Постанова 4852 № 160/3042/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3042/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року (суддя Сліпець Н.Є.) у справі №160/3042/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою; - зобов`язати Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 18.08.2019 ним подано до Дніпровської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою із доданими до нього документами, однак а ні вмотивованої відмови, а ні рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки він не отримав. На своє клопотання позивач від міської ради отримав лист від 24.12.2019 року, в якому зазначено, що позивачем не додано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що посвідчують факт проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради. Вказував, що жодна норма закону не вимагає подання вищевказаних документів, на які наполягає відповідач, а в статті 118 Земельного Кодексу України прописаний вичерпний перелік документів. Вважав, що міською радою допущено протиправну бездіяльність в частині належного розгляду поданого позивачем клопотання, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою; зобов`язано Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не прийнято жодного із рішень, передбаченого ч.7 ст.118 ЗК України, що свідчить про допущення ним в спірному випадку протиправної бездіяльності. Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що ефективним способом в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути дане клопотання позивача. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне дослідження судом доказів, неправильне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі скаржник висловлює незгоду з висновками суду першої інстанції щодо допущення міською радою в спірному випадку протиправної бездіяльності з розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки всі дії, вчинені міською радою щодо розгляду клопотання позивача, за позицією скаржника, є законними, вчиненими у відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного Кодексу України, Регламенту міської ради. Скаржник вказує, що за наслідками розгляду заявленого позивачкем клопотання, відповідачем надано відповідь, яка є цілком вмотивованою, оскільки департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради під час опрацювання клопотання позивача з`ясовано, що до даного клопотання не додано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що посвідчують факт проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради. Зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства приватизація та надання у користування громадянам земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна проводиться у разі надання громадянами правовстановлюючих документів на зазначене майно. Вказує, що судом не надано оцінки фактичним обставинам справи щодо знаходження спірного об`єкту нерухомого майна (гаражу) в гаражному кооперативі ОК «АГК» «ПРЕС-2». Звертає увагу, що у відповідності до положень статті 41 Земельного Кодексу України земельні ділянки, які перебувають у користуванні кооперативів не можуть передаватись у власність громадянам членам кооперативу. Зазначає, що знаходження гаражу на території гаражного кооперативу свідчить про те, що він є частиною гаражного кооперативу і земля під ним не підлягає окремій приватизації або розділу. Скаржник зазначає що виконавчий орган міської ради, який наділений повноваженнями у сфері земельних відносин, у тому числі щодо підготовки проектів рішень міської ради у сфері земельних відносин, в спірному випадку не підготував відповідний проект, то і розгляд клопотання позивача не виносився на сесію, що у свою чергу, за позицією відповідача, свідчить про відсутність в спірному випадку протиправної бездіяльності відповідача. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 18.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,01 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів. До клопотання були додано копії: рішення міськради №746 від 26.08.92 року, наказ №100 від 08.04.93 року, паспорту, ідентифікаційного коду заявника, план земельної ділянки (картографічний документ додаток до рішення міської ради). Зазначене клопотання зареєстровано відповідачем 23.10.2019 року за вх. №36/4800. Проте, листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 8/7-3715 від 24.12.2019 року Про розгляд звернення повідомлено заявника, що всупереч ст. 123 Земельного кодексу України до клопотання не додано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що підтверджують факт проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна. Крім того, у відповідності до Реєстру юридичних осіб, гараж заявника розташовано у гаражному кооперативі ОК АГК ПРЕС-2, у зв`язку з чим, набуття прав на земельні ділянки кооперативами здійснюється саме юридичними особами, а не окремо громадянами-членами кооперативу. Враховуючи вищезазначене, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню індивідуального гаража у гаражному кооперативі не вбачається можливим, у зв`язку з чим, клопотання ОСОБА_1 від 23.10.2019 року за вх..№36/4800 списано до архіву. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке. Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин. Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2. ст. 116 ЗК України). Стаття 118 ЗК України містить порядок процедури відведення земельних ділянок, регламентуючи на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, обов`язок суб`єкта владних повноважень протягом місяця розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проектної документації. Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК України. Вказана правова позиція викладена і постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а. У свою чергу, слід зазначити, що пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. З огляду на повноваження міської ради щодо вирішення питань регулювання земельних відносин, враховуючи положення ст.118 Земельного кодексу України, суд першої інстанції правильно вказав на те, що у спірному випадку відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивачки, був зобов`язаний прийняти одне із таких рішень - або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмовити у наданні такого дозволу. Судом встановлено, що відповідач з метою вирішення клопотання позивача від 18.08.2019 не приймав у встановлений законодавством строк та у передбаченій законом формі рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, оскільки у спірному випадку відповідачем не було прийнято жодного з рішень, визначених Земельним кодексом України за клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, то суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що у спірних відносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність та вказав, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути таке клопотання. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року по справі №160/3042/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Вступну та резолютивну частину проголошено 08.10.2020р. Повне судове рішення складено 09.10.2020 р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк