Постанова 4818 № 643/6603/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 05 жовтня 2020 року м. Харків справа № 643/6603/20 провадження № 22-ц/818/4364/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Кругової С.С., Маміної О.В., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в особі представника Крилової Олени Леонідівни, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року, ухвалене суддею Довготько Т.М., - В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 14 січня 2012 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами банку» складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на 23 березня 2020 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 16970,41грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8518,83грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 3524,77 грн., пені в розмірі 3642,50грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 784,31 грн., яку Банк просить стягнути. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за договором №б/н від 14 січня 2012 року в розмірі 8 518,833грн. та судовий збір в розмірі 1 051грн, а всього 9 569,83грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в цій частині, в іншій частині рішення суду залишити без змін. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не мав жодних підстав відмовляти Банку у стягнення з відповідача відсотків за кредитом нарахованим в порядку вимог ст.625 ЦК України, пені та штрафів. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 518,83грн., оскільки Умови та правила надання банківських послуг, та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем. У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 14 січня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що дана заяви разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомився в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та Правила надання банківських послуг. За умовами укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем кредитного договору від 14 січня 2012 року Банком надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірі встановленому цим договором. Згідно наданого Банком розрахунку станом на станом 23 березня 2020 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 16970,41грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8518,83грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 3524,77 грн., пені в розмірі 3642,50грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 784,31грн. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 3524,77грн., пені в розмірі 3642,50грн., та штрафів 500грн. штраф (фіксована частина); 784,31грн. штраф (процентна складова), тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника 14 січня 2012 року штраф та пеня не передбачена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість щодо сплати пені та штрафів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14 січня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та штрафу, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14 січня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 квітня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 січня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати пені та штрафів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частин відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті пені в розмірі 3642,50грн. та штрафів: 500грн. штраф (фіксована частина); 784,31грн. штраф (процентна складова). Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків в розмірі 3524,77грн.нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України, то колегія суддів зазначає наступне. Із змісту позовної заяви вбачається, що Банк просив стягнути відсотки в розмірі 3524,77грн.нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України. Таким чином, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків на прострочений кредит банк посилався на вимоги статті 625 ЦПК України. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Апеляційним судом встановлено, що згідно наданого Банком до позовної заяви розрахунку, відсотки нараховані за прострочений кредит згідно ч.2 ст.625 ЦК України за період з 01 жовтня 2019 року по 23 березня 2020 року за процентною ставкою 86,4%. Матеріали справи свідчать, що строк дії останньої перевипущеної кредитної картки, яка видавалася відповідачу є липень 2019 року, тобто 31 липня 2019 року. Відтак, починаючи з 01 серпня 2019 року Банк мав право нараховувати відсотки в порядку вимог ст.625 ЦК України. Разом з тим, згідно наданих Банком письмових пояснень останній просить стягнути відсотки в порядку ст.625 ЦК України за період з 01 листопада 2019 року по 16 березня 2020 року. З урахуванням викладеного, з відповідача на користь Банку підлягають стягнення відсотки в порядку вимог ст.625 ЦК України за період з 01 листопада 2019 року по 16 березня 2020 року. Між тим, Банк нараховував відсотки на підставі ст. 625 ЦК України за підвищеною відсотковою ставкою, але, сторонами такий розмір процентів не погоджений, що останнім не заперечується, тому суму процентів потрібно перерахувати на підставі статті 625 ЦК України за ставкою 3%, яка вказана у статті. Згідно наведеного Банком у письмових поясненнях розрахунку, який відповідачем не спростований, розмір заборгованості становить 8518,83грн. За період з 01 листопада 2019 по 16 березня 2020 року розмір 3% річних нарахованих згідно ст.625 ЦК України становить 149,08грн. = 8518,83грн. * 0,01% * 175 днів, які підлягають стягненню з відповідача на користь Банку. Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладених обставин справи рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_2 користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості по відсоткам нарахованим на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України в розмірі 149,08грн. підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по відсоткам нарахованим на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України в розмірі 149,08грн. Частинам 1, 2, 10, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, що Банком при поданні позовної заяви сплачено 2102грн. судового збору та за подання апеляційної скарги 3153грн, усього 5 255грн. Таким чином, з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,13грн. = (16970,41грн. заявлені позовні вимоги : 8667,91грн. (8518,83грн. + 149,08грн.) задоволені позовні вимоги = 1,9578 частина задоволених позовних вимог; 5 255грн.. : 1,9578 = 2684,13грн.). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року в частині відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості по відсоткам нарахованим на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсоткам нарахованим на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України в розмірі 149,08грн. (сто сорок дев`ять гривень 08коп.). Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2684,13грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 13коп.). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна С.С. Кругова