Постанова Київський апеляційний суд № 359/1884/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: 359/1884/2020 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10138/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Болотова Є.В. при секретарі Кемському В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирки С.С., у цивільній справі №359/1884/20 за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Варіація» про стягнення боргу за договором позики. в с т а н о в и л а: У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Варіація» про стягнення боргу за договором позики. У березні 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належні відповідачу виробничі приміщення загальною площею 1635,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації», під реєстровим номером 1012197232105, номер запису про право власності 16125605. З посиланням на те, що за інформацією отриманою ним від гарантовано обізнаної особи, існує реальна загроза вибуття майна із власності відповідача. Чим буде унеможливлено виконання рішення суду у разі задоволення позову. А відтак, невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову може утруднити виконання майбутнього рішення, незважаючи на наявні в Єдиному реєстрі заборон відомості про існуючі уже два арешти нерухомого майна відповідача. Існує ризик припинення цих арештів та відчуження нерухомого майна ТОВ «Фірма «Варіація» у власність інших осіб. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Не погодившись з ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив її скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову повністю або частково. Посилаючись на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви, зважаючи на те, що у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик припинення арештів та відчуження нерухомого майна ТОВ «Фірма «Варіація» у власність інших осіб. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Учасники справи про день, місце і час її розгляду повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, у судове засідання не з`явилися. Позивач до початку розгляду справи подав заяву про можливий розгляд справи за його відсутності. Відповідач, доказів поважності причин неявки суду не надав. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів, щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції з урахуванням положень норм ЦПК України, а також Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказував, що при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Зазначаючи також, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №208132139 від 04 травня 2020 року вбачається, що постановою приватного виконавця Трофименка М.М. від 1 квітня 2019 року та постановою старшого державного виконавця Бориспільського МР ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) від 12 лютого 2020 року накладений арешт на все нерухоме майно ТОВ «Фірма «Варіація». За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Фірма «Варіація» об`єктивно не має можливості відчужувати майно у власність інших осіб за наявності двох постанов державних виконавців про накладення арешту на все майно боржника. Відтак, ризики невиконання рішення суду або утруднення захисту прав заявника на даний момент відсутні, незалежно від того, в інтересах яких осіб накладено арешт на майно ТОВ «Фірма «Варіація». Доводами апеляційної скарги є невідповідність висновків суду, що є самостійною підставою для скасування ухваленого судового рішення. А саме, не взяття до уваги реальної загрози того,що все майно відповідача в будь-який момент може перейти у власність третьої особи і тоді чинне судове провадження втратить будь-який правовий сенс. За інформацією, яку скаржник отримав від гарантовано обізнаної особи ( повідомлена на умовах конфіденційності) новий кредитор ( ОСОБА_2 ) погасив усі зобов`язання відповідача ( ТОВ «Фірма «Варіація») перед попереднім кредитором ( «Укргазбанк») і тепер до нього перейшло право вимоги до відповідача, що може бути вирішено на умовах переходу до нього права власності на все рухоме та нерухоме майно. Відтак накладені приватними виконавцями арешти на це майно можуть бути зняті в будь-який момент. Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи і ґрунтуються на припущеннях. У той час, як забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (висновок Верховного Суду, постанова №6-846цс16 від 17.10.2018 року). Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вимог про забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів боржника, правомірно виходив з того, що накладення арешту на кошти боржника у розмірі 1 600 000 гривень істотно перешкоджатиме господарській діяльності ТОВ «Фірма «Варіація». Так як заявником не зазначено, на які саме кошти (якому саме рахунку) він просить накласти арешт. Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд безпідставно досліджував указане питання, оскільки вимоги про накладення арешту на грошові кошти відповідача ним не заявлялися, спростовуються звукозаписом судового засідання від 26 травня 2020 року, згідно якого ОСОБА_1 , окрім накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Фірма «Варіація», наполягав і на накладенні арешту на грошові кошти відповідача. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема. Керуючись ст.ст. 368, 372,374,375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: