Постанова 4818 № 642/2544/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 30 вересня 2020 року м. Харківсправа № 642/2544/20 провадження № 22-ц/818/4349/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Кругової С.С., Маміної О.В. за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа: Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністрерства Юстиції в особі державного виконавця Халєєва Тараса Володимировича апелянт - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністрерства Юстиції в особі державного виконавця Халєєва Тараса Володимировича про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 20 травня 2020 року, постановлену суддею Гримайло А.М., в залі суду в м. Харкові, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 20 травня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер платника податку: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу № 2-154 від 22.03.1997р., посвідченого Харківською біржею нерухомості та зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 02.04.1997 р. за № В- 17670 до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністрерства Юстиції в особі державного виконавця Халєєва Тараса Володимировича про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, по суті. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , особа, яка не приймала участь у справі, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказана ухвала суду порушує його право на отримання боргу відповідно до набравших законної сили судових рішень про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , який є відповідачем у даній справі. Вказує, що оскаржувана ухвала фактично зупиняє виконавчі провадження по стягненню боргу з ОСОБА_2 на його користь, оскільки боржник не має іншого майна, окрім квартири АДРЕСА_1 , щодо якої ухвалою заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження квартири. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подальше відчуження спірної квартири, з огляду на підстави та предмет заявлених позовних вимог, ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення та відновлення позивачами порушених на їх думку прав в разі можливого задоволення позову. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністрерства Юстиції в особі державного виконавця Халєєва Тараса Володимировича про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя. 19 травня 2020 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у зазначеній цивільній справі та просить заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер платника податку: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу № 2-154 від 22.03.1997р., посвідченого Харківською біржею нерухомості та зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 02.04.1997 р. за № В- 17670 до вирішення справи по суті. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами . Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 та придбана у шлюбі з позивачем, за договором купівлі-продажу від 22.03.1997. Так, з 22.11.1986 позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому Дзержинським Палацем одружень, шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 22.11.1986, актовий запис прошлюб №3461. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру боржників від 12.05.2020 у Міжрайонному відділі державної виконавчої Служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові відкрито виконавчі провадження № 60748084, 60747940, 60748005, про стягнення з відповідача ОСОБА_2 коштів, які знаходяться на виконанні у державного виконавця Халєєва Т.В. В межах зазначених вище виконавчих проваджень на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника, а в разі непогашення стягнутої суми заборгованості відповідачем, квартира буде продана на прилюдних торгах. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 У заяві про забезпечення позову, заявник просила суд заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 ,. Предметом спору є вимоги майнового характеру, при цьому на момент розгляду заяви про забезпечення позову судом було встановлено, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову є правильним оскільки викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення. Однак, при розгляді клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції, забезпечуючи позов та заборонивши вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження всієї квартири, яка належить відповідачу, не звернув уваги на те, що позивачка у позовній заяві просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Колегія суддів вважає, що застосовані судом заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими позовними вимогами, у зв`язку з чим, ухвала суду підлягає зміні. ОСОБА_3 звертає увагу на те, що п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено застосування зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Між тим, цивільно-процесуальний кодекс не містить заборони щодо застосування інших заходів забезпечення позову у разі спору про право власності. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 20 травня 2020 рок змінити. Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер платника податку: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу № 2-154 від 22.03.1997р., посвідченого Харківською біржею нерухомості та зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 02.04.1997 р. за № В- 17670 до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністрерства Юстиції в особі державного виконавця Халєєва Тараса Володимировича про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, по суті. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді С.С. Кругова О.В. Маміна