Постанова Київський апеляційний суд № 761/8789/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7428/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 761/8789/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого 25 лютого 2020 року в приміщенні судупід головуванням судді Фролової І.В.,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 12 серпня 2005 року перебуває з ОСОБА_2 у шлюбі. Шлюб між сторонами не розірваний, але фактично сторони як чоловік та жінка не проживають з грудня 2015 року, не ведуть спільного господарства, не підтримують нормальні шлюбні відносини. Від шлюбу у сторін народилися діти - донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на те, що діти перебувають повністю на її утриманні, відповідач в добровільному порядку відмовився від надання матеріальної допомоги дітям та ухиляється від обов`язку утримувати їх до досягнення ними повноліття, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просила стягнути аліменти на її користь на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн.. але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з грудня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 лютого 2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати ухвалити нове про стягнення з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог при ухваленні рішення про стягнення аліментів в частці доходів відповідача, оскільки при зверненні до суду заявлялася вимога про стягнення в твердій грошовій сумі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що суд першої інстанції не допустив порушення процесуальних норм, оскільки в поданому відзиві на позовну заяву він просив стягнути аліменти в розмірі 1/3 частки його доходів. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що є передбачені законом підстави для стягнення аліментів на утримання дитини. Проте, враховуючи суму доходу відповідача, вважав за необхідне стягнути аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від усіх його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 серпня 2005 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис - № 1251. (а.с.4). Шлюб між сторонами не розірвано, але фактично сторони як чоловік та жінка не проживають з грудня 2015 року, що не заперечувалося в судовому засіданні. Від шлюбу мають спільних дітей - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається зі Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається зі Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 . Судом першої інстанції встановлено, що сторони разом не проживають, спільні діти проживають разом з матір`ю, перебувають на її утриманні, відповідач щомісячно надає грошові кошти на утримання дітей. Частиною другою статті 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу). Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач, після уточнення своїх позовних вимог, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. За загальним правилом, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. У відповідності до довідки № 1 від 19.02.2020, яка видана ФГ «Київський восково-вощинний завод», встановлено, що ОСОБА_2 працює на вказаному підприємстві та займає посаду слюсаря-ремонтника з 27 листопада 2019 року з посадовим окладом 4 800 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України. При розгляді такої категорії справ необхідно врахувати, що стягувані аліменти є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України), а в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина третя статті 3 Конвенції). Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (статті 142, 181 СК України), у тому числі й на рівне утримання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків. 11 липня 2017 року Європейським судом з прав людини також було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як встановлено, діти сторін проживають разом з матір`ю, а ОСОБА_2 є її батьком та на нього покладено однаковий з Бузугловою І.О. обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. Окрім цього, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач має фіксований дохід в розмірі 4800,00 грн. на місяць. Наявності у нього інших доходів, які б давали підстави стверджувати про існування у ОСОБА_2 витрат, які перевищують його заробіток (дохід) немає. Позивачем не надано таких доказів та не встановлено під час слухання справи в суді першої інстанції. У відзиві на уточнену позовну заяву відповідач просив стягнути з нього аліменти саме в розмірі 1/3 заробітної плати на двох дітей до досягнення ними повноліття, оскільки сума стягнення аліментів в розмірі 5000,00 грн. для нього є завеликою та перевищує його місячний дохід, що створює для нього надмірний тягар як для платника аліментів. Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Судом першої інстанції не порушено норм статті 182 СК України та поряд з визначенням суми аліментів на дітей в 1/3 частині від доходу зазначено, що така сума не може бути меншою ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 1 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач Судді: