Постанова 4803 № 210/1715/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7345/20 Справа № 210/1715/20 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідачі - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року, ухваленого суддею Сільченко В.Ю. у м. Кривому Розі, відомості щодо складання повного тексту рішення відсутні, - В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», (надалі ПАТ«АМКР» ) про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуваючи в трудових відносинах з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМітгал Кривий Ріг» працюючи на посаді агломератчика, 09 лютого 1999 року близько 17 години 45 хвилин, з ним стався нещасний випадок на виробництві. Внаслідок травмування позивач отримав відкритий перелом великого пальця правої ноги. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він травмувався, через що йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 94 460 грн., які просить суд стягнути з відповідача. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», на користь ОСОБА_1 , 30000 грн. без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 840,40 грн. Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, які мають значення для вірного вирішення спірного питання, просить рішення змінити та збільшити розмір моральної шкоди до заявленого в позовних вимогах. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно заниженим, таким, що не відповідає стражданням позивача та принципу розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності. В апеляційній скарзі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції у рішенні керується ч. 1 ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, яка не може бути застосована до врегулювання спірних правовідносин, оскільки нею було передбачено загальні підстави відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, а правовідносини сторін в рамках даної справи виникли з приводу відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку. Також скаржник посилається на те, що, судом не враховано відсутність вини ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг» в заподіянні шкоди, оскільки причинами нещасного випадку є власна необачність позивача, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодовувати моральну шкоду. Розмір стягнутої моральної шкоди є значно завищеним та таким, що не відповідає вимогам розумності та виваженості. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_1 у період з 27.11.1972 року по 30.06.1994 рік, та з 16.05.1996 року по 14.07.1999 рік, працював агломератчиком в агломераційному цеху Новокриворізького державного гірничо-збагачувального комбінату. 14.07.1999 року звільнений з займаної посади за ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 26-36). Під час виконання трудових обов`язків 09 лютого 1999 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач при шуруванні відбивного лотка правою ногою ступив на край рейки, по якій рухались ролики спікальних візків, у зв`язку з чим роликом спікального візку був придавлений великий палець правої ноги до рейки (а.с. 12-15). Відповідно до п.8 акту Форми Н-1, нещасний випадок стався внаслідок експлуатації агломераційної машини АК-3-75, яка є - джерелом підвищеної небезпеки та належить Відповідачу. Відповідно до п.10 Акту Форми Н-1 про нещасний випадок, в результаті якого Позивачем отримано тілесні ушкодження, особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці є агломератчик ОСОБА_1 який порушив п. 4.13 інструкції про охорону праці для агломератчиків, старший майстер ОСОБА_3 , який порушив п.п. 3.15.1., 3.15.3., 3.15.4. посадової інструкції., начальник дільниці ОСОБА_4 , який порушив п. 3.20 посадової інструкції. Висновком МСЕК від 08.07.1999 року, позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності, 10% внаслідок трудового каліцтва, дата наступного переогляду 01.08.2001 року.(а.с. 9). При повторному переогляді висновком МСЕК від 03.07.2001 року встановлено 20% втрати професійної працездатності, наступна дата переогляду 01.07.2003 року Висновком МСЕК від 13.08.2003 року, позивачу встановлено 20 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва з 01 липня 2003 року - безстроково(а.с. 11). Суд, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробничу травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 264 ЦПК Українисуд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у 1999 році, тобто встановлено наявність ушкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, тому колегія суддів вважає, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 рокунадалі Правила). У відповідності до положень п. 11 Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Згідно зі ст. 440-1 ЦК України, у редакції від 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК України, у редакції від 1963 року, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил). Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3і 8 Конституції Українидають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи,та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Українипро те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України№ 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14від24 грудня 2014року. Згідностатті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 23615,00 грн., а максимальний 944600,00 грн. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, викладених у Постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з виробничою травмою позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває моральні й фізичні страждання,які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя,та тягнуть за собою відчуття болю, оскільки після отриманої травми ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з в зв`язку з наслідками від проведеної ампутації кукси першого пальця правої стопи та наявністю рубця в нижній ділянці правої стопи, що додає позивачу додаткових страждань та незручностей в повсякденному житті. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодовувати моральну шкоду. Колегія суддів вважає, що не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, що нещасний випадок на виробництві стався з позивачем через особисту необережність, а не роботодавця, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, про те, що позивачем не доведено жодним доказом спричинення йому моральної шкоди, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманою на виробництві травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача необґрунтований та занижений. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з виробничою травмою ОСОБА_1 змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з в зв`язку з наслідками від проведеної ампутації кукси першого пальця правої стопи та наявністю рубця в нижній ділянці правої стопи, що додає позивачу додаткових страждань та незручностей в повсякденному житті. Наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесення позивачем больових відчуттів, а також вказує на відсутність у позивача можливості в достатній мірі реалізовувати себе в професійній сфері, повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту травмування та втрати професійної працездатності. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого трудового каліцтва, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, внаслідок отриманого трудового каліцтва позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, травмування на виробництві позбавило можливості допомагати своїй сім`ї, оскільки він повинен систематично проходити курси лікування. Негативні зміни у його житті є незворотними. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача і збільшити його з 30 000 гривень до 60 000 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишенню без задоволення, рішення суду підлягає зміні в частині розміру моральної шкоди, та збільшення його з 30 000 грн. до 60 000грн. В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 30 000 грн. до 60 000 (шістдесяти тисяч) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: