LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4801127/31912/19

від 06.10.2020 ·

Справа № 127/31912/19 Провадження № 22-ц/801/1676/2020 Категорія: 16 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 рокуСправа № 127/31912/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Шемети Т.М., Панасюка О.С., з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №127/31912/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2020 року, повний текст якого складено 15 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Федчишена С.А встановив: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Позов мотивувала тим, що їй належить на праві спільної часткової власності: 1 /2 частка земельної ділянки площею 0,0539 га, кадастровий номер - 0510100000:02:013:0225, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В., від 13.09.2019 року; 12/25 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Мартинюк І.В., від 26.02.2019 року. Вищевказану частку земельної ділянки та житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 позивач успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач по справі ОСОБА_2 є рідною сестрою та співвласником на праві спільної часткової власності 1 /2 частки земельної ділянки площею 0,0539 га, кадастровий номер - 0510100000:02:013:0225, що розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.09.2019 року. Також ОСОБА_2 являється співвласником 13/25 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , що підтверджується копією технічного паспорта на житловий будинок. Житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , що належить позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності фактично розділений між ними в натурі, і вони відповідно володіють та користуються кожен своєю часткою в даному будинковолодінні. Земельна ділянка площею 0,0539 га, кадастровий номер - 0510100000:02:013:0225, що розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить позивачу і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності між ними в натурі не розділена. Виходячи з того, що площа земельної ділянки є незначною (0,0539 га), що частки співвласників в даній земельній ділянці є рівними, а також враховуючи правила добросусідства, відповідач не мала б чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов`язана не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок а також дотримуватися правил добросусідства. Однак, відповідач в порушення правил добросусідства, та прав позивача як співвласника в спільній частковій власності на земельну ділянку площею 0,0539 га, в АДРЕСА_1 , яка належить сторонам в рівних частках на праві спільної часткової власності чинить позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Так, ще в березні 2019 року позивач заключила з ПАТ «Вінницяобленерго» договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу №2374, для того, щоб провести в належну їй частку будинку по АДРЕСА_1 електричну енергію, так як відповідач не бажає, щоб позивач здійснила підключення електроенергії до лінії електропередач до яких підключена її частина будинку, тому з працівниками ПАТ «Вінницяобленерго» та відповідачем було погоджено встановлення на земельній ділянці електричної опори, а також було погоджено її орієнтовне місце встановлення, тому саме такі технічні умови були виготовлені ПАТ «Вінницяобленерго». В листопаді 2019 року усі проекти, як зовнішні так і внутрішні щодо стандартного приєднання до електричних мереж були погоджені у СО «ВМЕМ», однак при повторному обстеженні та узгодженні дати виконання робіт працівниками «ВМЕМ» відповідач сказала, «що роботи можуть бути проведені лише після того, як їй покажуть документ про розподіл земельної ділянки в натурі». Тому позивачка змушена була звернутись до суду з даним позовом та просила суд виділити їй ОСОБА_1 в натурі на праві власності 1 /2 частку земельної ділянки площею 0,0539 га, кадастровий номер - 0510100000:02:013:0225, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до варіанту виділення, наданого висновком судової земельно-технічної експертизи. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2020 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 в натурі на праві власності 1 /2 частку із земельної ділянки площею 0,0539га, кадастровий номер 0510100000:02:013:0225, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0269 га, відповідно до варіанту №1 висновку ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №541 складеного 29.04.2020року. Висновок експертизи складений ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №541 від 29.04.2020року є невід`ємною частиною рішення суду. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виділ в натурі 1 /2 частки із земельної ділянки площею 0,0539га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0269га необхідно провести відповідно до варіанту №1 висновку ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №541 складеного 29.04.2020року, оскільки згідно п. 7.26 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном, ширина проїзду (в`їзду) до частин земельно ділянки та гаражу, що розташований в глибині ділянки - не менше 3,0м. Проїзд на території земельної ділянки встановлюється з урахуванням існуючої забудови та безпеки проїзду автотранспорту (без руйнування будівель та споруд). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, судом було неправильно та неповно встановлено обставини, які мають значення для справи внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, а саме судом було відмовлено у проведені повторної земельно-технічної експертизи за клопотанням відповідача та не надано жодної оцінки доводам відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що усі три варіанти поділу , що передбачені висновком ТОВ «Подільський центр судових експертиз» № 541 складеного 29 квітня 2010 року, подібні настільки, що на перший погляд навіть важко помітити відмінності. При цьому жоден з варіантів не передбачає будь-якої відстані між земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок під літерою «А», який належить відповідачу, та суміжною земельною ділянкою спільного користування, яку суд чомусь визначив як «проїзд(в`їзд) до частини земельної ділянки та гаражу, що розташований в глибині ділянки». Однак в глибині ділянки , поділ якої розглядається , немає жодного гаража, а є лише погріб з шиєю під літерою «Е». Також експертом у висновку № 541 від 29 квітня 2020 року жодного разу не згадується про необхідність облаштування будь-якого проїзду безпосередньо на території домоволодіння, Крім того визначений судом «проїзд» шириною 4,05 м. буде проходити безпосередньо попід вікнами та дверима відповідача, а саме попід приміщеннями, позначеними у технічному паспорті під № 1-1,№1-2,№ 1-3. Експерт та суд не залишили відповідачу ані метра на обслуговування власного будинку. Також в апеляційній скарзі зазначає, що у разі подальшого оформлення земельних ділянок відповідно до запропонованого експертом поділу, земельна ділянка спільного користування буде окремою земельною ділянкою, буде мати окремий кадастровий номер та фактично буде суміжною, до тієї, на якій стоїть будинок відповідача. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги відповідно до висновку повторної земельно-технічної експертизи. 07 вересня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Білозор О.Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення. Також зазначено, що при складанні висновку, експертом повністю було враховано незначну площу спірної земельної ділянки , щільну забудову вказаної земельної ділянки та розташування на ній будинків, господарських будівель та споруд, а також те, що на частині земельної ділянки яка визначена в спільне користування знаходяться інженерні споруди , яким мають безперешкодно користуватись та мати вільний доступ обидва співвласника. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд розглядаючи дану справу повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2020 року в задоволенні клопотання про призначення повторної земельно-технічної експертизи відмовлено. Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення повторної земельно-технічної експертизи суд апеляційної інстанції вказав, що дане клопотання не містить обґрунтування, яким саме матеріалам справи суперечить висновок експерта № 541 від 29 квітня 2020 року, що саме у цьому висновку викликає сумніви. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Ковальов В.О. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Білозор О.Л. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає. Так, по справі встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності: 1 /2 частка земельної ділянки площею 0,0539 га, кадастровий номер - 0510100000:02:013:0225, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В., від 13.09.2019 року; 12/25 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Мартинюк І.В., від 26.02.2019 року. ОСОБА_2 є співвласником на праві спільної часткової власності 1 /2 частки земельної ділянки площею 0,0539 га, кадастровий номер - 0510100000:02:013:0225, що розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.09.2019 року. Також, ОСОБА_2 являється співвласником 13/25 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , що підтверджується копією технічного паспорта на житловий будинок. Житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , що належить позивачу та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності фактично розділений між ними в натурі, і вони відповідно володіють та користуються кожен своєю часткою в даному будинковолодінні. Земельна ділянка площею 0,0539 га, кадастровий номер - 0510100000:02:013:0225, що розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить позивачу і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності між ними в натурі не розділена. Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Відповідно до ч. 2 ст. 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Відповідно до статей 364. 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ТІК України. Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України. За нормою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянки виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду. Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Відповідно до частини четвертої статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Відповідно до п. «г» та п. «е» ч. 1 ст.91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства. Відповідно до ч. З ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них. На виконання ухвали суду від 14.01.2020 року ТОВ «Подільський центр судових експертиз» надало висновок №541 від 29.04.2020року, згідно якого сторонам пропонується три варіанти розподілу земельної ділянки площею 0,0539га, кадастровий номер 0510100000:02:013:0225 за адресою АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1 /2 частці, які описані в дослідницькій частині (таблиці №1, 2, 3) та графічно зображені на схемах в додатках №1, №2, №3 до даного висновку. При ухвалені рішення суд першої інстанції правильно вказав, що виділ в натурі 1 /2 частки із земельної ділянки площею 0,0539га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0269га необхідно провести відповідно до варіанту №1 висновку ТОВ «Подільський центр судових експертиз» №541 складеного 29.04.2020року, оскільки згідно п. 7.26 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном, ширина проїзду (в`їзду) до частин земельно ділянки та гаражу, що розташований в глибині ділянки - не менше 3,0м. Проїзд на території земельної ділянки встановлюється з урахуванням існуючої забудови та безпеки проїзду автотранспорту (без руйнування будівель та споруд). Отже, виділ земельної ділянки проведений таким чином, надає можливість позивачу та відповідачу безперешкодно користуватися земельною ділянкою, житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами, які на ній розташовані та здійснювати нормальне обслуговування сторонами житлового будинку, тим самим не порушуючи прав та інтересів сторін на землю. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що об`єктивних підстав ставити під сумнів висновок судової земельно-технічної експертизи № 541 від 29 квітня 2020 року, який зроблено у даній цивільній справі у суду першої інстанції не було, вказаний висновок містить варіанти розподілу. Жодних належних та допустимих доказів того, що даний висновок не відповідає ДБН Б.2.2-12:2019 відповідачем не надано. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норма матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК Українисуд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою. Керуючись 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: Т.М. Шемета О.С. Панасюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»