Ухвала КАС ВС № 360/1074/20

УХВАЛА 09 жовтня 2020 року м. Київ справа № 360/1074/20 адміністративне провадження № К/9901/13922/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №360/1074/20 за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу, УСТАНОВИВ: І. Суть справи Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області звернулося в суд з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 9 квітня 2020 року, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, відмовив у задоволенні позову. Суди встановили, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із прийняттям головним державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника у розмірі: 5 100 грн за невиконання рішення суду у справі №360/431/19 в рамках ВП №61304658 від 5 березня 2020 року. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у справі №360/431/19 судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що вимоги виконавчого листа, яким зобов`язано управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 1 листопада 2015 року до 31 серпня 2018 року, в добровільному порядку боржником належним чином не виконані. А тому, станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу, відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні. Отже, враховуючи, що позивач, зазначаючи про виконання рішення суду в повному обсязі, вказує лише на виконання його в межах суми стягнення за один місяць та нарахування заборгованості на виплатні відомості та включення її до загальної потреби в коштах управління, та не надає жодних інших доказів виконання рішення суду, постанова державного виконавця щодо накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області у розмірі: 5100,00 грн у ВП №61304658 є законною. У своїй касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №360/1074/20 та задовольнити позов. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), а тому, відповідно до частини другої статті 332 КАС України, суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків шляхом подання до суду документа про сплату судового збору. У встановлений строк скаржник направив платіжне доручення №299 від 2 липня 2020 року на суму: 4204 грн, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження. Проте, ознайомившись з доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. ІІ. Мотиви Верховного Суду Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. До того ж, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Стаття 287 КАС України врегульовує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначає право учасників виконавчого провадження звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо особа вважає, що рішенням державного виконавця порушено її права, свободи чи інтереси. Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті у справі, предмет спору в якій підпадає під дію положень статті 287 КАС України. Одночасно, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що зазначена справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд прийшов до висновку, що обґрунтовані посилання на існування обставин, які можуть свідчити про те, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у касаційній скарзі відсутні й такі обставини не встановлені Верховним Судом з поданих матеріалів касаційної скарги. Крім того, посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі №21-66а15, від 26 травня 2015 року у справі №21-199а15, від 13 жовтня 2015 року у справі №21-2635а15, від 29 вересня 2015 року у справі №21-4535а15, від 23 березня 2016 року у справах №21-4541а15 та №21-3961а15, від 30 березня 2016 року у справі №21-5774а15, від 23 березня 2016 року у справі №21-4542а15, від 22 листопада 2016 року у справі №21-1907а16, та у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі №360/1074/20. За таких обставин і правового регулювання колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті провадження в справі зазначеної категорії необхідно відмовити. Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №360/1074/20 за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду