Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/10063/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4642/20 Справа № 185/10063/19 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У листопаді 2019 року АТ КБ ПриватБанкзвернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказували, що 17 січня 2011 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором, проте відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором. Посилаючись на вказані обставини, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором б/н від 17 січня 2011 року у розмірі 127 570 грн.34 коп. та судові витрати в розмірі 1 921 грн. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року відмовлено в задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами; відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду від 17 січня 2011 року у вказаній довідці зазначено тип виданої картки, базова відсоткова ставка 3%, розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів , порядок нарахування пені, штрафів та комісії; місцевим судом не враховано, що неповнолітні згідно зі ст.32 ЦК України мають право укладати договір банківського вкладу (рахунку), відповідачем укладено договір, який не виходить за межі дрібного побутового; відповідач почав користувався кредитними коштами після досягнення повноліття. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 17 січня 2011 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.7-32), складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. З наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2019 року складає 181 067 грн.30 коп., з яких 887 грн. 30 коп. заборгованість за кредитом, 175 429 грн.67 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 750 грн.33 коп. - заборгованість за пенею та комісією. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивач уклав кредитний договір з неповнолітнім на той час відповідачем, який не мав право укладати такі угоди без згоди батьків, такої згоди матеріали справи не містять, тому позовні вимоги є безпідставними. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Для укладання кредитного договору, фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність, усвідомлювати наслідки вчинення такого правочину, а у разі її відсутності на час укладання договору, такий договір за вимогами статті 215 ЦК України може бути визнано недійсним. Судом першої інстанції встановлено, що на момент заповнення анкети-заяви 17 січня 2011 року ОСОБА_1 мав неповну цивільну дієздатність (17 років). Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову з цих підстав, суд першої інстанції не врахував, що договір кредиту, укладений відповідно до анкети-заяви від 17 січня 2011 року, ОСОБА_1 чи його батьками (заінтересовані особи) в порядку статті 222 ЦК України недійсним не визнаний та ніким неоспорений. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача на свій розсуд певну частину заборгованості за кредитним договором б/н від 17 січня 2011 року, а саме: 127 570 грн.34 коп., з яких 887 грн.30 коп. заборгованість за кредитом, 126 683 грн.04 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом з 17 січня 2011 року по 29 березня 2019 року. У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента. Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими. Так, ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, заповненої 17 січня 2011 року ОСОБА_1 (а.с.7) вбачається, що поля щодо виду картки, зазначення кредитного ліміту є пустими, тобто позивач не довів укладення сторонами кредитного договору, з тими істотними умовами, посилання на які міститься в позові. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору. При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, оскільки в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник був ознайомлений, підписуючи анкету-заяву від 17 січня 2011 року, вказана позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Таким чином, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком. Посилання апеляційної скарги на довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду від 17 січня 2011 року, яка долучена позивачем до апеляційної скарги, колегія суддів до уваги не приймає її як доказ, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач її не надавав та не зазначав про існування такої довідки в позові. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд може встановлювати нові обставини лише у тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або можуть бути перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням встановленого порядку (наприклад, із порушенням порядку допиту свідків). Надання особою, яка бере участь у справі, до суду апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи. Така позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі 598/1109/18, від 12 лютого 2020 року у справі 493/1538/16-ц, від 19 грудня 2020 року у справі 752/7693/17. Враховуючи наведене та те, що в апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк не наведено підстав, з яких позивач був позбавлений можливості подання довідки кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду від 17 січня 2011 року (а.с.65) під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів не приймає вказаний доказ відповідно до ч.3 ст.167 ЦПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст.374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 27 травня 2020 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.