Постанова Одеський апеляційний суд № 523/2137/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/6138/20 Номер справи місцевого суду: 523/2137/16-ц Головуючий у першій інстанції Середа І.В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря Чепрас А.І., учасники справи: позивач- ОСОБА_1 , відповідач- ОСОБА_2 , відповідач- ОСОБА_3 , відповідач- ОСОБА_4 , відповідач- ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Розовайкіним Миколою Леонідовичем на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2020 року у складі судді Середи І.В., в с т а н о в и в: У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку. Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси 23.02.2026 провадження у справі відкрите. Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів та просив суд витребувати з архіву Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу №523/9088/13-ц та приєднати до матеріалів справи №523/2137/16, посилючись на існування в ній відомостей, які стосуються об`єкта нерухомості, який з 1983 року не існує, бо був самозруйнований, а замість нього у 1984 році сім`я ОСОБА_7 побудувала новий 2-кімнатний будинок, який не зданий в експлуатацію, що впливає на обставини справи. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2020 року заяву про забезпечення доказів залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, заяву про забезпечення доказів задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи №523/9088/13-ц містять численні документальні докази стосовно будинку, побудованого у 1984 році подружжям ОСОБА_7 а саме того, реального будинку, який не проходив предметом угоди приватних нотаріусів, але будинку, який незаконно нав`язано ОСОБА_8 . В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 , ОСОБА_6 скаргу підтримали, пояснив, що матеріали справи можуть бути втрачені, що було проігноровано судом. ОСОБА_3 вважала апеляційну скаргу обґрунтованою. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлені про час та місце її розгляду. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Вбачається, що заява ОСОБА_2 , подана його представником ОСОБА_6 із посиланням на ст.ст.116-118 ЦПК України. Відповідно до ч.ч.1-3ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (огляд) доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. За змістом статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу. Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що після відкриття провадження у справі, якщо не порушено питання строку, у разі подання заяви про витребування доказів, незалежно від того, як вона названа заявником, вона має бути вирішена судом по суті. Всупереч викладеним нормам, судом першої інстанції по суті заява не вирішена, у її задоволенні відмовлено з підстав того, що витребування архівної справи не стосується способів забезпечення позову, підстави для застосування ст.116 ЦПК України відсутні. Визнав заяву такою, що не є способом забезпечення доказів, суд одночасно зазначив про можливість оскарження її в апеляційному порядку, хоча ухвала про відмову у витребуванні доказів не оскаржується, тобто надав питанню статусу саме забезпечення доказів, та відмовив в задоволенні заяви з кількох взаємовиключних причин, тим самим створив стан процесуальної невизначеності для сторони. Оскільки надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а питання по суті не вирішено, то як таке не може бути предметом забезпечення чи витребування апеляційним судом, тому розгляд заяви слід передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 374,379,382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Розовайкіним Миколою Леонідовичем, задовольнити частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2020 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст складений 07.10.2020. Головуючий: Судді: