Постанова 4824 № 355/1747/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8743/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м. Київ Справа № 355/1747/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Немировської О.В., Чобіток А.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2020 року, ухвалене у складі судді Коваленка К.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 26.11.2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.08.2011 року в розмірі 40 545 грн. 80 коп., посилаючись на невиконання відповідачем належним чином взятих на себе зобов`язань, визначених кредитним договором. У порушення умов кредитного договору відповідач станом на 15.07.2019 року, має заборгованість 40545 грн. 80 коп., з яких: 22 564,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 14266,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 1307,70 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), - 1906,94 грн. - штраф (процентна складова). Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що 31.08.2011 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач згоден, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, правилами користування карткою, основними умовами обслуговування складають договір про надання банківських послуг. На підставі заяви відповідачу відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку № НОМЕР_1 строком дії до 10/21, тобто до останнього дня жовтня 2021 року. На картку було встановлено кредитний ліміт 2200 грн., який в подальшому збільшено до 15 000 грн. Із виписки по рахунку вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість, потім знову користувався кредитними коштами. Сплачуючи заборгованість, відповідач фактично визнав факт отримання ним кредитних коштів. Отже, правових підстав відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту у суду не було. Крім того, суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Зазначає, що 19.12.2017 року відповідачем було підписаноДовідку про умови кредитування. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Стверджує, що в даному випадку сторони узгодили розмір відсоткової ставки та штрафів у довідці про умови кредитування, тому позовні вимоги Банку щодо стягнення відсотків та штрафів підлягають задоволенню в повному обсязі. Відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач ОСОБА_1 не подавав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в порушення ст. 81 ЦПК України, не було надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, яка і мала б підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якої суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Наданий позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 31.08.2011 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та штрафів колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими, і такими, що відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що 31.08.2011 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 15.07.2019 року заборгованості у сумі 40545,80 грн., з яких: 22564,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14266,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1307,70 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), - 1906,94 грн. - штраф (процентна складова). Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З матеріалів справи встановлено, що 31 серпня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 31 серпня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Проте заяв про оформлення на своє ім`я будь-якої із платіжних карток (карта «Універсальна», карта Gold або будь-якої іншої кредитної картки) вищевказана заява-анкета не містить. Будь-яких даних про бажаний кредитний ліміт, розмір відсоткової ставки за користування кредитом в анкеті-заяві також не зазначено. Отже, анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить відомостей, яку саме кредитну картку та за яким тарифом з обслуговування кредитних карток просив надати відповідач. При цьому в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 31 серпня 2011 року відсутні відомості щодо умов кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Крім того, наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» ПриватБанку є узагальненим витягом за період 2013 - 2015 років, тоді як анкета-заява підписана 31 серпня 2011 року. Довідки про умови кредитування чи Тарифів обслуговування кредитних карт, які б містили підпис відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення з ними, позивач до суду першої інстанції не подавав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31 серпня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємну частину спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Також, витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що тарифи карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» мають різні умови кредитування, зокрема, різний: пільговий період часу, розмір базової процентної ставки, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та порядок її нарахування. Разом з тим, зазначений витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника про ознайомлення з ними, а тому позивачем не доведено, який саме тариф було обрано відповідачем, оскільки тарифи встановлені для карт чотирьох видів та різняться між собою. В позовній заяві позивачем не зазначено та не надано відповідних доказів, за якими саме тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідач отримав кредитну картку, а відтак позивачем не доведено розмір, порядок та умови нарахування процентів та пені, що були узгоджені сторонами при укладенні договору. Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем тарифами був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання анкети-заяви містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному витягу з Тарифів, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка витягу з Тарифів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) . За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Таким чином, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені та штрафу, оскільки Умови та Привила надання банківських послуг і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не містить підпису позичальника, а тому вимога банку про стягнення зазначених складових заборгованості не підлягає задоволенню. За викладених обставин, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів, оскільки позивачем не надано доказів щодо істотних умов кредитування, зокрема, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, який погоджено між сторонами. Також зі змісту анкети-заяви вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір 31 серпня 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги позивачем додано виписку по рахунку позичальника ОСОБА_1 , довідку про умови кредитування, підписану ОСОБА_1 19 грудня 2017 року, довідку про видану картку 19.12.2017 року, довідку про зміну умов кредитування. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Як вбачається з матеріалів справи, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач до позовної заяви не надав довідки про умови кредитування, що була підписана відповідачем 19.12.2017 року, що визначає істотні умови договору, а також виписки з рахунків відповідача позивачем надано не було. У позовній заяві не вказано, що позивач не має змоги надати відповідні докази разом з позовною заявою. Надалі будь - яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання останній не подавав. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, вважає неможливим прийняти зазначені документи до уваги як належні та допустимі докази.оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства. При цьому жодних обґрунтованих причин, з яких банком не було подано зазначений доказ до суду першої інстанції, в апеляційній скарзі позивача не зазначено. Крім того, в матеріалах справи (а.с. 6,7) міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, та клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, тоді як до позовної заяви були надані: копія анкети-заяви ОСОБА_1 від 31.08.2011 року, розрахунок заборгованості, Витяг з Тарифів, роздрукований з Інтренет-сайту позивача, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Доказів, які б підтверджували, що саме надані до матеріалів справи Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні. Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому колегія суддів звертає увагу, що у доданому до позовної заяви Витягу з Умов та Правил є посилання на ліцензію Національного банку України, видану АТ КБ «Приватбанк» 05 жовтня 2011 року, тоді як анкета-заява була підписана відповідачем 31 серпня 2011 року, що спростовує доводи представника позивача про те, що саме ці Умови та Правила були надані для ознайомлення позичальнику при підписанні анкети-заяви. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів, на їх правильність не впливають. Проте з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута у відсутності відповідача, який доводи позовних вимог не спростував, участі у змагальному процесі не брав. Отже, відповідач не надав жодного доказу на спростування факту отримання кредитних коштів. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У зв`язку з цим колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що АТ КБ «Приватбанк» не довів, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, оскільки такий висновок спростовується поданими позивачем доказами, а саме: заявою ОСОБА_1 , підписаною ним особисто (а.с. 11), розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково погашав кредит (а.с. 10). Отже, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за тілом кредиту. Разом з тим, наданий позивачем до позовної заяви розрахунок у повному обсязі не можливо покласти в основу рішення про стягнення заборгованості по кредиту ( тілу кредиту), оскільки з наданого розрахунку вбачається, що до суми заборгованості по тілу кредиту банком включені нараховані відсотки, додатково до відсотків суму 1307 грн. 70 коп., у стягненні яких суд першої інстанції правильно відмовив. Так, зі змісту позовної заяви та наданого розрахунку заборгованості вбачається, що кредитний ліміт був встановлений банком на суму 15 000 грн., проте позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 22 564, 40 грн. та за простроченим тілом кредиту 14 266, 76 грн., а всього - 36 831 грн. 16 коп. Однак, як вбачається з наданого розрахунку, заявлена до стягнення сума тіла кредиту фактично не підтверджена в самому розрахунку, оскільки перевищує загальну суму вказаних позивачем «витрачених клієнтом кредитних коштів» на 21 832 грн. 42 коп. Таких висновків колегія суддів дійшла виходячи з наступного. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, останнє погашення кредиту було здійснено відповідачем 02.05.2018 року на суму 261, 81 грн. та 27.06.2018 року банком було здійснено автоматичне списання коштів на суму 7, 25 грн. Непогашене тіло кредиту станом на 30 червня 2018 року становить 14 998 грн. 74 коп. Після 30 червня 2018 року відповідач кредитними коштами не користувався та платежів на погашення заборгованості не здійснював. З розрахунку вбачається, що в графі «витрати клієнтом кредитних коштів» за період з 30 червня 2018 року до 15 липня 2019 року проставлено «0», тобто додаткові витрати кредитних коштів відповідачем не здійснювались. Натомість у розрахунку позивача станом на 31 липня 2018 року заборгованість за кредитом вже значиться в сумі 15991 грн. 46 коп., тобто тіло кредиту, сума якого зафіксована станом на 30 червня 2018 року у розмірі 14 998 грн. 74 коп., збільшена у розрахунку на суму 992, 72 грн., яка відповідає сумі нарахованих відсотків за липень 2018 року, зазначених у графі «відсотки, погашені за рахунок кредиту». Так само за наступні 12 місяців банком були нараховані відсотки на «тіло кредиту», сума якого в кожному наступному місяці збільшена за рахунок відсотків. Так, наприклад, станом на 31 серпня 2018 року заборгованість по кредиту значиться у розмірі 17 164 грн. 81 коп., тоді як витрати кредитних коштів не здійснювались, натомість при перевірці зазначеної суми кредиту із сумою кредиту, що була зазначена у попередньому місяці, вбачається, що до тіла кредиту станом на 31 серпня 2018 року включені відсотки, нараховані за серпень у розмірі 1173 грн. 35 коп.: 15 991 грн. 46 коп. ( тіло кредиту станом на 31 липня 2018 року) + 1173 грн. 35 коп. = 17 164 грн. 81 коп. При цьому вбачається, що вказана сума відсотків нарахована не лише на тіло кредиту у розмірі 14 998 грн. 74 коп., що зафіксоване станом на 01 липня 2018 року, а і на відсотки за липень, які включені до «тіла кредиту» у липні 2018 року. Зазначені висновки випливають безпосередньо із наданого банком розрахунку, відповідно до якого за відсутності будь-якої витрати позичальником кредитних коштів, сума тіла кредиту щомісяця збільшується на суму нарахованих за місяць відсотків, зазначених у графі « відсотки, погашені за рахунок кредиту». Також, наприклад, станом на 30 вересня 2018 року, сума заборгованості за кредитом значиться 18 424 грн. 34 коп., яка складається безпосередньо із тіла кредиту - 14 998 грн. 74 коп., що зафіксоване станом на 30 червня 2018 року та відсотків, нарахованих за липень, серпень, вересень, а саме: 14 998 грн. 74 коп. + 992 грн. 72 коп. ( відсотки за липень 2018 року) + 1173 грн. 35 коп. ( відсотки за серпень 2018 року) + 1259 грн. 53 коп. ( відсотки за вересень 2018 року) = 18 424 грн. 34 коп. Таким чином, з наданого позивачем розрахунку колегією суддів встановлено, що за період з 01 липня 2018 року по 15 липня 2019 року банком були нараховані відсотки на загальну суму 21 832 грн. 42 коп., які включені до суми заборгованості по тілу кредиту, без жодних посилань на умови укладеного договору. Разом з тим, надана до матеріалів справи анкета-заява від 31.08.2011 року таких умов не містить, а посилання позивача на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що містяться у матеріалах справи, визнані судом необґрунтованими з вищенаведених підстав. З урахуванням наведеного, виходячи із даних, що наведені позивачем у наданому ним розрахунку, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за тілом кредиту становить: 36 831 грн. 16 коп. - 21 832 грн. 42 коп. = 14 998 грн. 74 коп. Оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 14 998 грн. 74 коп., тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Враховуючи викладене , колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 998 грн. 74 коп. за кредитним договором № б/н від 31.08.2011 року, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню у вказаній частині на підставі ст. 376 ЦПК України з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати в розмірі 37 % від суми сплаченого судового збору. Враховуючи, що при поданні позову позивачем було сплачено 1921 грн., при поданні апеляційної скарги - 2881,5 грн., то сума судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу, становить : 4802,5 грн. х 37 % = 1776 грн. 93 коп. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2020 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту та прийняти постанову: Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом ( тілом кредиту) в розмірі 14 998 ( чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 74 коп. та судові витрати в розмірі 1776 грн. 93 коп. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту - відмовити. В іншій частині рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2020 року - залишити без змін. Відомості щодо учасників справи: Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Немировська О.В. Чобіток А.О.