Рішення КАС ВС № 9901/88/20

РІШЕННЯ Іменем України 05 жовтня 2020 року Київ справа №9901/88/20 адміністративне провадження №П/9901/88/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., Гусака М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу № 9901/88/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі - третя особа, КДКП) про скасування рішення Вищої ради правосуддя № 292/0/15-20 від 04.02.2020 та зобов`язання ВРП повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19.06.2019 № 188дп-19 про закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Вищої ради правосуддя №292/0/15-20 від 04.02.2020 «Про скасування повністю рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 № 188дп-19 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 , закриття дисциплінарного провадження у частині стосовно вказаних осіб у зв`язку зі спливом строку накладення дисциплінарного стягнення», в частині закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 , не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що згідно з пунктом 4 частини першої та частини третьої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є підставою для скасування такого рішення та повторного розгляду ВРП скарги ОСОБА_2 на рішення КДКП від 19 червня 2019 року №188дп-19. 2.1. Позивач зазначає, що ВРП, скасовуючи рішення КДКП, не вказано на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а ухвалене рішення містить інформацію, яка не відповідає дійсності, та спростовується документами, що містяться у матеріалах дисциплінарного провадження. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення містить одностороннє трактування фактичних обставин без аргументованого посилання на норми матеріального та процесуального права, без врахування та оцінки всіх наявних документів, зокрема, організаційного характеру, а також вступає у конфлікт із закріпленими законодавчо гарантіями незалежності прокурора. 2.2. Крім того, позивач зазначив, що невстановленими та незрозумілими є фактичні дані на підставі яких ВРП, при прийнятті оскаржуваного рішення дійшло до висновку, що позивачем, як керівником прокуратури, не надано належної оцінки скаргам Найди Р.Л. , поданих у порядку ст. 308 КПК України, із врахуванням того, що останній із такими скаргами не звертався та не мав процесуального статусу, який дає право звертатись із скаргами у порядку ст. 308 КПК України, а розгляд відповідних скарг у кримінальних провадженнях за № 42018041500000092 та № 42018041500000238 здійснювався іншою особою, в межах та порядку визначених чинним законодавством та організаційно-розпорядчими документами місцевої прокуратури (тобто позивачем не здійснювався).

3. Відповідач проти позову заперечує, оскільки оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, на підставі встановлених фактичних обставин, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

4. Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат. 4.1. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. 4.2. Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

5. Ухвалою Верховного Суду від 6 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Справу призначено для розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020». ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 6 лютого 2019 року надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 про вчинення дисциплінарного проступку керівником Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 та прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 6.1. Рішенням члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ОСОБА_6 від 12 лютого 2019 року відкрито дисциплінарне провадження, зокрема, стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 . 6.2. Рішенням Комісії від 19 червня 2019 року закрито дисциплінарне провадження, зокрема, стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях позивача ознак дисциплінарного проступку. 7. 18 липня 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року № 188дп-19 «Про закриття дисциплінарного провадження щодо прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 ». 7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 липня 2019 року доповідачем щодо поданої скарги ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року № 188дп-19 визначено члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_5 7.2. Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 лютого 2020 року № 292/0/15-20 рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року №188дп-19 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 скасовано повністю. Ухвалено нове рішення, яким дисциплінарне провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строку накладення дисциплінарного стягнення.

8. Слідчим відділом Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області) 19 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000092 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, за фактом використання підробленого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року № 1772 з метою реєстрації права власності на земельні ділянки. 8.1. У провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області також перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000238 від 10 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок на території села Василівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Процесуальним керівником у зазначених кримінальних провадженнях був визначений прокурор Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 . 8.2. 23 липня 2018 року постановами слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, та посіви сільськогосподарських культур (соняшнику), які знаходяться на вказаній земельній ділянці, визнано речовими доказами у кримінальних провадженнях внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000253 та №42018041500000092. 8.3. Постановою прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Шаповаленко Я. матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12018040350001694, №42018041500000253 та №42018041500000238 об`єднано в одне провадження за №42018041500000238, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 8.4. 12 вересня 2018 року слідчий СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Донченко І.В. звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_3, про накладення арешту на земельну ділянку 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га та посіви соняшнику, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42018041500000238. 8.5. Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року вказане клопотання задоволено та накладено арешт на речові докази: земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та посіви соняшнику на вказаній земельній ділянці. 8.6. Постановляючи ухвалу від 17 вересня 2018 року, слідчим суддею зроблено висновок, що слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що згідно зі статтею 170 Кримінального процесуального кодексу України накладення арешту на виявлене майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, є необхідною умовою для забезпечення збереження речових доказів і у разі ненакладення арешту на вказане майно, можуть бути втрачені сліди кримінального правопорушення, що перешкодить кримінальному провадженню, оскільки тільки у випадку накладення арешту на майно, заборони його використання володільцем може бути виконане завдання щодо забезпечення збереження слідів кримінального правопорушення та для забезпечення проведення відповідних експертиз. 8.7. За результатами розгляду апеляційного перегляду, 19 жовтня 2018 року ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року скасовано з підстав невідповідності клопотання слідчого вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, клопотання слідчого не містило відомостей, що з дня виявлення слідчим факту незаконного зайняття вказаної земельної ділянки з посівами соняшнику і до дня звернення з цим клопотанням до слідчого судді виникли обставини, які можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження вказаного майна. Крім того, клопотання слідчого не містило відомостей про розмір заподіяної шкоди у цьому кримінальному провадженні, кому саме вона спричинена і в чому виразилася. Апеляційним судом в ухвалі зазначено, що у клопотанні слідчий просить накласти арешт на зазначене у ньому майно шляхом заборони розпорядження та користування ним. При цьому він не наводить належного обґрунтування, що така заборона призведе до наслідків, передбачених в частині другій статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що з 20 липня 2018 року на вказану земельну ділянку взагалі не накладався арешт з будь-якими обмеженнями або заборонами відповідно до частин першої, одинадцятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України. У зв`язку з неналежним дотриманням слідчим суддею вимог статті 173 Кримінального процесуального кодексу України Дніпровський апеляційний суд 19 жовтня 2018 року постановив ухвалу про скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової про повернення клопотання слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин. 8.8. 18 жовтня 2018 року, за день до апеляційного розгляду матеріалів щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018041500000238, прокурор ОСОБА_3 подав до суду клопотання про накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 та посіви на ній як речового доказу у кримінальному провадженні №42018041500000092. Вказане клопотання, як і рішення слідчого судді від 19 жовтня 2018 року про його задоволення, були аналогічні поданому слідчим СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області клопотанню до суду 12 вересня 2018 року та ухвалі слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року. 8.9. Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року під час апеляційного перегляду ухвали слідчого суді від 19 жовтня 2018 року встановлено невідповідність клопотання прокурора вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Зі змісту цієї ухвали вбачається, що апеляційним судом встановлені такі самі невідповідності клопотання про арешт вимогам Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні №42018041500000092 як і під час розгляду клопотання про арешт майна слідчого у кримінальному провадженні №42018041500000238. Дніпровським апеляційним судом встановлено, що долучена до клопотання постанова про визнання речовими доказами містить виправлення, що є недопустимим та ставить під сумнів законність підстав для накладення арешту. Апеляційним судом у вказаній ухвалі зауважено, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази з приводу того, кому на час складання клопотання прокурором належить спірна земельна ділянка. Встановлені апеляційною інстанцією обставини стали підставою для скасування ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року та постановлення нової, якою клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018041500000092 повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин. 8.10. Також встановлено, що прокурор ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, згідно з наказом про розподіл обов`язків в місцевій прокуратурі, серед іншого, відповідав за організацію нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, у тому числі у формі процесуального керівництва та контролю за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження у кримінальних провадженнях, що розслідуються СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області. З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що представник ОСОБА_2 - Найда Р.Л. неодноразово звертався до керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 зі скаргами в порядку статті 308 КПК України, вказуючи на порушення, допущені прокурором ОСОБА_3 під час здійснення процесуального керівництва у зазначених кримінальних провадженнях.

9. Таким чином, ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, дійшла висновку, що на порушення вимог статті 2 КПК України, пункту 3.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн ОСОБА_1 не проконтролював законність вказаних клопотань про накладення арешту на земельну ділянку та належним чином не організував нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42018041500000092 та №42018041500000238, що свідчить про неналежне виконання ним службових обов`язків та відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування позовних вимог та протиправності рішення позивач наводить такі аргументи. 10.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВРП, скасовуючи рішення КДКП, не вказано на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а ухвалене рішення містить інформацію, яка не відповідає дійсності, та спростовується документами, що містяться у матеріалах дисциплінарного провадження. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення містить одностороннє трактування фактичних обставин без аргументованого посилання на норми матеріального та процесуального права, без врахування та оцінки всіх наявних документів, зокрема, організаційного характеру, а також вступає у конфлікт із закріпленими законодавчо гарантіями незалежності прокурора. Крім того, невстановленими та незрозумілими є фактичні дані на підставі яких ВРП, при прийнятті оскаржуваного рішення дійшло до висновку, що позивачем, як керівником прокуратури, не надано належної оцінки скаргам Найди Р.Л. , поданих у порядку ст. 308 КПК України, із врахуванням того, що останній із такими скаргами не звертався та не мав процесуального статусу, який дає право звертатись із скаргами у порядку ст. 308 КПК України, а розгляд відповідних скарг у кримінальних провадженнях за №42018041500000092 та №42018041500000238 здійснювався іншою особою, в межах та порядку визначених чинним законодавством та організаційно-розпорядчими документами місцевої прокуратури (тобто позивачем не здійснювався). 10.2. Позивач зазначає, що нормами чинного законодавства категорично визначені дискреційні повноваження прокурора - процесуального керівника щодо права погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді, у тому числі й щодо клопотань про арешт майна. Керівник органу прокуратури чинним кримінальним процесуальним законодавством та Законом України «Про прокуратуру» таким правом не наділений. Враховуючи відсутність повноважень керівника прокуратури здійснювати контроль за законністю клопотань слідчого та прокурора до слідчого суді про арешт майна, закріплених законодавчо чи у відповідних відомчих нормативно-правових актах, будь-яка діяльність керівника прокуратури направлена на здійснення контролю даного процесу означає фактичне втручання у діяльність слідчого та прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні та суперечить засадам незалежності прокурора, закріплених ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», ст. 36 КПК України. 10.3. Позивач зазначає, що за таких законодавчих умов, вказувати на відсутність контролю за клопотанням про накладення арешту на майно зі сторони позивача, як на факт неналежної організації ним нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, є помилковим, враховуючи й також, що відсутні будь-які рішення суду чи рішення прокурора вищого рівня, якими встановлювались порушення позивачем, як керівником прокуратури, норм чинного законодавства, під час досудового розслідування кримінальних проваджень №42018041500000092 та №42018041500000238 (після об`єднання присвоєно номер №42018041500000092). Також такі рішення відсутні відносно прокурора ОСОБА_3 .

11. У відзиві на позов відповідач зазначає, що з доводами позовної заяви не погоджується, звертає увагу на те, що прокурор ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, згідно з наказом про розподіл обов`язків в місцевій прокуратурі, серед іншого, відповідав за організацію нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, у тому числі у формі процесуального керівництва та контролю за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження у кримінальних провадженнях, що розслідуються СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області. 11.1. ВРП було встановлено, зокрема, з матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-6385вих-19, наданих КДКП, що представник ОСОБА_2 - Найда Р.Л. неодноразово звертався до керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 зі скаргами в порядку статті 308 КПК України, вказуючи на порушення, допущені прокурором ОСОБА_3 під час здійснення процесуального керівництва у відповідних кримінальних провадженнях. Крім того, відповідно до пункту 3.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі у судовому провадженні здійснювати керівникам органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів, які за розподілом обов`язків відповідають за відповідну ділянку роботи. 11.2. Відповідач зазначив, що законодавець в статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» чітко встановив підстави для оскарження та скасування рішення відповідача, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора. Враховуючи наявність повноважного складу Вищої ради правосуддя, належне повідомлення позивача про засідання на якому прийнято оскаржуване рішення, наявність в рішенні підстав та мотивів прийняття відповідного рішення, підстави для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя відсутні. 11.3. Також відповідач зазначає, що твердження позивача стосовно того, що Вищою радою правосуддя зроблені висновки без урахування усіх обставин справи, є безпідставними з огляду на те, що оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Відповідач також вказує, що законодавством не встановлено вимог для рішень Вищої ради правосуддя щодо обов`язковості посилання на докази, які були дослідженні при його прийнятті. Безумовно, рішення має містити посилання на матеріали, які стали підставою для висновків відповідного органу, проте рівень їх деталізації має бути таким, щоб у достатній мірі не давати приводу ставити під сумнів його обґрунтованість. Оскаржуване рішення, на думку відповідача, в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості. IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

12. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

14. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

15. Частиною першою статті 26 Закону № 1798-VIII встановлено, що Вища рада правосуддя діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.

16. Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.

17. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 53 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.

18. Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

20. Частиною першою статті 45 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження. Частиною другою цієї статті визначено, що право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

21. Відповідно до частини першої статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

22. Згідно частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

23. Згідно положень частини третьої та сьомої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

24. Відповідно до положень пункту 3.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні, контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі у судовому провадженні здійснювати керівникам органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів, які за розподілом обов`язків відповідають за відповідну ділянку роботи.

25. Згідно положень пункту 39 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні, основними критеріями оцінки ефективності здійснення прокурором своїх повноважень у кримінальному провадженні визначити: своєчасне вжиття заходів щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, поновлення порушених прав та інтересів, притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, забезпечення повного відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди; виявлення причин вчинення кримінальних правопорушень і умов, що сприяли цьому, вжиття заходів до їх усунення; додержання законності при реєстрації, вирішенні заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, або ті, що готуються, забезпечення достовірності обліку показників щодо стану злочинності та досудового розслідування; забезпечення додержання вимог закону щодо швидкого, всебічного, повного, неупередженого розслідування, і судового розгляду кримінального правопорушення; своєчасне скасування незаконних рішень у кримінальних провадженнях; обсяг, складність, категорію кримінального провадження, реальний внесок у дослідження його обставин, активність і професійну майстерність при доведенні перед судом обвинувачення, об`єктивність та повнота вжитих заходів до прийняття судом законного рішення, реагування на незаконні рішення, якість поданих апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України та за нововиявленими обставинами.

26. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. V. ОЦІНКА СУДУ

27. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

28. Щодо повноважності складу ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення колегія суддів зазначає, що згідно положень частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом. Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. 28.1. Судом встановлено, що на засіданні Вищої ради правосуддя 4 лютого 2020 року одним з пунктів порядку денного був розгляд скарги ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року № 188дп-19 «Про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 ». На засіданні були присутніми 14 членів Вищої ради правосуддя, тобто більшість від її складу. Для прийняття рішення члени Вищої ради правосуддя виходили до нарадчої кімнати, після чого було оголошено оскаржуване рішення, «за» прийняття якого проголосували 13 членів Вищої ради правосуддя, «проти» - 1. 28.2. Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення ВРП від 4 лютого 2020 року № 292/0/15-12 «Про скасування повністю рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 № 188дп-19 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 , закриття дисциплінарного провадження у частині стосовно вказаних осіб у зв`язку зі спливом строку накладення дисциплінарного стягнення» було ухвалено повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма її членами, які брали участь в його ухваленні. При цьому позивач був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя, на якому було прийнято оскаржуване рішення.

29. Щодо доводів позивача, що ВРП приймаючи оскаржуване рішення не вказала на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви з яких ВРП дійшла відповідних висновків, колегія суддів зазначає наступне. 29.1. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду скарги ОСОБА_2 було встановлено, що СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області 19 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000092 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, за фактом використання підробленого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року № 1772 з метою реєстрації права власності на земельні ділянки. У провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області також перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000238 від 10 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок на території села Василівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Процесуальним керівником у зазначених кримінальних провадженнях був визначений прокурор Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 . 29.2. 23 липня 2018 року постановами слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, та посіви сільськогосподарських культур (соняшнику), які знаходяться на вказаній земельній ділянці, визнано речовими доказами у кримінальних провадженнях внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000253 та №42018041500000092. Постановою прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Шаповаленко Я. матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12018040350001694, №42018041500000253 та №42018041500000238 об`єднано в одне провадження за №42018041500000238, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 12 вересня 2018 року слідчий СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Донченко І.В. звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_3, про накладення арешту на земельну ділянку 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га та посіви соняшнику, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42018041500000238. 29.3. Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року вказане клопотання задоволено та накладено арешт на речові докази: земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та посіви соняшнику на вказаній земельній ділянці. Постановляючи ухвалу від 17 вересня 2018 року, слідчим суддею зроблено висновок, що слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що згідно зі статтею 170 Кримінального процесуального кодексу України накладення арешту на виявлене майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, є необхідною умовою для забезпечення збереження речових доказів і у разі ненакладення арешту на вказане майно, можуть бути втрачені сліди кримінального правопорушення, що перешкодить кримінальному провадженню, оскільки тільки у випадку накладення арешту на майно, заборони його використання володільцем може бути виконане завдання щодо забезпечення збереження слідів кримінального правопорушення та для забезпечення проведення відповідних експертиз. 29.4. За результатами апеляційного перегляду, 19 жовтня 2018 року ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року скасовано з підстав невідповідності клопотання слідчого вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, клопотання слідчого не містило відомостей, що з дня виявлення слідчим факту незаконного зайняття вказаної земельної ділянки з посівами соняшнику і до дня звернення з цим клопотанням до слідчого судді виникли обставини, які можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження вказаного майна. Крім того, клопотання слідчого не містило відомостей про розмір заподіяної шкоди у цьому кримінальному провадженні, кому саме вона спричинена і в чому виразилася. Апеляційним судом в ухвалі зазначено, що у клопотанні слідчий просить накласти арешт на зазначене у ньому майно шляхом заборони розпорядження та користування ним. При цьому він не наводить належного обґрунтування, що така заборона призведе до наслідків, передбачених в частині другій статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що з 20 липня 2018 року на вказану земельну ділянку взагалі не накладався арешт з будь-якими обмеженнями або заборонами відповідно до частин першої, одинадцятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України. У зв`язку з неналежним дотриманням слідчим суддею вимог статті 173 Кримінального процесуального кодексу України Дніпровський апеляційний суд 19 жовтня 2018 року постановив ухвалу про скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової про повернення клопотання слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин. 29.5. 18 жовтня 2018 року, за день до апеляційного розгляду матеріалів щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018041500000238, прокурор ОСОБА_3 подав до суду клопотання про накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 та посіви на ній як речового доказу у кримінальному провадженні №42018041500000092. Вказане клопотання, як і рішення слідчого судді від 19 жовтня 2018 року про його задоволення, були аналогічні поданому слідчим СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області клопотанню до суду 12 вересня 2018 року та ухвалі слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року. 29.6. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року під час апеляційного перегляду ухвали слідчого суді від 19 жовтня 2018 року встановлено невідповідність клопотання прокурора вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Зі змісту цієї ухвали вбачається, що апеляційним судом встановлені такі самі невідповідності клопотання про арешт вимогам Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні №42018041500000092 як і під час розгляду клопотання про арешт майна слідчого у кримінальному провадженні №42018041500000238. Дніпровським апеляційним судом встановлено, що долучена до клопотання постанова про визнання речовими доказами містить виправлення, що є недопустимим та ставить під сумнів законність підстав для накладення арешту. Апеляційним судом у вказаній ухвалі зауважено, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази з приводу того, кому на час складання клопотання прокурором належить спірна земельна ділянка. Встановлені апеляційною інстанцією обставини стали підставою для скасування ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року та постановлення нової, якою клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018041500000092 повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин. 29.7. Відповідачем також встановлено, що у поясненнях, наданих під час дисциплінарного провадження, прокурор ОСОБА_3 зазначив, що, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях № 42018041500000092 та № 42018041500000238, зокрема, погоджуючи клопотання про арешт майна в одному випадку та звертаючись з відповідним клопотанням про арешт майна в іншому, діяв виключно в межах КПК України та з метою забезпечення схоронності речових доказів. Крім того, прокурор ОСОБА_3 пояснив, що він не отримував незаконних вказівок від керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо вчинення певних дій чи допущення бездіяльності. Прокурор ОСОБА_1 під час дисциплінарного провадження КДКП надав аналогічні пояснення, додавши, що ОСОБА_2 неодноразово викликалася до слідчого, прокурора з метою встановлення обставин вказаного кримінального правопорушення, отримання оригіналів документів на земельні ділянки, а також проведення інших необхідних слідчих дій. При цьому прокурор ОСОБА_1 зауважив, що ним не надавалося жодних незаконних вказівок процесуальному керівнику під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

30. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків. Об`єктивну сторону дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом першим частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», становить невиконання чи неналежне виконання прокурором своїх службових обов`язків. 30.1. ВРП встановлено, що прокурор ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, згідно з наказом про розподіл обов`язків в місцевій прокуратурі, серед іншого, відповідав за організацію нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, у тому числі у формі процесуального керівництва та контролю за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження у кримінальних провадженнях, що розслідуються СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області. 30.2. Крім того, відповідно до положень пункту 3.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні, контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі у судовому провадженні здійснювати керівникам органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів, які за розподілом обов`язків відповідають за відповідну ділянку роботи. 30.3. З матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-6385вих-19, наданих КДКП, відповідачем було встановлено, що представник ОСОБА_2 - Найда Р.Л. неодноразово звертався до керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 зі скаргами в порядку статті 308 КПК України, вказуючи на порушення, допущені прокурором ОСОБА_3 під час здійснення процесуального керівництва у відповідних кримінальних провадженнях. 30.4. Таким чином, колегія суддів зазначає, що ВРП дійшла правильного висновку, що прокурор ОСОБА_1 (як керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області) в порушення вимог статті 2 КПК України та пункту 3.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні, не проконтролював законність вказаних клопотань про накладення арешту на земельну ділянку та належним чином не організував нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, що свідчить про неналежне виконання ним службових обов`язків та відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. 30.5. Крім того, колегія суддів зазначає, що положення статті 53 Закону № 1798-VIII регулюють питання розгляду ВРП скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора. ВРП наділена повноваженнями переглядати рішення відповідного органу за наслідками розгляду дисциплінарної скарги. Здійснення такого перегляду не свідчить про ігнорування відповідачем вимог законодавства України щодо того, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя не підпадає під поняття такого, що не має посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків та ґрунтується на встановлених реальних обставинах події, спричиненої конкретними діями прокурора. Дії позивача проаналізовані та з посиланням на закон отримали мотивовану правову оцінку як дисциплінарне правопорушення.

31. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

32. З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин Суд встановив, що оскаржене рішення відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

33. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

34. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ВИРІШИВ: У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... І.Я.Олендер, Л.І. Бившева, І.А. Гончарова, Р.Ф. Ханова, М.Б. Гусак, Судді Верховного Суду