Постанова Київський апеляційний суд № 761/36277/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8758/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 жовтня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 761/36277/18 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М.. Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Шевцов Ігор Вікторович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Галагана В.І. , - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «ФК «Омега Фактор», треті особи: ПН Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М., ПВ Дніпропетровського ВО Шевцова І.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивував тим, що 14.08.2018 на підставі виконавчого напису виданого 20.06.2018 приватним виконавцем Дніпропетровського виконавчого округу Шевцовим І.В. відкрито виконавче провадження та розпочато звернення стягнення на її доходи. Вважає, що приватний нотаріус, вчиняючи оскаржуваний виконавчий напис про стягнення на користь АТ «Кристалбанк» заборгованості у розмірі 26 338, 73 грн., не переконався в безспірності заборгованості та не мав достатніх документів, які її підтверджують, а тому не мав достатніх підстав для вчинення виконавчого напису. З огляду на викладене, просила визнати виконавчий напис нотаріуса № 1413 вчинений 20.06.2018 ПН Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд не пересвідчився в тому, що в переліку документів, наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису відсутні правочини про перехід права вимоги новому стягувану АТ «Кристалбанк» за кредитним договором від 18.03.2013, який укладався між нею та ПАТ «Терра банк». Вказане в свою чергу свідчить про відсутність безспірності заборгованості. Право вимоги у АТ «Кристалбанк», до якого перейшло право вимоги за її кредитним договором від первісного кредитора виникло 22 грудня 2014 року. До нотаріуса ж стягувач звернувся лише 20.06.2018, що виходить за межі строку звернення, передбаченого ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». До того ж строк кредитування за кредитним договором від 18.07.2013 закінчився ще у 2014 році, оскільки договір укладався строком на 1 рік. Не погоджується також і з висновком суду першої інстанції стосовно заміни відповідача без внесення відповідних змін до позовної заяви, так як відступлення права вимоги АТ «Кристалбанк» на користь ТОВ «ФК «Омега Фактор» було на її думку формальним, з метою затягування справи, оскільки досі за виконавчим написом стягуються кошти на рахунок первісного кредитора і не відбулося заміни сторони виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Омега Фактор» - Єрохін О.П. вважає викладені у апеляційній скарзі доводи надуманими, суперечливими, недоведеними та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися за законом належно. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За положеннями ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовним вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки позивачем на підтвердження своїх позовних вимог до матеріалів справи надано лише копію постанови від 14.08.2018 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В., винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 56973483 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та копії супровідних листів про направлення вказаної постанови до місця роботи позивача. Суд вважав вказані докази та самі лише пояснення позивача в розумінні ст. 12, 81 ЦПК України, такими, що не підтверджують тієї обставини, що приватним нотаріусом вчинено оскаржуваний позивачем виконавчий напис за відсутності доказів безспірності заборгованості позивача перед відповідачем. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України). Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно пунктів 1.1, 1.2, глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно пунктів 3.1, 3.2 глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», документом для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводяться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення боржника. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобовязання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Як зазначено у ст.90 Закону «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, нотаріус повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14.08.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим Ігорем Вікторовичем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження ВП № 56973483 при примусовому виконанні виконавчого напису № 1413 від 20.06.2018, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Кристалбанк» загальної суми заборгованості 26 338,73 грн. Вказану постанову направлено до Відділу освіти виконкому Саксаганської районної у місті ради до відома та виконання, а також позивачу. Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що приватним нотаріусом під час вчинення виконавчого напису, не перевірено безспірність заборгованості, зокрема, у приватного нотаріуса були відсутні оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, довідка фінансової установи про ненадходження платежу. Перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам процесуального та матеріального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційним судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка зазначена в ньому до стягнення. Окрім цього, не надано до суду доказів часткового або повного погашення заборгованості та не доведено незаконності дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису. Установивши, що для вчинення виконавчого напису кредитором нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, зворотність якої позивачем не доведена, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові. Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення, на які посилається позивач, відхиляються колегією суддів і підстав для їх задоволення колегія суддів не вбачає, оскільки вони не підтверджені належними доказами, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки перевірити належними доказами неправомірність дій нотаріуса при вчиненні виконавчого напису не вбачається за можливе, так як до позовної заяви позивачем додано копію її паспорту (ас.5-6), копію довідки про присвоєння їй ІН (ас.7), копію листа відділу освіти виконкому Саксаганської районної у місті ради (ас.8), копію супровідного листа приватного виконавця Шевцова І.В. про направлення постанови від 14.08.2018 (ас.9) та копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.08.2018 (ас.10). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суб`єктивна оцінка позивачем виконавчого напису нотаріуса № 1413 від 20.06.2018 у якості пропозиції не може бути взята до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки ґрунтується виключно на судженнях та припущеннях ОСОБА_1 та не доведена належними та допустимими доказами у справі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Судді: