Постанова 4815 № 569/22999/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2020 року м. Рівне Справа № 569/22999/19 Провадження № 22-ц/4815/920/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Харечко С.П. Рішення ухвалене в м. Рівне Рівненської області Рівненський апеляційний суд: в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий : Боймиструк С.В., судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що сторони є батьками повнолітньої ОСОБА_3 , яка навчається на третьому курсі Навчально-наукового інституту права ім. І.Малиновського Національного університету «Острозька академія» IV рівня акредитації денної форми навчання на умовах контракту. Навчання є платним. У зв`язку з інфляцією кожного року за умовами контракту вартість навчання збільшується. Крім того згідно до договору найму житла, вартість плати за проживання в гуртожитку становить 520 гривень за один місяць. Також дитина потребує коштів на проживання, харчування, одяг, лікування та засоби особистої гігієни. Зазначає, що позивач є інвалідом першої групи, отримує пенсію по інвалідності 2000 гривень. Зазначає, що систематично проходить лікування, і через скрутне матеріальне становище змушена позичати кошти на оплату навчання доньки та забезпечення її всім необхідним. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано погіршення стану здоров`я позивача та необхідності у систематичному проходженні стаціонарного лікування, не прийнято до уваги збільшення розміру оплати за освітні послуги та інші витрати пов`язанні з навчанням. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у відповідача змінився матеріальний стан, який дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж це зазначено у рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року. Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Рівненського міського суду від 13 грудня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 1000 грн. щомісячно з 27.07.2017 до 20.10.2017 року, крім того, стягнуто на період навчання аліменти в сумі 1000 грн. щомісячно з 21.10.2017 року по 30.06.2021 року. Згідно довідки №3920 ОСОБА_3 , навчається на третьому курсі Навчально-наукового інституту права ім. І.Малиновського Національного університету «Острозька академія» IV рівня акредитації денної форми навчання на умовах контракту з 01.09.2017 року по 30.06.2021 рік (а. с. 9). Частиною 1 ст. 141 СК Українипередбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Статтею 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Тобто застосування цієї норми, полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, зокрема, наявності у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у відповідача змінився матеріальний стан, який дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі, а погіршення стану здоров`я позивача та необхідності у систематичному проходженні стаціонарного лікування, збільшення розміру оплати за освітні послуги та інші витрати пов`язанні з навчанням не є безумовними підставами для збільшення розміру аліментів. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування щодо заявлених вимог, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2020 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 06 жовтня 2020 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: Н.М. Ковальчук С.С. Шимків