Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/5809/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6240/20 Справа № 185/5809/19 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У червні 2019 року АТ КБ ПриватБанкзвернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказували, що 12 лютого 2011 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором, проте відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором б/н від 12 лютого 2011 року у розмірі 12 793 грн. 26 коп. та судові витрати. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року відмовлено повністю у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судові витрати по справі покладено на позивача. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що: 12 лютого 2011 року відповідач став клієнтом ПАТ КБ ПриватБанк, висловив згоду та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що вказана заява разом з пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та банком договір надання банківських послуг; договір від 18 вересня 2014 року містить елементи як кредитного, оскільки відповідачу видавалася кредитна картка; відповідач користувався карткою як дебетною, використовував власні кошти на ній, після досягнення клієнтом повноліття почав користуватися кредитними коштами; дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту; безпідставним є покладення в основу судового рішення факту укладення правочину неповнолітньою особою, оскільки жодних звернень відповідача або зацікавлених осіб до суду про оспорення правочину недійсним не мало місця. ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк, в якому, посилаючись на обґрунтованість рішення місцевого суду, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк, рішення місцевого суду залишити без змін. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 12 лютого 2011 року ОСОБА_1 , підписав анкету-заяву без номера, за змістом якої підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що він ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку. Однак у заяві відмічено про отримання відповідачем дебетової особистої карти, а не кредитки «Універсальна». Також у заяві не зазначено суми встановленого кредитного ліміту, а також інших істотних умов, погодження який сторонами є обов`язковим для кредитного договору. Судом першої інстанції також встановлено, що на день підписання заяви-анкети ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був неповнолітнім, мав неповну цивільну дієздатність відповідно до ст.32 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладати кредитний договір неповнолітній ОСОБА_1 міг тільки за згодою батьків, однак у судовому засіданні встановлено, що такої згоди батьки йому не надавали; оскільки позивачем не доведено належними письмовими доказами погодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору, 12 лютого 2011 року кредитний договір між сторонами не був укладений. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Для укладання кредитного договору, фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність, усвідомлювати наслідки вчинення такого правочину, а у разі її відсутності на час укладання договору, такий договір за вимогами статті 215 ЦК України може бути визнано недійсним. Судом першої інстанції встановлено, що на момент заповнення анкети-заяви 12 лютого 2011 року ОСОБА_1 мав неповну цивільну дієздатність (17 років). Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову з цих підстав, суд першої інстанції не врахував, що договір кредиту, укладений відповідно до анкети-заяви від 12 лютого 2011 року, ОСОБА_1 чи його батьками (заінтересовані особи) в порядку статті 222 ЦК України недійсним не визнаний та ніким не оспорений. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента. Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази,які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими. Так, ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. Звертаючись з позовом АТ КБ ПриватБанк наполягав на тому, що кредитний договір між сторонами укладено 12 лютого 2011 року та просив стягнути заборгованість, що виникла у зв`язку з невиконанням цього договору. З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви від 12 лютого 2011 року (а.с.9), підписаної відповідачем, вбачається, що у вказаній заяві відсутні позначки про видачу відповідачу кредитки Універсальна, поле про кредитний ліміт є пустим, будь-які умови кредитування у вказаній анкеті не зазначені, відмітка міститься лише в полі дебетова особиста картка. Посилання апелянта на те, що користування картковим рахунком свідчить про укладення кредитного договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відсутні підстави вважати, що саме цей картковий рахунок відкрито ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви від 12 лютого 2011 року. За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог. При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник був ознайомлений, підписуючи анкету-заяву від 12 лютого 2011 року. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст.374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 07 жовтня 2020 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.