Постанова 4855 № 737/317/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 737/317/20 Суддя (судді) першої інстанції: ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Зуєнка Д.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Поліцейського батальйону № 1 роти № 2 УПП в Чернігівській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Ісаєнка Богдана Миколайовича на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського батальйону № 1 роти№ 2 УПП в Чернігівській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Ісаєнка Богдана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі № FAK 2412616 від 19.04.2020 відповідно до якої на позивача накладено стягнення у виді штрафу розміром 255 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що вказана постанова прийнята безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2020 року позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів про те, на якій відстані від прилеглої території зупинився транспортний засіб, що позбавляє можливості встановити об`єктивну сторону правопорушення: місце зупинки та стоянки транспортного засобу та їх тривалості. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду прийнято з неповним з`ясуванням обставин в адміністративній справі, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції не встановлено, що наявні матеріали у справі підтверджують факт порушення позивачем вимог п. 15.9 и) ПДР, за що ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії FAK № 2412616 від 19.04.2020, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Суть правопорушення: «водій здійснив зупинку тз безпосередньо в місці виїзду, чим порушив п. 15.9 и ПДР. Порушення зупинок, ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій в місці виїзду» (а.с. 8). Вважаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію». Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Вимогами частини першої статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 96 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи. Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги цей відеозапис, оскільки він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Колегія суддів зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Крім того, фотознімок також не свідчить про зупинку автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а, від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а(2-а/216/33/17). Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Матеріали вказаної адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Отже, колегія суддів констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Поліцейського батальйону № 1 роти№ 2 УПП в Чернігівській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Ісаєнка Богдана Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 06 жовтня 2020 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків