Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5008/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5008/24 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.02.2024 № 0003954-2408-2309-UA71080270000076233, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік в сумі 248 589, 00 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.02.2024 № 0003955-2408-2309-UA71080270000076233, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік в сумі 269 304, 75 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.08.2024, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 02.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 скасовано, справу № 580/5008/24 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх інстанцій зазначив, що у межах цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи. Судами попередніх інстанцій допущено поверхневий підхід до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, а тому Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником 11/50 частини єдиного майнового комплексу ПАТ "Мліївський завод технологічного обладнання", зокрема: інженерно-лабораторний корпус з підвалом, площею 1306,8 кв. м; склад ширпотребу, площею 761,0 кв. м; склад матеріальний, площею 855,6 кв. м, які були придбані у ПАТ "Мліївський завод технологічного обладнання" згідно з договором купівлі-продажу частини комплексу від 10 березня 2017 року та в ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу частини комплексу від 25 жовтня 2017 року (а. с. 11-18). Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є засновником та бенефіціарним володільцем (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100) ТОВ "Благо-Гарант-Плюс" (ЄДРПОУ 42305457, дата реєстрації в Єдиному державному реєстрі - 12.07.2018). Відповідно до статуту ТОВ "Благо-Гарант-Плюс" затвердженого протоколом № 2 від 29.08.2018, позивач є єдиним учасником товариства (п. 2.2. ст. 2 Статуту). Основний вид діяльності ТОВ "Благо-Гарант-Плюс" - 22.21 "Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас". Інші види діяльності: 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт", 22.73 "Виробництво будівельних виробів із пластмас", 46.76. "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", 19.20 "Виробництво продуктів нафтоперероблення", 47.78 "Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах", 22.22 "Виробництво тари з пластмас". Позивач передав комплекс будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1616 кв.м. на праві господарського відання ТОВ "Благо-Гарант-Плюс" (ЄДРПОУ 42305457) для здійснення господарської діяльності, що підтверджується договором від 20.02.2019 № 2 про господарське відання нерухомим майном. 19 лютого 2024 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: - № 0003954-2408-2309-UA71080270000076233, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік в сумі 248589,00 грн, об`єкт оподаткування будівлі промисловості та склади, розмір частки у праві спільної власності 2762,10 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19); - № 0003955-2408-2309-UA71080270000076233, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік в сумі 269304,75 грн, об`єкт оподаткування будівлі промисловості та склади, розмір частки у праві спільної власності 2762,10 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20). Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що належні позивачу інженерно-лабораторний корпус та склади, які є частиною єдиного майнового комплексу ПАТ «Мліївський завод технологічного обладнання», відносяться до будівель промисловості групи 125 ДК 018-2000 та використовуються за призначенням у господарській діяльності ТОВ «Благо-Гарант-Плюс», основний вид діяльності якого належить до секції С (переробна промисловість) КВЕД, що входить до діапазону секцій B-F, при цьому позивач є засновником, керівником та єдиним учасником цього товариства, а передача майна товариству на праві господарського відання не є передачею його в оренду, лізинг чи позичку, у зв`язку з чим виконані умови підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до яких такі будівлі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, а тому відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх визнання протиправними та скасування Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, оскільки контролюючим органом правомірно визначено позивачу податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2021- 2022 роки на підставі даних інформаційних систем ДПС та Державного реєстру речових прав, згідно з якими ОСОБА_1 є власником 11/50 частини нежитлового об`єкта - будівель промисловості та складів загальною площею 12555 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому позивач як фізична особа не підтвердив право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки не надав документів, що підтверджують віднесення об`єкта до класу 125 Класифікатора будівель і споруд та його використання у 2021- 2022 роках за функціональним призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання, а також відсутні відомості про передачу цього майна до статутного капіталу ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» у Державному реєстрі речових прав, податкові декларації з податку на нерухоме майно товариством не подавались, кількість працівників є незначною, а тому фактичне здійснення виробничої діяльності на зазначеному об`єкті не підтверджено, у зв`язку з чим підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентовано приписами статті 266 ПК України. Згідно із підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України). Як передбачено у підпункті 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України). Відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Згідно із Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, до будівель промисловості належать будівлі класу 1251 "Будівлі промисловості". Цей клас включає: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням; 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 "Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Згідно із пунктом 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. За правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Окрім того, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Як вже було зазначено вище, позивач є власником 11/50 частини єдиного майнового комплексу ПАТ "Мліївський завод технологічного обладнання" зокрема: інженерно-лабораторний корпус з підвалом, площею 1306,8 кв. м; склад ширпотребу, площею 761,0 кв. м; склад матеріальний, площею 855,6 кв. м, які були придбані у ПАТ "Мліївський завод технологічного обладнання" згідно з договором купівлі-продажу частини комплексу від 10 березня 2017 року та в ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу частини комплексу від 25 жовтня 2017 року (а.