягнення моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній цивільній справі позивач вказувала, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 вересня 2018 року є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . На теперішній час у належному їй будинку проживає її племінник ОСОБА_2 , який своїми діями чинить перешкоди у користуванні будинком. А тому, вважає за необхідне усунути перешкоди у користуванні належним їй житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_2 з такого. Отже, предметом цього спору є захист прав нового власника спірного будинку ОСОБА_1 , гарантованих їй ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, шляхом виселення відповідача з належного їй нерухомого майна. Звертаючись у серпні 2020 року до суду з клопотання про зупинення провадження у вказаній цивільні справі до вирішення цивільної справи № 490/1595/20 у якій ОСОБА_5 є відповідачем, представник відповідача вказував, що предметом позову у цієї справі є вимога про визнання недійсним заповіту, посвідченого 18 червня 2013 року секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В М, яким ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все своє майно і взагалі все те, що належатиме йому на момент смерті, він заповідає ОСОБА_1 , витлумачивши його та встановивши, що житловий будинок з огорожами та спорудами по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,10 га з кадастровим номером 4810137200:10:003:0062 за вказаною адресою, на якій вони розташовані, не входять до складу всього майна та взагалі усього того, що належатиме йому на момент смерті. А відтак, у випадку задоволення зазначеного позову відповідача та його сестри виникнуть обставини, передбачені ч.4 ст.82 ЦПК України, якими доводи позивача у цієї справі будуть повністю спростовані. На підтвердження вищенаведеного надав копію ухвали Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 червня 2020 року про відкриття провадження. Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача доведено обставини необхідності зупинення провадження у справі, оскільки до набрання чинності судовим рішенням по справі №490/1595/20 неможливо прийняти рішення по даній справі, зважаючи на те, що предметом спору у цих двох справах є один і той самий житловий будинок по АДРЕСА_1 , а підставами - право власності на нього у позивача у цій справі, яка є одночасно відповідачем у справі №490/1595/20. Проте, на думку колегії суддів, наявність спору у справі №490/1595/20,у якій просять тлумачити заповіт від 18 червня 2013 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., згідно з яким ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження «Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_2 і все своє майно і взагалі все те, що належатиме» йому «на момент смерті» він заповідає ОСОБА_1 , встановивши, що житловий будинок з огорожами та спорудами та земельна ділянка площею 0,1000 га, з кадастровим номером 4810137200:10:003:0062, на якій вони розташовані в АДРЕСА_1 , не входять до складу всього майна та взагалі усього того, що належатиме йому на момент смерті; визнати недійсним заповіт від 18 червня 2013 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., у частині розпорядження ОСОБА_7 на випадок його смерті житловим будинком з огорожами та спорудами та земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 4810137200:10:003:0062, які розташовані в АДРЕСА_1 , не виключає можливості на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 наявність обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги та можливість встановлення підстав для усунення перешкод у користуванні житловим будинком чи відмову у задоволені позову. Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи 490/1595/20 за позовом ОСОБА_2 , суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи №490/3410/19 . В той же час, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 910/2650/19, можливе подальше визнання недійсним правочину може бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Більш того, судом не враховано, що недійсний правочин не підлягає тлумаченню і ОСОБА_2 у тій справі заявлено взаємовиключні вимоги, якими він просить змінити зміст заповіту та волю заповідача. Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 20 травня 2019 року, справа розглядається Центральним районним судом м. Миколаєва за правилами загального позовного провадження (а.с.48). Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 03 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 березня 2020 року, яке відбулося за участі представника позивача та було заслухано свідчення свідків (а.с.83). Після чого розгляд справи по суті було відкладено на 04 травня, а потім на 02 вересня 2020 року. Строки розгляду справи по суті встановлені ст.210 ЦПК України, а ч.3 ст.210 ЦПК України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п.1-2 ч.1 ст.251 та п.1-3 ч.1 ст.251 цього Кодексу. Тобто, наведеною нормою передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, і підстава, визначена у п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, у вказаному переліку відсутня. Порядок розгляду справи по суті регламентовано абз.2 глави 6 «Розгляд справи по суті» Так, за приписами ст.217 ЦПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду хто з учасників судового процесу з`явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників. Отже, зважаючи на викладене, судом першої інстанції розпочато розгляд справи по суті. Однак при вирішенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд наведених обставин не врахував і зупинив провадження у справі з порушенням положень процесуального закону та всупереч засадам розумності строків розгляду і ефективності судового процесу. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає до скасування у зв`язку із порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367,368,374, 379,381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 09 жовтня 2020 року.