Постанова 4818 № 635/8649/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «08» жовтня 2020 року м. Харків справа № 635/8649/19-ц провадження 22ц/818/3839/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2020 року в складі судді Назаренко О.В. в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 та просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на його користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј від заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. 13 грудня 2019 року суддею Харківського районного суду Харківської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття; вирішено питання щодо судових витрат. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами. Заява мотивована тим, що їхня з заявником дочка ОСОБА_3 з часу припинення між ними шлюбно - сімейних відносин у серпні 2008 року проживає разом з нею та знаходиться на її повному утриманні. Натомість батько дитини ОСОБА_1 дочкою ніколи не цікавився, матеріальної допомоги на її утримання не надавав та спільно з дитиною не мешкав та не мешкає. Вказала, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2018 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки на її користь, та він подав заяву про видачу судового наказу з метою ухилення від сплати аліментів за судовим рішенням, зазначивши у ній обставини, які не відповідають дійсності. Просила судовий наказ, виданий Харківським районним судом Харківської області від 13 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з неї аліментів на утримання дитини скасувати та відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 . Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів, виданого Харківським районним судом Харківської області від 13 грудня 2019 року задоволено; судовий наказ від 13 грудня 2019 року, виданий Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття скасовано; у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та залишити в силі судовий наказ, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що нововиявлені обставини у справі відсутні, а нові докази не є підставою для перегляду судового наказу; що дочка мешкає разом з ним, на підтвердження чого ним надано докази; що реєстрація дочки у с. Хроли Харківської області скасована як незаконна; що судом порушено принцип юридичної визначеності. 23 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необгрунтованою. При цьому посилалася на те, що з 23 червня 2020 року дочка зареєстрована та проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її повному утриманні. Батько дочки ніколи не цікавився дитиною, матеріальної допомоги не надавав, всіляко ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, спотворюючи факти та обставини виключно з метою ухилення від утримання дочки та сплати аліментів. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З частини 2 статті 369 ЦПК України вбачається, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду - скасувати. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 довела у заяві про перегляд судового наказу нововиявлені обставини щодо проживання дочки разом з нею, що є підставою для скасування судового наказу про стягнення з неї аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини та відмови йому у видачі судового наказу. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Згідно частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частина 8 статті 170 ЦПК України). Відповідно до частин 1,2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Як вбачається з пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ані особам, які брали участь у розгляді справі, ані суду, який її розглядав та вирішував її по суті. Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14 (454/2641/14-а), від 19 червня 2019 року у справі № 815/1918/15. Крім того, одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, «inter alia» вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Європейський суд з прав людини зазначив, що правова визначеність передбачає повагу до принципу «res judicata», тобто принципу остаточності судових рішень (рішення у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99). Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»). Жодна зі сторін не має права вимагати відкриття провадження з метою повторного розгляду справи та постановлення у ній нового рішення. Існування різних поглядів на одне питання не є підставою для перегляду, про що неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Нелюбін проти Росії» від 2 листопада 2006 року, заява № 14502/04). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 з 04 жовтня 2003 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 вересня 2011 року (а. с. 4). Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_1 мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 2). У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заяви посилався на те, що після розірвання шлюбу їхня дочка ОСОБА_3 мешкає разом з ним та перебуває на його утриманні, на підтвердження чого надав копію довідки виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 19 листопада 2019 року № 5203, з якої вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6). 13 грудня 2019 року суддею Харківського районного суду Харківської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття; вирішено питання щодо судових витрат (а. с. 13). У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами. Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 їхня спільна дочка ОСОБА_3 мешкає разом з нею. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала копію акту про проживання осіб не за місцем реєстрації від 03 травня 2018 року, складеного комісією у складі депутата Роганської селищної ради Корсуненко Т.