Постанова 4813 № 521/8906/19

Номер провадження: 22-ц/813/5549/20 Номер справи місцевого суду: 521/8906/19 Головуючий у першій інстанції Мирончук Н. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Князюка О.В., Заїкіна А.П., за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Білоконь Наталії Олегівни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державна установа «Одеська виправна колонія №14», про встановлення факту, що має юридичне значення, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року адвокат Шевчук Кирило Миколайович, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України у неповнолітньому віці за станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державна установа «Одеська виправна колонія №14», мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Подольськ Московської області РСФР, не був документований паспортним документом СРСР з причини не досягнення віку документування, натомість і не був своєчасно документований паспортом громадянина України, а тому на теперішній час не має документів, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство. Стверджує, що станом на 1991 рік ОСОБА_1 проживав зі своєю сім`єю у м. Южне Одеської області в квартирі АДРЕСА_1 та навчався у КЗ "Южненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №

1. Проте, відповідно до висновку Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 05.01.2019 року відділом міграційної служби здійснено перевірку належності заявника до громадянства України, відповідно до результатів якої зазначену приналежність не встановлено, оскільки відсутня інформація про зареєстроване місце проживання заявника або його батьків станом на 24 серпня або 13 листопада 1991 року. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у неповнолітньому віці на території України, за станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ГУ ДМС України в Одеській області Білоконь Н.О. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи представник Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся, про причини не явки суду не повідомив. Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи представник заявника ОСОБА_1 адвокат Шевчук К.М. подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутністю, просив відхилити апеляційну скаргу та залишити оскаржуване рішення суду без змін. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції всім зазначеним вимогам у повній мірі не відповідає. Порядок розгляду справ в окремому провадженні про встановлення фактів, які мають юридичне значення, визначені Главами 1 і 6 Розділу IV ЦПК України. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження визначено частиною першою статті 315 ЦПК України. Відповідно частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). Окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально- правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Зі змісту заяви вбачається, що метою звернення ОСОБА_1 до суду про встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України у неповнолітньому віці за станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для оформлення громадянства України. Заявник свою заяву мотивував посиланням на положення Закону України «Про громадянство України» з метою встановлення обставин постійного проживання на території України на час набуття Україною незалежності для можливості його подальшого оформлення. Суд задовольняючи дану заяву також вказав, що встановлення факту постійного проживання заявника на території України на 24.08.1991 року та на 13.11.1991 року є лише одним з чинників, потрібних для отримання заявником громадянства України і не створює самостійних підстав до безпосереднього набуття громадянства України. Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області вимоги заявника не визнали, заперечували наведені ним обставини постійного проживання на території України в порядку окремого провадження і вказували на відсутність підстав для оформлення громадянства України ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що розгляд цієї заяви не захистить право, яке заявник вважає порушеним, породить певний судовий спір, зважаючи на те, що заява ОСОБА_1 направлена на реалізацію права на оформлення ним громадянства України, яке заперечується та оспорюється Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області колегія суддів вважає, що із заяви ОСОБА_1 наявний спір про право, який має вирішуватися у порядку позовного провадження. Проте, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та розглянув по суті заяву про встановлення факту за наявності цивільного спору про право. Враховуючи наведене, апеляційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з залишенням заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - без розгляду в порядку ч. 4 ст. 315 ЦПК України. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 про його право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 315 ч. 4 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Білоконь Наталії Олегівни - задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року - скасувати. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державна установа «Одеська виправна колонія №14» про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складений: 07.10.2020 року Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: О.В. Князюк А.П. Заїкін