Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/3591/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/3591/20 Номер провадження: №22-ц/819/661/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2020 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кутурланової О.В., суддів: Майданіка В.В., Орловської Н.В., секретар судового засідання Литвиненко В.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лігінович Наталії Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2020 року у складі судді Зуб І.Ю. у справі за заявою адвоката Лігінович Наталії Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Компанії "Бінарта Корпорейшн", Компанії Салюта Шиппінг Лімітед про забезпечення позову до подання позовної заяви, В С Т А Н О В И В: В березні 2020 року адвокат Лігінович Н.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на т/х «Svetoslava» (номер ІМО 8863343, прапор Панама), яке перебуває на території Херсонської верфі Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт-Мерітайм Групп» та належить компанії «Saluta Shipping Limited». В обґрунтування заяви послалась на те, що 25.04.2019 року між ОСОБА_1 та Компанією «Бінарта Корпорейшн» укладено трудовий договір моряка, згідно умов якого з 25.04.2019 року по 31.10.2019 року ОСОБА_1 працював мотористом на т/х «Svetoslava», ІМО 8863343 із щомісячною заробітною платою 640 доларів США. 21.12.2019 року від уповноваженого представника Компанії «Бінарта Корпорейшн» Демчуку О.О. надійшов гарантійний лист, в якому компанія зобов`язалася сплатити заборгованість по заробітній платі протягом двох місяців, однак станом на 21.02.2020 року зобов`язання виконані не були і на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову заборгованість по заробітній платі складає 1947,00 доларів США. 20.02.2020 року заявнику стало відомо, що у Компанії «Салюта Шиппінг Лімітед», яка є власником т/х «Svetoslava», завершується митний режим переробки судна на території України і після 28.02.2020 року судно «Svetoslava» залишить територію України. Посилаючись на ч.1 ст.1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року зазначив, що вимога щодо заробітної плати капітанів, офіцерів та екіпажу є морською вимогою, за якою відповідальним є також власник судна Компанія «Салюта Шиппінг Лімітед», що підтверджується копією сертифікату про реєстрацію судна під прапором Панами за № 49615-18. За наведених обставин вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, з огляду на відсутність у відповідача на території України представництва та іншого майна, при цьому застосування заявлених заходів забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами та ефективним способом захисту його прав. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2020 року в задоволенні заяви адвоката Лігінович Н.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Компанії "Бінарта Корпорейшн", Компанії Салюта Шиппінг Лімітед про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідача, представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст.374 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Положеннями ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 9 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги. Частиною 1 ст.1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10 травня 1952 року, ратифікованої Законом України від 07 вересня 2011 року (далі - Конвенція) визначено, що морська вимога означає вимогу, яка виникає, зокрема, із заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу. У відповідності до положень ч.2 ст.1 Конвенції арешт означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення. Частиною 4 ст.3 Конвенції передбачено, що у разі укладення договору оренди судна з передачею володіння фрахтувальнику, саме фрахтувальник, а не зареєстрований власник несе відповідальність щодо морської вимоги, яка стосується цього судна. При цьому позивач може накласти арешт на таке судно чи на будь-яке інше судно, що належить такому фрахтувальникові, з дотриманням положень цієї Конвенції, але жодне інше судно, що належить зареєстрованому власникові, не може бути піддано арештові у зв`язку з такими морськими вимогами. Положення цього пункту застосовуються до будь-якого випадку, коли особа, яка не є зареєстрованим власником судна, є відповідальною щодо морської вимоги, яка стосується цього судна. Статтею 41 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України. Арешт не включає заходів, що здійснюються для виконання рішень суду чи господарського суду, що набрали чинності. Відповідно до ч.2 ст.43 Кодексу торговельного мореплавства України будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером. Як роз`яснено у п.п.4, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. З матеріалів справи вбачається, що згідно повідомлення капітана Херсонського морського порту № 6/14-1/05-20 від 21.02.2020 року т/х «Svetoslava», прапор Панама, ІМО 8863343, 13 серпня 2019 року прибув до порту Херсон для ремонту на ХСЗ, ТОВ «СМГ», при цьому строк переробки судна визначено до 28.02.2020 року. В заяві про забезпечення позову адвокат Лігінович Н.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , посилається на те, що ОСОБА_1 уклав трудовий договір з Компанією «Бінарта Корпорейшн», яка має заборгованість по заробітній платі перед ним в сумі 1947,00 доларів США, що підтверджується копією гарантійного листа вих.13/1 від 21.12.2019 року, підписаного уповноваженим представником Компанії «Бінарта Корпорейшн» Молчановим М.А., із вказівкою про зобов`язання компанії виплатити заборгованість протягом наступних двох місяців. Разом з тим, матеріали справи не містять достовірних та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_2 , який видав гарантійний лист, є офіційним представником Компанії «Бінарта Корпорейшн» станом на дату його складення. При цьому слід зазначити, що посилання у заяві про забезпечення позову на відповідальність за морською вимогою власника судна не ґрунтується на умовах долученого до справи універсального тайм-чартеру, згідно якого власник судна Компанія «Салюта Шиппінг Лімітед» не несе відповідальність та не має обов`язку сплачувати заробітну плату членам екіпажу. Відповідно до положень п.3.7. трудового договору із ОСОБА_1 від 25.04.2019 року, відповідальною особою у разі виникнення заборгованості перед членами екіпажу є саме фрахтувальник судна Компанія «Бінарта Корпорейшн». Суд також звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.41 Кодексу торговельного мореплавства України арешт судна, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, можливий лише під час перебування судна в морському порту України. Однак матеріали справи не містять документального підтвердження факту перебування судна в морському порті України на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову 02.03.2020 року. Навпроти, з долученої до матеріалів справи заяви, поданої Генеральним директором ТОВ «Смарт-Мерітайм груп» в порядку ст.151 Митного Кодексу України (а.с.18) визначено строк дозволу на продовження строку переобки на митній території України до 28.02.2020 року. Крім того, суду не надані достовірні докази того, що Компанія «Бінарта Корпорейшн» на момент вирішення питання про забезпечення позову є фрахтувальником, оскільки договір укладено 26 червня 2015 року на 12 місяців. За таких обставин,колегія суддів приходить до висновку, що суд дав належну оцінку наданим сторонами доказам та постановив ухвалу з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, як такі, що висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Лігінович Наталії Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складання повного тексту постанови 28 вересня 2020 року. Головуючий О.В. Кутурланова Судді: В.В. Майданік Н.В.Орловська