Постанова 4852 № 280/1662/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1662/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Прокопчук Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року (суддя суду першої інстанції Сіпака А.В.) в адміністративній справі № 280/1662/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ : 11.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.20 року №Ф-324-23 в сумі 18 333.33 грн.; зобов`язати відповідача здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про нараховану ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 18333,33 грн. В обґрунтовання позовних вимог позивач посилалась на правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 № Пз/9901/10/19 (№520/3939/19) по зразковій справі та зазначає, що контролюючий орган мав право нарахувати внесок та сформувати вимогу про його сплату, на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платником до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до закону нараховується внесок. Проте, позивач вказує, що не подавала звітність, відповідач чи інший державний орган не проводив перевірки стосовно неї, не витребовувались у неї та не надавались відповідачеві бухгалтерські та інші документи. Відомості з інтегрованої картки платника внеску не входять до переліку "інших документів", оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Такі відомості є підставою для призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, що становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки). Крім того, зазначає, що недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило її можливості передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення на неї надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску. Позивач вважає оскаржувану вимогу незаконною та необґрунтованою у зв`язку з чим звернувся із відповідним позовом до суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-324-23. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку такого платника заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 18333,33 грн.. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 08.02.2007 року, ОСОБА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основний вид економічної діяльності: 69.10 діяльність у сфері права, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 2 101 000 0000 009670. Згідно з свідоцтвом платника єдиного податку серії Б від 14.06.2012 року № 564471 перебувала на спрощеній системі оподаткування. Здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 34 від 28.01.1994 року. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, знята з обліку як фізична особа- підприємець з 29.12.2018 року. Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску № 1908328000003 року від 04.01.2019 року (форма № 2-ЄСВ), ОСОБА_1 взята на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів. Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру № 1908321400002 року від 08.01.2019 року (для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність), узята на облік у контролюючих органах 03.01.2019 року за № 267. 20.02.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відповідно до ст.25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-324-23, відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити суму боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 18333,33 грн. Зі змісту вимоги №Ф-324-23 встановлено, що сума боргу сформована станом на 31 січня 2020 року. Не погоджуючись із зазначеною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI). Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI). Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162). Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162). Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162). Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162). Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI). Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI). Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням № 10-1. З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1). Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1). За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок №

435. Отже, виходячи з заначених норм права взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. З дати взяття на облік контролюючим органом платника єдиного внеску, останній зобов`язаний подавати звіти про нарахований ЄСВ, сплачувати ЄСВ в порядку, розмірах та в строки встановлені Законом. Встановлені обставини справи свідчать, що 03.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про взяття її на облік як платника єдиного внеску (форма ЄСВ-1), а також заявою (для осіб, які провадить незалежну професійну діяльність) форми №5-ОПП, в яких просила взяти її на облік як особу, яка проводить незалежну професійну діяльність, зокрема, як платника ЄСВ. (а.с. 70, 71). Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску № 1908328000003 року від 04.01.2019 року (форма № 2-ЄСВ), ОСОБА_1 взята на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів. Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру № 1908321400002 року від 08.01.2019 року (для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність), узята на облік у контролюючих органах 03.01.2019 року за №

267. Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що в січні 2019 року позивачем було подано заяву форми 1-ЄСВ до контролюючого органу про взяття її на облік як особи, яка здійснює професійну незалежну діяльність платника ЄСВ, та з 04.01.2019 року вона перебуває на відповідному обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області як платник ЄСВ самозайнята особа, що провадить незалежну професійну діяльність. Таким чином, з січня 2019 року нарахування та сплата ЄСВ позивачем повинна була відбуватись на умовах та в розмірах, визначених Законом для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Між тим, як видно з облікової картки платника позивачем не в повному обсязі сплачувався ЄСВ за 2019 рік (а.с.46), у зв`язку з чим, 20.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на адресу позивача було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-324-23 на суму 18 333.33 грн. Згідно розрахунку до вимоги №Ф-324-23 (а.с.47), її дійсно сформовано за звітний період 2019 рік, тобто за час перебування позивача на обліку як платника єдиного внеску особи, яка провадить професійну діяльність згідно її особистої заяви форми ЄСВ-1 від 03.01.2019 року. Так, до вимоги увійшли такі суми заборгованості з ЄСВ за датою виникнення недоїмки: 19.04.2019 року І квартал 2019 року - 2229.11 грн.; 19.07.2019 року ІІ квартал 2019 року 2754.18 грн.; 21.10.2019 року ІІІ квартал 2019 року 2754.18 грн.; 10.11.2019 року 7841.18 грн. рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ; 20.01.2020 року ІV квартал 2019 року 2754.18 грн. Суд звертає увагу, що 25.10.2019 року відповідачем у відношенні ОСОБА_1 було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ всього на суму 7841.18 грн., яке, не оскаржувалось та станом на час формування вимоги набуло статусу узгодженого. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ГУ ДПС у Запорізькій області було правомірно сформовано на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-324-23 на суму 18 333.33 грн., а законні підстави для скасування означеної вимоги - відсутні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання позивача як на підставу для задоволення позовних вимог на правову позицію, викладену у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 № Пз/9901/10/19 (№520/3939/19) по зразковій справі, є необґрунтованими, оскільки дана справа є відмінною від зразкової справи №520/3939/19. Так, у зразковій справі № Пз/9901/10/19 (№520/3939/19) судом вирішено спір з приводу самостійної зміни контролюючим органом порядку та бази сплати ЄСВ для фізичних осіб підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та займаються певним видом професійної діяльності, однак не подавали до контролюючого органу заяви форми ЄСВ-1 про взяття їх на облік як платників ЄСВ як осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Фактично, судом у зразковій справі визнано протиправними дії податкового органу щодо зміни платнику порядку та бази сплати ЄСВ, шляхом самостійного встановлення платнику ознаки особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Натомість, у даній справі позивачем в січні 2019 року було самостійно подано заяву про взяття її на облік як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність платника ЄСВ форми 1-ЄСВ, 04 січня 2019 року позивача було взято на відповідний облік, відтак в 2019 році вона була зобов`язана виконувати вимоги Закону та сплачувати ЄСВ в порядку та в розмірах визначених для осіб, які провадать незалежну професійну діяльність. Стосовно доводів позивача про неправомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 20.02.2020 року з посиланням на не проведення щодо неї перевірки та не витребування для огляду бухгалтерських документів для визначення розміру ЄСВ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Аналогічні приписи містить пп. 4 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 року №499. Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 вказаного Закону, єдиний внесок нараховується - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. (стаття 7 Закону № 2464-VІ ). Для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. (п. 3 розділу ІІІ Інструкції №499). Згідно з п. 1 розділу VI Інструкції №499, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Відповідно до ч. 2 п. 2 розділу VI Інструкції №499, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). (п. 4 розділу VI Інструкції №499). Судом встановлено, що позивачу було сформовано вимогу про стягнення боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, з яких контролюючим органом встановлено факт неповної сплати позивачем сум ЄСВ. Суд звертає увагу, що проведення документальної перевірки та витребування у платника бухгалтерських документів не є обов`язковою підставою для формування вимоги зі сплати недоїмки, оскільки Інструкція №499 передбачає декілька підстав формування вимоги, серед яких зокрема облікові дані з інформаційних систем органу доходів і зборів. На підставі розрахунку до оскаржуваної вимоги від 20.02.2020 року, судом встановлено, що відповідачем правильно розраховано суму ЄСВ, яка підлягала сплаті позивачем в 2019 році, виходячи із розміру мінімального страхового внеску за місяць (4173 грн. мінімальна заробітна плата 2019 рік х22%). Отже, враховуючи те, що факт неповної сплати позивачем ЄСВ встановлено на підставі облікових даних інформації системи органу доходів і зборів, а суми ЄСВ обраховано виходячи із граничного мінімального розміру єдиного внеску, проведення перевірки стосовно доходу позивача за період 2019 року для умов винесення вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ в даному випадку не було необхідним. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.20 року №Ф-324-23 в сумі 18 333.33 грн. є законною та обгрунтованою, прийнятою в порядку та на підставах визначених Законом, а тому підстави для її скасування відсутні. Також, відсутніми є підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про нараховану ОСОБА_1 заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 18333,33 грн.. Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття судом рішення, із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року в адміністративній справі №280/1662/20 скасувати та прийняти нову постанову. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова в повному обсязі складена 07.10.2020 року Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.А. Щербак суддя Т.С. Прокопчук