Постанова 4824 № 756/13772/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 756/13772/19 Головуючий у суді першої інстанції: Жук М.В. Номер провадження: 22-ц/824/8672/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П. суддів: Білич І.М., Болотова Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: В Оболонський районний суд міста Києва звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, боржник) про стягнення заборгованості В обґрунтування своїх вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що 15 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 4000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач вказував, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Вказував на те, що відповідач не виконує належним чином умови укладеного договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом, розмір якої станом на 31 серпня 2019 року склав 396 985,02 грн, яка включає в себе: заборгованість за тілом кредиту - 3 893,25грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 388 995,10 грн, 4 096,67 грн - заборгованість за пенею та комісією. Посилаючись на право кредитодавця на власний розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором, що складає 121 172,91 гон, з яких: 3 893,25 грн - заборгованість за кредитом, 117 279,66 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 15 квітня 2010 року по 30 березня 2018 року. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 квітня 2010 року у розмірі 3 893,25 грн та 57,63 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2020 року в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При відкритті апеляційного провадження у справі, відповідачу апеляційним судом надавався строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, проте, наданим правом на подачу відзиву ОСОБА_1 не скористалась. За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 121 172,91 грн. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку, судове засідання не проводиться. Дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. З матеріалів цивільної справи вбачається, що 15 квітня 2010 року ОСОБА_1 заповнила бланк анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку, згідно якої отримала кредит у розмірі 4000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 10). За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом. Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Згідно доказів, які є в матеріалах справи, заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2010 року по тілу кредиту складає 3 893,25 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 7-9). Доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірів відповідач суду не надала. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку не були повернуті, тому вимога щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, суд першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, тому вимога банку про стягнення зазначених складових заборгованості не підлягає задоволенню. Згідно зі ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом. У заяві позичальника від 15 квітня 2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, в поданому до суду позові обґрунтовує свої вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилаючись крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 квітня 2010 року, на «Умови та правил надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто, позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком з Умов та правил надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15 квітня 2010 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Тому, колегія суддів погоджується з думкою Оболонського районного суду міста Києва щодо необґрунтованості вимог банку про стягнення заборгованості за відсотками та штрафами. Доводи апеляційної скарги щодо неможливості посилань на висновок Великої Палати Верховного Суду є безпідставними, а твердження щодо наявності згоди відповідача з усіма умовами договору ґрунтуються лише на власному розумінні апелянтом норм закону. Посилання у апеляційній скарзі на неможливість безпроцентного використання кредитних коштів оцінюються судом критично, оскільки позивач не довів, що відповідач надала свою згоду на нарахування відсотків, визначених банком, в той час як вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Доводи апеляційної скарги щодо наявності згоди сторін по розміру відсоткової ставки, пені та штрафів, оскільки відповідач підписав довідку про умови кредитування, в якій зазначено в тому числі і розмір відсоткової ставки, пені та штрафів, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Подаючи позов, банк зазначив, що укладений між сторонами договір включає цілий ряд документів, зокрема: «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», а також «Тарифи банку». Підписання відповідачем фрагментарно одного із документів, а не усіх в цілому не є доказом досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору, про що вказувалося вище і що суперечить ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», чинній на час виникнення спірних правовідносин. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказане заочне рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Є.В. Болотов