Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/794/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/794/20 пров. № А/857/5808/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., за участю позивача ОСОБА_1 , за участю представника позивача Ромашко Л.Г., за участю представника відповідача Голоса С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року, прийняте суддею Комшелюк Т.О. у місті Рівне у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови,- встановив: ФОП ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до управління Держпраці у Рівненській області (надалі відповідач) про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень від 25.10.2019 року № РВ981/955/АВ/П та постанови про накладення штрафу від 09.01.2020 року № РВ980/955/000165/ТД-ФС. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року задоволено позов. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач повинен був провести інспекційне відвідування позивача з 23.10.2019 року, тобто після фактичного отримання затребуваних документів, а в акті вказано 17.10.2019 року. Тобто має місце порушення процедури (акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 22.10.2019 року.) Відповідачем не встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 писали заяви на працевлаштування, надавали трудові книжку та інші необхідні документи. Жодна із зазначених осіб не вказали, що вони працюють у позивача. З приводу ОСОБА_2 , то з такою укладено договір з обробки червоної риби, про що складено акт виконаних робіт та проведено оплату. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, управління Держпраці у Рівненській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що під час інспекційного відвідування 17.10.2019 року в закладі громадського харчування «Суші WOK» було 5 осіб. ОСОБА_4 надала письмові пояснення про те, що прийшла на співбесіду. ОСОБА_3 усно повідомила про проходження нею випробувального терміну як сушиста. Інші особи від надання пояснень відмовилися. Відповідач керувався Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 та іншим спеціальним законодавством. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову. ФОП ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, обґрунтування якого співпадають з мотивами судового рішення. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що управлінням Держпраці у Рівненській області згідно наказу № 1403 від 17.10.2019 року «Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 », направлення від 17.10.2019 року № 1091-71/09-27, здійснений контроль за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування позивача. За результатами інспекційного відвідування, управлінням Держпраці у Рівненській області в особі інспекторів праці, складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 25.10.2019 року № РВ981/955/АВ. Відповідно до висновків зазначеного акту інспекційного відвідування, посадовими особами відповідача виявлені порушення законодавства про працю позивачем, зокрема: в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір між працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_1 не укладений; в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 допущені до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу в порушення вимог статті 253 КЗпП України, а працівник ОСОБА_5 не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. 25.10.2019 року відповідачем внесений припис про усунення виявлених порушень № РВ 981/955/АВ/П, відповідно до якого позивачу у строк до 5 листопада 2019 слід усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення. 09.01.2020 року, під час розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, Управління Держпраці у Рівненській області на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ980/955/000165/ТД-ФС, відповідно до якої накладений на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 375 570 грн. 21.08.2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 823, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (далі Порядок № 823). Відповідно до п. 2 Порядку № 823 про держконтроль, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку №

823. Так, підпунктом 3 пункту 5 вказаного Порядку, встановлено, що підставою для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Матеріалами справи стверджується, що 11.10.2019 року на адресу управління Держпраці у Рівненській області надійшов лист від комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради № 814 від 30.09.2019 року, у якому останній повідомляє про завдання шкоди здоров`ю ОСОБА_2 під час роботи на кухні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Одночасно у листі зазначено, що місцем роботи ОСОБА_2 є кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 17.10.2019 року начальником управління Держпраці у Рівненській області виданий наказ № 1403 «Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ». Згідно цього наказу, підставою для його видачі зазначений, зокрема, підпункт 3 пункту 5 Порядку № 823. 17.10.2019 року відповідачем видане направлення на інспекційне відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю № 1091-71/09-27. Згідно з п. 8 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). Згідно із п. 9 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів. Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Як вбачається із матеріалів справи, початком проведення інспекційного відвідування є 17.10.2019 року, а завершення - 25.10.2019 року. Разом з тим, слід зазначити, що за приписами пунктів 14-23 Порядку № 823, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 8 пункту 5 цього Порядку. У разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. Із матеріалів справи вбачається, що 22.10.2019 року відповідачем складений Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування № РВ981/955/НП. 22.10.2019 року відповідачем виставлена вимогам про надання/поновлення документів. 23.10.2019 року ОСОБА_1 на адресу відповідача скеровані витребувані вимогою документи, які отримані відповідачем 23.10.2019 року. Відтак, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач фактично повинен був провести інспекційне відвідування позивача з 23.10.2019 року, тобто після фактичного отримання затребуваних документів. Однак, як вбачається із Акту інспекційного відвідування, такий позаплановий захід був проведений 17.10.2019 року. Таким чином, відповідач провів інспекційне відвідування 17.10.2019 року, встановив порушення позивачем законодавства про працю, а 22.10.2019 року прийняв Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування № РВ981/955/НП. Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем порушена процедура проведення інспекційного відвідування позивача. З приводу порушень позивачем законодавства про працю, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Згідно частини другої статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Відповідно до частини першої та другої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Частиною третьою статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно із вимогами ст. 