с. 11-18). Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є засновником та бенефіціарним володільцем (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100) ТОВ "Благо-Гарант-Плюс" (ЄДРПОУ 42305457, дата реєстрації в Єдиному державному реєстрі - 12.07.2018). Відповідно до статуту ТОВ "Благо-Гарант-Плюс", затвердженого протоколом № 2 від 29.08.2018, позивач є єдиним учасником товариства (п. 2.2. ст. 2 Статуту). Основний вид діяльності ТОВ "Благо-Гарант-Плюс" - 22.21 "Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас". Інші види діяльності: 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт", 22.73 "Виробництво будівельних виробів із пластмас", 46.76. "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", 19.20 "Виробництво продуктів нафтоперероблення", 47.78 "Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах", 22.22 "Виробництво тари з пластмас". Позивач передав комплекс будівель, що розташовані за адресою: Черкаська область, с. Мліїв, вул. Данила Кушніра, 97, загальною площею 1616 кв.м. на праві господарського відання ТОВ "Благо-Гарант-Плюс" (ЄДРПОУ 42305457) для здійснення господарської діяльності, що підтверджується договором від 20.02.2019 № 2 про господарське відання нерухомим майном. Відповідно до видаткових накладних від 18.03.2021 № 56, від 28.07.2021 № 191, від 05.04.2022 № 113039850, від 24.05.2022 № 113040655, від 16.06.2022 № 113041242, від 02.12.2022 № 113045985, від 05.02.2021 № 113022738, від 16.03.2021 № 113024890, від 07.04.2021 № 113026375, від 10.08.2021 № 113031730 ТОВ "Благо-Гарант-Плюс" придбавало у ТОВ "Ергопак", ТОВ "Бавал": поліетилен лінійний, крейдяний компаунд, литники, що необхідні у виробництві пластмасових виробів. Аналіз встановлених обставин вказує на те, що частина цілісного майнового комплексу, що належить позивачу, відповідає ознакам будівель промисловості для використання у промисловому виробництві, та використовується за призначенням у господарській діяльності ТОВ "Благо-Гарант-Плюс", яка класифікується за КВЕД ДК 009:2010 у секції "С" (Переробна промисловість) та знаходиться в проміжку секцій B-F, що відповідає підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Колегія суддів звертає увагу, що позивач є керівником, засновником, бенефіціарним володільцем (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100) та єдиним учасником ТОВ "Благо-Гарант-Плюс". За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач безпосередньо використовує належні йому будівлі промисловості за призначенням у господарській діяльності. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відповідність об`єктів нерухомості, належних позивачу, умовам, встановленим пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв`язку із чим не є об`єктом оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки. Щодо доводів апелянта про те, що позивач не підтвердив право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, та не надав документів щодо віднесення об`єкта нерухомості до класу 125 Класифікатора будівель і споруд, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки матеріалами справи встановлено, що належні позивачу інженерно-лабораторний корпус та складські приміщення є частиною єдиного майнового комплексу промислового підприємства ПАТ «Мліївський завод технологічного обладнання», за своїм функціональним призначенням відповідають будівлям промисловості та фактично використовуються у виробничій діяльності ТОВ «Благо-Гарант-Плюс», основний вид діяльності якого - виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (КВЕД 22.21), що належить до секції С КВЕД ДК 009:2010 та входить до діапазону секцій B-F, передбачених зазначеною нормою ПК України, а тому відповідають умовам застосування податкової пільги. Не беруться також колегією суддів до уваги доводи апелянта про те, що позивач не довів використання спірних об`єктів нерухомості у господарській діяльності у 2021- 2022 роках, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивач є засновником, керівником та єдиним учасником ТОВ «Благо-Гарант-Плюс», якому передано зазначене майно на праві господарського відання для здійснення господарської діяльності, що підтверджується договором від 20.02.2019, а також документами щодо придбання підприємством сировини, необхідної для виробництва продукції з пластмас, що свідчить про фактичне використання спірних приміщень у виробничому процесі. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що передача позивачем спірного майна ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» виключає можливість застосування податкової пільги через порушення умови щодо нездачі будівель в оренду, лізинг чи позичку, оскільки передача майна на праві господарського відання не є орендою, лізингом чи позичкою у розумінні цивільного законодавства, а є формою реалізації власником своїх повноважень щодо використання належного йому майна через створене ним підприємство, при цьому право власності на об`єкт нерухомості залишається за позивачем. Також, не беруться до уваги доводи апелянта про відсутність у Державному реєстрі речових прав відомостей щодо передачі спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» або про неподання товариством декларацій з податку на нерухоме майно, оскільки зазначені обставини не спростовують факту використання будівель промисловості у господарській діяльності суб`єкта господарювання та не впливають на застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 06.04.2026.