Постанова КАС ВС № 805/2304/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 року м. Київ справа № 805/2304/16-а адміністративне провадження № К/9901/42051/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Кірієнко В.О. від 05 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д. від 06 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (далі - позивач, Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Межрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач 1, Інспекція), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУДКС) про: 1) визнання протиправної бездіяльності Інспекції щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягають відшкодуванню з бюджету за липень 2013 року в розмірі 12028,00 грн., за квітень 2015 року в розмірі 150000,00 грн., за вересень 2015 року в розмірі 1307400,00 грн.; 2) зобов`язання Інспекції подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету за липень 2013 року в розмірі 12 028,00 грн., за квітень 2015 року в розмірі 150000,00 грн., за вересень 2015 року в розмірі 1307400,00 грн. Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що внаслідок набрання законної сили постановами Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі №805/14825/13-а та від 23 вересня 2015 року у справі №805/3190/15-а, якими визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення: від 01 жовтня 2013 року №0000424030/6698/10/40-30-00210602 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на 12028,00 грн. та застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 6014,00 грн.; від 15 липня 2015 року №0000214100/509/10/28-03-40 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2015 року на 150000,00 грн. та застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 75000,00 грн., а також закінчення термінів на перевірку контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2015 року у розмірі 1307400,00 грн., мало правомірні очікування, що Інспекція протягом п`яти робочих днів подасть органу Державного казначейства України висновки із зазначенням сум податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак вказаних дій відповідач 1 не виконав, чим порушив право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, позов задоволено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідачем 1 протиправно не подано протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідних рішень суду, які набрали законної сили, а також закінчення термінів на перевірку та узгодження сум податку, визначених Товариством у деклараціях за липень 2013 року, за квітень 2015 року та за вересень 2015 року, до органу Державного казначейства України висновків із зазначенням сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, адже вимоги статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зобов`язують орган державної податкової служби вчинити такі дії. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, контролюючий орган зазначив про ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки обставинам оскарження судових рішень у справах №805/14825/13-а та №805/3190/15-а в касаційному та апеляційному порядку відповідно, що, на думку контролюючого органу, не дає підстав подавати висновок до органу державного казначейства з підтвердженням суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню по деклараціям за липень 2013 року та квітень 2015 року, адже процедура судового оскарження не закінчена. Що ж до суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню по декларації за вересень 2015 року, то посилається на те, що 30 травня 2016 року контролюючим органом розпочата планова документальна перевірка Товариства за результатами якої будуть зроблені висновки щодо правомірності бюджетного відшкодування за це період, а також на здійснення комплексу заходів, спрямованих на відпрацювання ряду фінансово-господарських операцій з метою зняття «ризикового» податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з контрагентами. Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався. Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке. Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Пунктами 200.12, 200.13 цієї статті Кодексу визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. У відповідності до пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Як передбачено положеннями пункту 200.15 цієї статті, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У зв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Таким чином законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов`язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідачем 1 за результатами камеральної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2013 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2013 року, складено акт від 09 вересня 2013 року №129/40-30-00210602, у якому не підтверджено задекларовану суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 12028,00 грн., чим порушено вимоги пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України. На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 01 жовтня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000424030/6698/10/40-30-00210602 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на 12028,00 грн. та застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 6014,00 грн. Позивач не погодився із згаданим податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його у судовому порядку. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі №805/14825/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2016 року, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2013 року №0000424030/6698/10/40-30-00210602. Рішення суду набрало законної сили. Окрім того відповідачем 1 за результатами камеральної перевірки питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2015 року складено акт від 09 червня 2015 року №218/28-03-41-00210602, у якому не підтверджено задекларовану суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 150000,00 грн., чим порушено вимоги пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України. На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 15 липня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000214100/509/10/28-03-40 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2015 року на 150000,00 грн. та застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 75000,00 грн. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі №805/3190/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, позов задоволено; визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 15 липня 2015 року №0000214100/509/10/28-03-40. Рішення суду набрало законної сили. Також встановлено, що 19 жовтня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ разом з розрахунком бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2015 року, в якій, зокрема, зазначено, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 2368198 грн. 27 листопада 2015 року Товариством отримано бюджетне відшкодування у розмірі 1060798 грн., втім залишок суми бюджетного відшкодування за вересень 2015 року у розмірі 1307400 грн. у встановлені ПК України строки не відшкодований позивачу. Доказів прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2015 року контролюючим органом до суду надано не було і суди таких обставин не встановили у ході розгляду справи. За таких обставин, оскільки в силу вимог абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури судового оскарження результатів перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та у зв`язку із тим, що рішенням судів, які набрали законної сили, скасовано податкові повідомлення-рішення, якими зменшено заявлену Товариством суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року та квітень 2015 року, то у відповідача 1 були відсутні підстави для неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків щодо сум, які підлягають відшкодуванню з бюджету. До того ж, оскільки в ході розгляду справи відповідачем 1 не надано доказів зменшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2015 року, оформлення висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за цей період, та подання його до органу казначейства, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про допущення контролюючим органом протиправної бездіяльності щодо неподання такого висновку у строки, встановлені статтею 200 ПК України. При цьому твердження Інспекції про оскарження судових рішень у справах №805/14825/13-а та №805/3190/15-а в касаційному та апеляційному порядку не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, а обставини проведення планової документальної перевірки та здійснення комплексу заходів, спрямованих на відпрацювання ряду фінансово-господарських операцій з метою зняття «ризикового» податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з контрагентами, не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, у строки, установлені законодавством. В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, Верховний Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко