Постанова Київський апеляційний суд № 758/6244/20

КИЇВСЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Васильченко О.В. Єдиний унікальний номер справи № 758/6244/20 Апеляційне провадження №22ц/824/9791/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М., Савченка С.І., секретар - Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову ОСОБА_1 до Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- в с т а н о в и л а : У червні 2020 року ОСОБА_1 , до подання позову, звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2003661580000. Заява обґрунтована тим, що заявник має намір звернутись до суду з позовом до Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності. Так, як квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 , що була набута ним на підставі Свідоцтва про приватизацію від 26 грудня 2019 року та Розпорядження, які позивач має намір оскаржувати, а в разі задоволення позову, невжиття заходів його забезпечення може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду. ОСОБА_1 просила накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2003661580000. Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено . Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, постановити ухвалу про задоволення заяви. У скарзі зазначала, що суд не врахував, що відповідач має реальну можливість відчужити майно, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення в разі задоволення вимог позивача. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 01 жовтня 2020 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, а відтак відсутні підстави вважати поважними причини неявки сторін до суду апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту другого частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії; Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Як видно із матеріалів справи, заява про забезпечення позову подана до подання позову. Разом з тим, як видно із матеріалів справи, до апеляційної скарги ОСОБА_1 (подана 17 червня 2020 року) на надала доказів подання позову до суду, хоч з дати подання заяви (3 червня 2020 року ) пройшло більше 10 днів, визначених ч.4 ст. 152 ЦПК України . З тексту заяви ОСОБА_1 не вбачається наявності зв`язку між заходом забезпечення доказів та предметом можливих позовних вимог, і що застосування такого заходу забезпечення, як накладення арешту на квартиру, спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Висновок суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є правильним. Разом з тим, суд виходив із того, що заявником не було надано жодного доказу, який би підтвердив той факт, що ОСОБА_1 має право користування спірною квартирою та існує спір про право, фактично дав оцінку щодо належності доказів поданих заявником. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті, давати будь - які оцінки доказам, крім необхідності вжиття чи невжиття заходів забезпечення. Тому вказаний висновок щодо відсутності спору слід виключити із мотивувальної частини, як передчасний, а ухвалу суду першої інстанції слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви, в іншій частині ухвалу залишити без змін . Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376 ,381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, П о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу судді Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2020 року змінити з підстав, викладених в мотивувальній частині вказаної постанови. В іншій частині ухвалу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 06 жовтня 2020 року. Головуючий Судді