Постанова 4855 № 823/338/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/338/16 Головуючий у 1 інстанції - Гаращенко В.В. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Добробут» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: ПСП «Добробут» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001312210, від 23.12.2015 № 0001302210, від 23.12.2015 № 0001322210, від 23.12.2015 № 0001332210. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001312210 у повному обсязі та від 23.12.2015 № 0001302210 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 13 109, 10 грн., у тому числі 10 487, 28 грн. за основним платежем та 2 621, 82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 13.12.2019 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 у справі № 823/338/16 скасовано в частині задоволення позову; справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 у справі № 823/338/16 залишено без змін. Суд касаційної інстанції, скасовуючи вказані рішення попередніх інстанцій, зазначив, що під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість зазначеної частини позовних вимог, крім встановленого за наслідками здійсненого контрольного заходу порушення позивачем вимог пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), збільшення суми грошового зобов`язання за яким судом визнане безпідставним, з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Колегія суддів зауважує, що предметом нового розгляду справи є правомірність: - податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001312210 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 85 684, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 68 547, 00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 17 137, 00 грн. - податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001302210 в частині збільшення позивачеві грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 13 109, 10 грн., у тому числі за основним платежем 10 487, 28 грн., за штрафними фінансовими санкціями 2 621, 82 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 23.12.2015 № 0001312210 в частині нарахування грошових зобов`язань з ПДВ в сумі 28 038 грн. та штрафних санкцій в сумі 7 009, 50 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що приватне сільськогосподарське підприємство «Добробут» зареєстроване як юридична особа 14.05.2003 Жашківською районною державною адміністрацією Черкаської області, ідентифікаційний код 32506746. На підставі наказів Уманської ОДПІ від 05.10.2015 № 392, від 27.10.2015 №431, згідно із п. п. 77.1 п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) з 15.10.2015 по 11.11.2015 посадовими особами Уманської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку приватного сільськогосподарського підприємства «Добробут» (код ЄДРПОУ 32506746) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 30.09.2015. За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено акт від 11.11.2015 №1048/23-05-22/32506746 (далі - акт перевірки). В акті перевірки встановлено порушення приватним сільськогосподарським підприємством «Добробут», зокрема, вимог: - п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 77201 грн.; - пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по орендній платі за землю держаної та комунальної власності за період з 01.01.2012 по 30.09.2015 на загальну суму 31461 грн. 84 коп. Не погоджуючись з висновками вищезазначеного акта перевірки, позивачем подано на нього заперечення від 14.12.2015 №15, за наслідками розгляду якого рішенням Уманської ОДПІ від 21.12.2015 №15223/23-05-22-021 - висновки акта перевірки від 11.11.2015 №1048/23-05-22/32506746 залишені без змін. На підставі вказаного вище акта перевірки Уманської ОДПІ винесено, зокрема податкові повідомлення-рішення: - від 23.12.2015 № 0001312210 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 85684 грн., у тому числі за основним платежем - 68547 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 17137 грн.; - від 23.12.2015 № 0001302210 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 37 142 грн. 45 коп., у тому числі за основним платежем - 29 713 грн. 96 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 7 428 грн. 49 коп. Не погоджуючись із вищезгаданими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області (скарга від 27.01.2016 №1). Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 23.03.2016 № 6170/23-00-10-0210, зокрема, податкові повідомлення-рішення 23.12.2015 № 0001312210, №0001302210 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення. Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкове повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001312210 в частині нарахування грошових зобов`язань з ПДВ в сумі 28 038 грн. та штрафних санкцій в сумі 7 009, 50 грн. (28038 х 0,25% = 7 009, 50) підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню, з огляду на здійснення ліквідації за самостійним рішенням основних засобів за залишковою (балансовою) вартістю на загальну суму 140 190, 00 грн., в тому числі ПДВ 28 038, 00 грн. Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001302210, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не виконано свого обов`язку відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо сплати суми недоплати та штрафу в розмірі трьох відсотків від виправленої суми заниженого податкового зобов`язання до подання такого розрахунку, тобто до 13.11.2015. Також, суд першої інстанції зазначив, що виписка з банківського рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» за 27.11.2015, згідно якої позивачем сплачено орендну плату за листопад-грудень 2015 року в сумі 56 538, 40 грн., не є належним доказом сплати недоплати та штрафу, оскільки не містить відомостей, що сплата відбувається за 2013 рік та не містить даних щодо сплати штрафу. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 23.12.2015 № 0001312210 в частині нарахування грошових зобов`язань з ПДВ в сумі 28 038 грн. та штрафних санкцій в сумі 7 009, 50 грн., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування. За правилами пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Підпунктом 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація; надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг). Підпунктом 209.17.14 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при цьому передбачено, що дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на надання послуг із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу. За змістом вищенаведених вимог Податкового кодексу України до спеціального режиму оподаткування може бути віднесено підприємство, яке зокрема надає послуги іншим сільгосптоваровиробникам з використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та державним підприємством «Іваньківський цукровий завод» (виконавець) укладено договір від 24.10.2014 № 104 на переробку давальницької сировини - цукрових буряків урожаю 2014 року власного виробництва, пунктом 1.1 якого передбачено, що приватне сільськогосподарське підприємство «Добробут» зобов`язується в порядку та на умовах визначених договором здійснити поставку сировини на переробне підприємство. На виконання умов цього правочину позивачем надано державному підприємству «Іваньківський цукровий завод» послуги з перевезення власного цукрового буряка та включено суму податку на додану вартість у розмірі 23317,41 грн. за податковою накладною від 24.11.2014 № 99/2, виписаною на адресу контрагента, до складу податкових зобов`язань податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, що передбачає спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Відповідно до подорожних листів вантажного автомобіля № 585 від 14.11.2014, №587 від 15.11.2014, №590 від 16.11.2014, №560 від 07.11.2014, №591 від 04.11.2014, №594 від 05.11.2014, №588 від 03.11.2014, №577 від 31.10.2014, №581 від 01.11.2014, №585 від 02.11.2014, №561 від 27.10.2014, №570 від 29.10.2014, №573 від 30.10.2014, ОСОБА_1 , який згідно наказу №5 від 01.04.2014 прийнятий водієм на ПСП «Добробут», в період з жовтня по листопад 2014 року здійснював перевезення цукрового буряка до ДП «Іваньківський цукровий завод», що належить на праві власності ПСП «Добробут», а саме КАМАЗ 55102 державний номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до подорожних листів вантажного автомобіля №576 від 11.11.2014, №571 від 10.11.2014, №592 від 04.11.2014, №589 від 03.11.2014, №582 від 01.11.2014, ОСОБА_2 , який згідно наказу №5 від 01.04.2014 прийнятий водієм на ПСП «Добробут», у листопаді 2014 року здійснював перевезення цукрового буряка до ДП «Іваньківський цукровий завод» автомобілем що належить на праві власності ПСП «Добробут», а саме КАМАЗ 55111 державний номерний знак НОМЕР_3 . Відповідно до подорожних листів вантажного автомобіля №580 від 01.11.2014, №570 від 31.10.2014, №592 від 04.11.2014, №594 від 17.11.2014, №584 від 14.11.2014, №582 від 13.11.2014, №580 від 12.11.2014, №595 від 05.11.2014, №587 від 03.11.2014, №577 від 11.11.2014, №570 від 10.11.2014, №568 від 08.11.2014, №564 від 07.11.2014, ОСОБА_3 з жовтня по листопад 2014 року здійснював перевезення цукрового буряка до ДП «Іваньківський цукровий завод» автомобілем що належить на праві власності ПСП «Добробут», а саме КАМАЗ 5511 державний номерний знак НОМЕР_4 . Отже, позивачем надавались послуги з перевезення вантажними автомобілями з використанням власного персоналу, які не є сільськогосподарською технікою, оскільки не задіяні безпосередньо в процесі виробництва чи виготовлення сільськогосподарської продукції. Більш того, вищенаведені послуги надавались державному підприємству «Іваньківський цукровий завод» для перевезення цукрового буряка, що належить ПСП «Добробут», тобто не призначені для використання державним підприємством «Іваньківський цукровий завод» у сільськогосподарському виробництві. З огляду на викладене, податкові зобов`язання щодо вищенаведених послуг повинні бути відображені в загальній декларації ПСП «Добробут» з податку на додану вартість за листопад 2014 року. Як наслідок, відсутність вищенаведених зобов`язань у загальній декларації призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 23317,41 грн. Вказане свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001312210 в частині нарахування грошових зобов`язань з ПДВ та штрафних санкцій щодо господарських правовідносин ДП «Іваньківський цукровий завод» за податковою накладною від 24.11.2014 №99/2. Щодо господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 колегія суддів зазначає, що 02.10.2012 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Продавець) укладено договір поставки продукції, на виконання якого продавцем передано у власність ПСП «Добробут» (Покупець) сільськогосподарську продукцію - олію соняшникову. В подальшому, позивачем за наслідками реалізації цієї продукції відображались податкові зобов`язання з податку на додану вартість у деклараціях з податку на додану вартість, що передбачають спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. ФОП ОСОБА_4 виписав підприємству ПСП «Добробут» податкові накладні, зокрема, №2 від 03.10.2012 на суму 94504,80 грн., в тому числі ПДВ 15750,80 грн., №23 від 27.11.2013 на суму 36260 грн., в тому числі ПДВ 6043,33 грн., №9 від 10.11.2014 на суму 51112,50 грн., в тому числі ПДВ 8518,75 грн. Вказані суми ПДВ відображені позивачем ПСП «Добробут» в складі податкового кредиту в податкових деклараціях спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, зокрема: - по накладній №2 від 03.10.2012 на суму ПДВ 15750,80 грн. у декларації за жовтень 2012 року від 16.11.2012, що підтверджується додатком 2 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»; - по накладній №23 від 27.11.2013 на суму ПДВ 6043,33 грн. у декларації за листопад 2013 року від 19.12.2013, що підтверджується додатком 2 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»; - по накладній №9 від 10.11.2014 на суму ПДВ 8518,75 грн. у декларації за листопад 2014 року від 17.12.2014, що підтверджується додатком 2 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Перевіркою встановлено та відображено в акті перевірки, що придбана у ФОП ОСОБА_4 позивачем олія в подальшому реалізована шляхом видачі в рахунок орендної плати за земельні паї згідно реєстрів видачі за 2012, 2013, 2014 роки. Внаслідок реалізації олії кінцевому споживачу позивачем виписано податкові накладні: - №82/2 від 15.12.2012, що включає продаж олії на суму 90240 грн., в т.ч. ПДВ 15040 грн. та відображена в реєстрі виданих податкових накладних до податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за грудень 2012 року від 12 січня 2013 року; - №98/2 від 30.12.2013, що включає продаж олії на суму 46120,93 грн., в т.ч. ПДВ 7686,82 грн. та відображена в реєстрі виданих податкових накладних до податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за грудень 2013 року від 16 січня 2014 року; - №103/2 від 30.11.2014, що включає продаж олії на суму 23555,04 грн., в т.ч. ПДВ 3925,83 грн. та відображена в реєстрі виданих податкових накладних до податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за листопад 2014 року від 17 грудня 2014 року; - №116/2 від 30.12.2014, що включає продаж олії на суму 20762,05 грн., в т.ч. ПДВ 3460,34 грн. та відображена в реєстрі виданих податкових накладних до податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за грудень 2014 року від 14 січня 2015 року. З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що придбана у ФОП ОСОБА_4 олія не використана у виробництві сільськогосподарської продукції позивачем, оскільки згідно вимог п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг). Тобто, спеціальний режим оподаткування для сільськогосподарського підприємства поширюється саме на вироблені ним особисто сільськогосподарські товари, а не придбані в інших суб`єктів господарювання. За таких обставин, податкові зобов`язання щодо реалізації придбаної у ФОП ОСОБА_4 олії кінцевому споживачу повинні бути відображені в загальних деклараціях ПСП «Добробут» з податку на додану вартість на суму 30113 грн. Як наслідок, вказане порушення призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 30113 грн. у загальних деклараціях з ПДВ. Наведене свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001312210 в частині нарахування грошових зобов`язань з ПДВ та штрафних санкцій щодо господарських правовідносин з ФОП ОСОБА_4 . Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, в період з 01.10.2012 по 30.06.2015 приватним сільськогосподарським підприємством «Добробут» за самостійним рішенням здійснено ліквідацію основних засобів за залишковою (балансовою) вартістю на загальну суму 140190,00 грн. За правилами пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. На підтвердження законності визначення податкових зобов`язань з постачання основних засобів на загальну суму 28038,00 грн. платником долучено до матеріалів справи копії журналів обліку основних засобів за 2013 та 2014 роки, що відповідають даним головної книги по обліку основних засобів за 2012 - 2014 роки, а також реєстру реалізації та списання основних засобів за 2013 - 2014 роки. У своїй постанові від 13 грудня 2019 року у даній справі №823/338/16 Верховний Суд звернув увагу, що суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на надання на перевірку представлених копій документів неналежної якості, як на підставу для висновку про обґрунтованість здійсненого донарахування за цим епізодом. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи встановлені Верховним Судом обставини у даній справі в частині здійснення ліквідації за самостійним рішенням основних засобів за залишковою (балансовою) вартістю на загальну суму 140 190, 00 грн., в тому числі ПДВ 28 038, 00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001312210 в частині нарахування грошових зобов`язань з ПДВ в сумі 28 038, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 7 009, 50 грн. (28 038 х 0,25 % = 7 009, 50) є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, проаналізувавши доводи та аргументи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І.