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. З Акту інспекційного відвідування вбачається, що трудовий договір не укладався між працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_1 . Відтак, зазначені особи допущені до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу; Згідно приписів частини другої статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Всупереч зазначеній вимозі законодавства, відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 писали заяви на працевлаштування подавали трудові книжки, документи про освіту, про стан здоров`я та інші документи, необхідні для укладення трудового договору. Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час інспекційного відвідування були працівниками магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », жодними належними та допустимими доказами відповідачем даний факт не доведено. При цьому, згідно пояснень ОСОБА_4 , остання прийшла на співбесіду. Співбесіда є основним методом відбору та оцінки персоналу, що являє собою процес обміну інформацією між представником кадрової служби або керівником підрозділу та кандидатом на вакантну посаду. Співбесіда - це один із етапів прийому на роботу і його метою є визначення здатності людини обіймати певну посаду, виконувати певну роботу. І вже за результатами співбесіди роботодавець приймає рішення про прийом на роботу чи відмову у прийнятті. З приводу відсутності трудового договору позивача з ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що між вказаними особами 27 вересня 2019 року був укладений договір на надання послуг з обробки червоної риби вагою 34 кг з терміном виконання робіт з 27 по 30 вересня 2019 року, згідно якого ОСОБА_2 (виконавець) зобов`язана була надати послуги, пов`язані із приготуванням рибних заготовок з продуктів, які належать замовнику (ФОП ОСОБА_1 ) в обсязі та умовах визначених договором, а саме: якісно виконати послуги з обробки червоної риби вагою 34 кг (п. п. 1.1, 1.2, Договору). Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (п. 1.3 договору). Термін виконання робіт встановлений з 27 вересня 2019 по 30 вересня 2019 (п. 4.1 договору). Оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту здачі приймання послуг (п. 6.3 договору). 17 жовтня 2019 року сторонами підписаний акт виконаних робіт, з визначеним обсягом, ціною та загальною вартість виконаних послуг, зокрема, в акті виконавцем ( ОСОБА_2 ) надані наступні послуги з приготування рибних заготовок, а саме: здійснено очищення 20 кг червоної риби від луски, видалення плавники, зябра, очі, нутрощі; відокремлені м`якоті риби від кісток; розібрано рибу на порційні кусочки, здійснено пластування та заморожування. Вартість наданих послуг склала 294,00грн з розрахунку 14,70грн за 1 кг риби (500грн/34 кг (5-6 рибин)). Судом не встановлено, апелянтом не доведено, що ОСОБА_2 під час інспекційного відвідування виконувала іншу роботу, ніж та, яка була передбачені договором на надання послуг від 27 вересня 2019 року. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт. Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так відносини між роботодавцем і працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України «Про охорону праці» та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та виконавця) поширюються норми цивільного законодавства України. Таким чином, цивільно-правовим договором передбачено, що виконавець виконує роботи або надає послуги, на свій страх і ризик, а це означає, що про своє життя і здоров`я він повинен піклуватися самостійно. При роботі за цивільно-правовим договором, процес праці виконавця не регламентується. Він сам організовує свою роботу, визначає час початку й закінчення роботи, розподіляє час роботи та її тривалість на свій розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника. Крім того, статтею 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах. Водночас особи, які виконують роботи за цивільно-правовим договором можуть самостійно застрахуватися у Фонді соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань. У разі нещасного випадку або професійного захворювання застраховані особи можуть отримати відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві. Тобто, законодавець не покладає на замовника обов`язку здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування підрядника, а тому питання щодо здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування є правом сторін договору цивільно-правового характеру. З огляду на викладене, характерними ознаками трудових відносин є: - систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); - підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; - виконання роботи за професією (посадою), яка потребує спеціальних навиків, що породжує обов`язок роботодавця надати робоче місце; -обов`язок роботодавця здійснювати загальнообов`язкове державне соціальне страхування працівника; - дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо. Судом першої інстанції вірно зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач здійснював керівництво і контроль за наданням послуг ОСОБА_2 , передбачених договором, що підтверджується актом інспекційного відвідування, в якому зазначено про відсутність відповідної особи позивача на місці надання послуг. Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_2 перебуває в трудових правовідносинах із ФОП ОСОБА_6 на посаді бармена у кафетерії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » , що підтверджується копією її трудової книжки. Також відповідачем не надано жодних доказів допуску відповідачем до роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які відображенні в Акті інспекційного відвідування. До того ж ці особи не ідентифіковані та не вказані адреси їх реєстрації для того, щоб встановити правдивість обґрунтувань відповідача. Відтак доводи відповідача про порушення позивачем трудового законодавства є безпідставними та не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. Крім того, в Акті інспекційного відвідування не зазначено будь-яких обставин та фактів, на підставі яких відповідач дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Жодних обґрунтувань і доказів по даній обставині суду відповідачем не надано. З приводу покликання апелянта на те, що фінансова санкція накладена у відповідності до ст.265 КЗпП України та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки інспекційне відвідування проведено з порушенням порядку такого проведення, то підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до ст. 265 КЗпП України та застосування до нього фінансової санкції немає. Також апеляційний суд наголошує, що з урахуванням завдань та принципів адміністративного судочинства, обов`язку доказування, принципу правової визначеності слід трактувати будь-які «сумніви» не інакше, як неспроможність суб`єкта владних повноважень переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних рішень у спірних правовідносинах, що є невиконанням ним його процесуального обов`язку. Нездатність державного органу довести обґрунтованість та законність власних рішень є підставою судового захисту порушених прав позивача. Будь-який інший висновок, фактично, зводить нанівець всю систему завдань адміністративного судочинства. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі №460/794/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 08.10.2020 року.