Постанова 4857 № 300/808/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/808/20 пров. № А/857/8931/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суддя у І інстанції Боршовський Т.І., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення 24 червня 2020 року, ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень (далі ППР) Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС) від 08 січня 2020 року: № 0000233306, яким йому збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 187590,40 грн, з яких 46897,60 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000253306 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору (далі ВЗ) на 1632,95 грн, з яких 408,24 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000263306, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) на 19595,49 грн, з яких 4898,87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000243306, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 510,00 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 300/808/20, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що висновки контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (далі ПК) щодо умов перебування на спрощеній системі оподаткування внаслідок здійснення ним видобутку та реалізації корисних копалин загальнодержавного значення є необґрунтованими, що свідчить про протиправність оспорюваних ППР ГУ ДПС. У апеляційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірка діяльності позивача (акт перевірки від 20 листопада 2019 року № 283/09-19-33-06/ НОМЕР_1 ) було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у лютому 2019 року видобуто та реалізовано ФГ «Візит Покуття» піщано-гравійну суміш та щебінь, що відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, на суму 144 650,00 грн, що свідчить про порушення ним підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК щодо умов перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку III групи. Відтак, ФОП ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року не перейшов на сплату інших податків і зборів, визначених ПК, та не подав за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу до контролюючого органу заяву про перехід на сплату інших податків і зборів. З урахуванням висновків акту перевірки уповноваженою особою відповідача 08 січня 2010 року правомірно прийняті оспорювані у рамках цієї справи ППР, а отже підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 немає. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 04 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) уклав із ФГ «Візит-Покуття» (Замовник) договір поставки № 04/02/2019, за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність Замовника товар згідно із рахунком, а Замовник прийняти та оплатити товар його на умовах договору. Відповідно до додаткової угоди (специфікації) № 2, яка є додатком № 1 до договору від 04 лютого 2019 року № 04/02/2019, позивач зобов`язувався поставити 2055 т піщано-гравійної суміші на загальну суму 678150,00 грн без ПДВ та 55 т щебеню на загальну суму 27500,00 грн без ПДВ. 28 лютого 2019 року на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_1 видав видаткову накладну № 1 на суму 144 650,00 грн, з яких 27500,00 грн за 55 т щебеню та 117150,00 грн за 355 т піщано-гравійної суміші. ГУ ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, результати якої оформлено актом за № 283/09-19-33-06/ НОМЕР_1 від 20 листопада 2019 року. Під час перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 : - пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 177.10 статті 177, пункту 296.1 статті у зв`язку із ненаданням Книги обліку доходів і витрат за період, за який проводиться перевірка; - статті 164, пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 ПК через заниження суми ПДФО у загальній сумі 19595,49 грн за ІІ квартал 2019 року; - пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) через неподання звітності про суми нарахування заробітної плати за грудень 2016 року та грудень 2017 року; - пункту 1 частини 1 статті 7, пункту 4 частини 2 статті 6, частини 2 статті 9, частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, внаслідок чого було донараховано єдиний соціальний внесок за грудень 2016 року та грудень 2017 року в розмірі 5610,00 грн.; - пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.12 статті 201 ПК, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 187 590,40 грн; - підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК, що призвело до недоутриманння та неперерахування до бюджету ВЗ за ІІ квартал 2019 року в сумі 1632,95 грн; - статей 21, 22, 23, 24, 94, 95 Кодексу законів про працю України, статті 3 Закону України «Про оплату праці» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 06 2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». 17 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_1 подав ГУ ДПС заперечення на акт перевірки від 20 листопада 2019 року № 283/09-19-33-06/ НОМЕР_1 , до якого долучив висновок експертного дослідження № ЕД-19/109/20-2МРВ/19 від 17 грудня 2019 року (а.