Постанова Київський апеляційний суд № 756/9153/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/9153/18 Головуючий 1 інстанція -Луценко О.М. Провадження № 22-ц/824/7366/2020 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 30 вересня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Гуля В.В., Сержанюка А.С. за участю секретаря: Шебуєва Д.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року про закриття провадження по справі у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, про відшкодування шкоди,- ВСТАНОВИЛА: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва про відшкодування шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що Голосіївським районним судом м. Києва розглядається справа №752/18927/17 за позовом ОСОБА_1 . Вказував, що 06.06.2018 року звертався до відповідача зі скаргою, на яку відповіді не отримав. Справа не розглядається по суті досить тривалий час. Вважає, що діями відповідача позивачу завдано шкоди, яку він оцінює в 1400 євро, оскільки, керівник апарату несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу. В урахуванням уточнених позовних вимог просив просить стягнути з Державної судової адміністрації України через Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві моральну шкоду в розмірі 44142,00 грн. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, про відшкодування шкоди, у зв`язку з тим що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з ухвалою суду позивач - апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та постановити нову якою задовольнити його вимоги у повному обсязі. Зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтована і незаконна, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувану ухвалу було винесено не на підготовчому засіданні в супереч статті 200 ЦПК України, крім того вказує, що в ухвалі судового рішення брав суддя, якому був заявлений обґрунтований відвід. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. У пункті 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що діями останнього позивачу завдано шкоди, яку він оцінює в 1400 євро, оскільки, керівник апарату несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Водночас, ч.5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Аналіз наведених норм ЦПК України та КАС України дає підстави для висновку, що в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої виключно суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII). У відповідності до частин 1 та 6 статті 151 Закону №1402-VIIIДержавна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Отже, зважаючи на предмет спору у даній справі, характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами, а також суб`єктний склад учасників спору, колегія суддів доходить висновку, що даний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства та належить до юрисдикції адміністративних судів, З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки дана справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування ухвали і постановлення нової, а тому, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: В.В. Гуль А.С. Сержанюк