А. та сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , 2005 року народження, дійсно фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 19); довідку Пономаренківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Роганської селищної ради Харківського району Харківської області від 05 травня 2018 року № 01-29/59, згідно якої ОСОБА_3 навчається у 6 класі та навчальним процесом опікується лише мати; копію заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2018 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 (а. с. 21-22); копію картки реєстрації особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що вона з 11 вересня 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 23); копію довідки Комунального некомерційного підприємства Харківської районної ради «Центр первинної медичної допомоги №4 Харківського району» від 04 лютого 2020 року щодо перебування ОСОБА_3 на обліку у цьому закладі (а. с. 33). З копії довідки про реєстрацію місця проживання особи виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області від 21 лютого 2020 року № 02-03-19-180 вбачається, що місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 11 вересня 2019 року (а. с. 39). З копії довідки виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області від 11 лютого 2020 року № 01-27-121 вбачається, що ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно має на утриманні дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 36). Разом з тим, з копії акту від 10 січня 2020 року, складеного депутатом Пісочинської селищної ради Власенком І.І. за участі сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично з липня 2012 року постійно проживає з сім`єю за адресою: АДРЕСА_4 , та має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2005 року народження, ОСОБА_8 , 2014 року народження, та ОСОБА_9 , 2002 року народження (а. с. 64). Крім того, з копії довідки виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 10 січня 2020 року № 90 вбачається, що ОСОБА_1 з 22 червня 2010 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 65). З копії форми А про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дочка ОСОБА_3 , 2005 року народження, проживає з батьком, зареєстрована 22 червня 2010 року (а. с. 66). З копії листа Головного управління Державної міграційної служби України № К-760/6/6301-20/6301.6.4/10275-20 від 10 червня 2020 року вбачається, що реєстрація місця проживання дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 виконавчим комітетом Роганської селищної ради Харківського району Харківської області 02 червня 2020 року скасована (а. с. 67). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 01 вересня 2012 року по 19 червня 2019 року навчалась у Пономаренківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, де закінчила 7 класів, з 01 вересня 2019 року навчається у Комунальному закладі «Харківський науковий ліцей-інтернат «Обдарованість» Харківської обласної ради, де забезпечена за рахунок коштів місцевого бюджету навчанням, проживанням, чотирьохразовим харчуванням, підручниками та державними програмами, що підтверджується довідками цих навчальних закладів від 03 лютого 2020 року №17, від 03 лютого 2020 року № 01-29/16, від 24 квітня 2020 року № 129 (а. с. 33, 34, 68). Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 червня 2010 року зареєстрована та проживає з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Мати дитини, ОСОБА_1 , за вказаною адресою не зареєстрована та не мешкає. Реєстрація місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена пізніше - 11 вересня 2019 року без скасування попередньої реєстрації місця проживання, та 02 червня 2020 року скасована виконавчим комітетом Роганської селищної ради Харківського району Харківської області. Тобто, на час винесення спірного судового наказу дитина була правомірно зареєстрована за адресою батька ОСОБА_1 . Надані ОСОБА_1 докази не є належними та достатніми для беззаперечного висновку про те, що неповнолітня ОСОБА_3 постійно мешкає з нею та перебуває на її утриманні. Посилання ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2018 року, яким з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначене заочне рішення скасовано ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2020 року. Постановою Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовлено. Таким чином, боржницею не надано до суду достатніх доказів на підтвердження факту проживання дитини з нею та її утримання, а також не зазначено про наявність на час розгляду заяви про видачу судового наказу невирішеного судового спору щодо встановлення чи оспорювання батьківства, необхідність залучення до участі інших осіб. При цьому, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , були відомі заявникові на час розгляду справи, внаслідок чого ці обставини не можуть визнаватися нововиявленими в розумінні положень пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України. Оскільки зазначені ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2019 року обставини щодо проживання дитини, на утримання якої стягуються аліменти, разом з нею не підтверджені достатніми доказами та не можуть вважатися нововиявленими, висновок суду першої інстанції щодо задоволення її заяви, скасування судового наказу і відмови у його видачі є передчасним. При цьому, ОСОБА_1 не позбавлена права на звернення до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів або про зменшення їх розміру. Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц(провадження № 61-40582св18) дійшов висновку, що ЦПК України не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції скасовувати судове рішення суду першої інстанції і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, відмовляти у її задоволенні (залишати без задоволення), тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Нормами ЦПК не передбачено права суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення такої заяви чи відмову у її задоволенні. Вказаної практики Верховний Суд також дотримується у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 2610/12441/2012 (провадження № 61-17970св18), від 15 січня 2020 року у справі № 554/325/16-ц, провадження № 61-20049св19. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції, постановлена за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого віднесено вирішення питання щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається заява по суті, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381-384, 389, 423 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2020 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року.