с. 31). Разом із тим, виходячи із висновків вказаного акту перевірки, відповідачем 08 січня 2020 року прийнято ППР № 0000233306, № 0000253306, № 0000263306, № 0000243306 на які 20 січня 2020 року позивач подав скаргу до Державної податкової служби України у порядку адміністративного оскарження. 23 березня 2020 року Державна податкова служба України листом № 10508/6/99-00-08-05-04-06 надала ФОП ОСОБА_1 рішення про результати розгляду скарги, яким оскаржувані ППР залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 41-43). ФОП ОСОБА_1 не погодився із наведеним та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано приписами ПК (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 291.2 статі 291 ПК передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Приписами пункту 291.3 статті 291 ПК передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку. Виходячи із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку ІІІ групи, до якої належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7 000 000 грн. При цьому пунктом 291.5 статті 291 ПК передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення. Згідно з підпунктом 298.2.1 пункту 298.2 статті 298 ПК для відмови від спрощеної системи оподаткування суб`єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву. Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. На переконання апеляційного суду, суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки обґрунтованості висновку контролюючого органу про встановлення факту видобутку та реалізації ФОП ОСОБА_1 у лютому місяці 2019 року корисних копалин загальнодержавного значення, а відтак необхідності переходу ним із спрощеної на загальну систему оподаткування. Відповідно до висновків контролюючого органу, що містяться у акті перевірки № 283/09-19-33-06/ НОМЕР_1 від 20 листопада 2019 року, ФОП ОСОБА_1 у лютому 2019 року видобув та реалізував ФГ «Візит-Покуття» на виконання умов договору поставки від 04 лютого 2019 року № 04/02/2019 щебінь на загальну суму 27500,00 грн та піщано-гравійну суміш на загальну суму 117 150,00 грн, чим здійснив реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення у порушення вимог підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК щодо умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Як вірно зазначено судом першої інстанції, перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» із наступними змінами та доповненнями. До корисних копалин загальнодержавного значення відповідно до приписів вказаної постанови відноситься сировина піщано-гравійна: галька, гравій, піщано-гальковий матеріал, ракуша. Водночас, до корисних копалин місцевого значення цим же нормативним актом віднесено сировину піщано-гравійну пісок, а також інші корисні копалини, що не включені до переліку корисних копалин загальнодержавного значення. Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що оскільки щебінь не віднесено ні до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, ні до переліку корисних копалин місцевого значення, то виходячи із приписів постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 його слід віднести до інших корисних копалин місцевого значення. Щодо оцінки реалізованої позивачем піщано-гравійної суміші, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновок експертного дослідження від 17 грудня 2019 року № ЕД-19/109/20-2МРВ/19, складений судовим експертом Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України за результатом експертного дослідження ґрунтів на земельній ділянці у селі Драгасимів, Снятинський район, Івано-Франківська область. (а.с. 34-40), відповідно до якого за механічним складом така піщано-гравійна суміш не підлягає класифікації як галька, гравій, піщано-гальковий матеріал або ракуша, а є суглинком з домішками каміння, зокрема валуни (40-60% за масою), гравію (3-7% за масою), а щебінь та будівельне сміття носять техногенний характер, пов`язаний з діяльністю людини. Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що віднесення контролюючим органом щебеню та піщано-гравійної суміші, видобутих та реалізованих ФОП ОСОБА_1 у лютому місяці 2019 року, до корисних копалин загальнодержавного значення не можна вважати належним чином підтвердженим, оскільки воно ґрунтується лише на внутрішньому переконанні головного державного ревізора-інспектора ГУ ДПС, що проводив перевірку позивача, за відсутності доказів про наявність у нього спеціальних знань. Жодних доказів на спростування згаданого висновку експертного дослідження від 17 грудня 2019 року № ЕД-19/109/20-2МРВ/19 контролюючим органом не надано. При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу про необхідність переходу ФОП ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування, що призвело до заниження ним ПДФО у сумі 19595,49 грн за ІІ квартал 2019 року, недоутримання і неперераховання до бюджету ВЗ з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за ІІ квартал 2019 року у сумі 1632,95 грн, а також заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 187590,40 грн, а відтак про протиправність оспорюваних позивачем ППР ГУ ДПС від 08 січня 2020 року № 0000233306, № 0000243306, № 0000253306, № 0000263306. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 300/808/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар