Рішення КАС ВС № 990/170/26

ф РІШЕННЯ Іменем України 22 червня 2026 року м. Київ справа №990/170/26 адміністративне провадження № П/990/170/26 Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А, Ханової Р.Ф., Юрченко В.П., розглянув як суд першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №990/170/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії УСТАНОВИВ: І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому позивач просить суд: скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України «Про затвердження загальних результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, складеного кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» №37/зп-26 від 01.04.2026 в частині затвердження результатів кандидата ОСОБА_1 ; зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України: - призначити повторну перевірку практичної роботи з адміністративної спеціалізації кандидата ОСОБА_1 , в оцінюванні якого встановлено розбіжність між найвищою і найнижчою оцінками, виставленими членами екзаменаційної комісії, у більш як 20 відсотків від максимально можливого бала, - затвердити склад екзаменаційної комісії для повторної перевірки та оцінювання роботи з адміністративної спеціалізації кандидата ОСОБА_1 , - здійснити в інформаційній системі повторний розподіл практичної роботи з адміністративної спеціалізації кандидата ОСОБА_1. ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до Екзаменаційної відомості в елементі оцінювання « 1.3. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи» перевіряючими позивачу були виставлені наступні оцінки: 1. - 5 балів, 2. - 16 балів, 3. - 14 балів. Таким чином, наявні розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала. Так, максимальна кількість балів по цьому елементу оцінювання становить 20 балів. Перший перевіряючий, поставивши оцінку 5 балів, зменшив максимальний бал на 75 % (5*100/20). Другий перевіряючий, поставивши оцінку 16 балів, зменшив максимальний бал на 20 % (16*100/20). Третій перевіряючий, поставивши оцінку 14 балів, зменшив максимальний бал на 30 % (14*100/20). Отже, розбіжність між оцінкою перевіряючого, який поставив 5 балів, перевищує 20 % між оцінками другого та третього перевіряючого, та становить 50 % та 45 % відповідно. Позивач посилається на те, що абзацами другим та третім підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 визначено, що член Комісії - доповідач при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання на предмет суттєвих розбіжностей в оцінках однієї роботи. При встановленні розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала, така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Екзаменаційна комісія при повторному оцінюванні роботи керується не «математичними», а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи. Вважаючи обставини з оцінювання практичної роботи такими, що підпадають під обставини, визначені Положенням для призначення повторної перевірки такої роботи, позивач звернувся до ВККС зі скаргою, просив провести повторну перевірку виконаного ним практичного завдання іншою екзаменаційною комісією. У відповідь на скаргу ОСОБА_1 отримав відмову, яка ґрунтувалася на тому, що, на думку Комісії, розбіжність у 20 відсотків між оцінками перевіряючих із максимально можливим балом стосується виключно кінцевих оцінок за все практичне завдання, а не оцінок за проміжні елементи виконаної роботи. Таку позицію відповідача позивач вважає протиправною та такою, що звужує зміст абзацу другого та третього підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення. На переконання позивача, ВККС неправильно застосовує абз. 2,3 п.п. 6.3.1 п. 6.3 розділу 6 Положення, порушуючи при цьому мету таких норм та дух їх прийняття. Позивач указує, що текст вказаних норм Положення не містить інформації про виключне застосування суто до загальних (кінцевих) результатів (оцінок) за практичну роботу. На думку позивача, об`єктивність в оцінюванні кандидата якраз і розкривається в кожній оцінці за кожен елемент оцінювання, що в подальшому призводить до підсумкової загальної оцінки за роботу. Відтак, відсутність об`єктивності в оцінці окремого елемента оцінювання не може призвести до кінцевої об`єктивної оцінки. Зрештою, саме формулювання вказаних норм положення зводиться до співвідношення між оцінками та неможливість їх «розриву» більш як на 20 % від максимального бала. У Положенні не вказано, що це застосовується тільки до загальної (кінцевої, узагальнюючої) оцінки, або, що пропорція вираховується від максимального бала за практичну роботу, а не максимального бала за окремий елемент такої роботи, що також підлягає оцінюванню. Положення не містить жодної диференціації оцінок (загальна чи за окремий елемент), або жодного роз`яснення, до якого максимального бала (за окремий елемент оцінювання чи за всю роботу) треба прив`язувати оцінку перевіряючого для з`ясування питання чи не перевищено допустимий поріг у 20%. Позивач вважає, що Комісія однобоко трактує норми свого ж Положення, штучно звужуючи його зміст, що призводить до порушення мети прийняття відповідних пунктів Положення та, як наслідок, робить результат перевірки практичної роботи необ`єктивним. Тому, на думку позивача, у суду є всі підстави для визнання такого рішення відповідача протиправним. Крім того, позивач відзначає, що визнання оскаржуваного рішення в частині протиправним та зобов`язання відповідача повторно здійснити оцінювання практичної роботи, жодним чином не порушить ні умови проходження добору, ні об`єктивність оцінювання, адже повторне оцінювання практичної роботи прямо передбачене самим Положенням. Позивач не залишає без уваги, що Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях сформувала сталу практику щодо оцінювання рішень ВККС на предмет відповідності пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII (постанови від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/21, від 20 березня 2025 року у справі № 990/134/21, від 5 червня 2025 року у справі № 990/117/24, від 4 вересня 2025 року у справі № 990/123/24), згідно з якою повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційною та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися в здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів. Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема в Законі № 1402-VIII. Водночас, оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваного рішення ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду аргументувала, зокрема тим, що вимога стосовно обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим. Ураховуючи викладене, позивач констатує, що оскаржуване рішення ВККС, прийняте щодо нього за результатами виконання практичного завдання у межах добору місцевих судів, що мало наслідком визнання його таким, що не пройшов успішно кваліфікаційний іспит, та припинення його участі в зазначеному доборі. Відповідне рішення відповідача безпосередньо стосується права позивача на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції, в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру. Відповідно до практики ЄСПЛ приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, зокрема стосунків професійного або ділового характеру (див. mutatis mutandis рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), заява № 21794/93, параграф 25). А обмеження, накладені на доступ до професії, визнані цим судом такими, що впливають на приватне життя (див. mutatis mutandis рішення від 27 липня 2004 року у справі «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania), заяви № 55480/00 та № 59330/00, параграф 47). У рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» (Kraska v. Switzerland) ЄСПЛ визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. До того ж, такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Позивач підкреслює, що надання Верховним Судом відповіді як позивачу, так і відповідачу, про порядок застосування абзацу другого та третього підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення дозволить в подальшому ВККС уникати спірних ситуацій та не порушувати права кандидатів. Відтак, на думку позивача, Верховний Суд, як суд першої інстанції у справах за позовами до ВККС, може відновити справедливість та порушені права позивача та задовольнити позовні вимоги (том 1 арк спр 1-8). Відповідач скористався правом заперечити проти адміністративного позову, судом отримано відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. ВККС зазначає, що підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення закріплено обов`язок Комісії здійснити повторну перевірку виконаного учасником практичного завдання іншою екзаменаційною комісією (без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні) лише за умови встановлення членом Комісії - доповідачем розбіжності у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, які, в свою чергу, відповідно до абзацу другого підпункту 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення формуються на підставі суми оцінок за кожен елемент, передбачений методичними вказівками. Як зауважує відповідач, Положенням чітко розмежовано поняття «оцінка члена екзаменаційної комісії, виставлена за виконане практичне завдання» та «оцінка члена екзаменаційної комісії за елемент практичного завдання», а також порядок їх виставлення та формування. Так, «оцінка за елемент» виставляється членом екзаменаційної комісії в діапазоні визначеному Методичними вказівками за відповідний елемент. Водночас, «оцінка за виконане практичне завдання» члена екзаменаційної комісії формується шляхом додавання його оцінок, виставлених за кожен елемент практичного завдання, передбачений Методичними вказівками. Саме вона є відображенням встановлення членом екзаменаційної комісії відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання. Таким чином, з урахуванням зазначених норм Положення повторна перевірка практичного завдання іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні застосовується за наявності суттєвих розбіжностей між найвищою та найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання, тобто у підсумкових оцінках за виконане учасником практичне завдання, і саме ця оцінка формує підсумковий бал. При цьому, норми Положення не передбачають дослідження оцінок членів екзаменаційної комісії за кожен елемент, передбачений методичними вказівками на предмет встановлення суттєвих розбіжностей. Відповідач вважає, що позивач допускає довільне трактування вказаних норм, і зазначає про те, що повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією можуть бути піддані виконані учасниками Добору практичні завдання, розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала в яких, обраховані за окремими елементами. Водночас, оскільки Методичні вказівки за деякі елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, містять шкалу балів за елементи оцінювання « 0-5», « 0-3» та « 0-2», то оцінювання таких елементів членами екзаменаційної комісії з різницею навіть в 1 бал, за умови застосування вищенаведеного Позивачем алгоритму обрахунку розбіжностей, призведе до безумовної повторної перевірки таких робіт. Така перевірка буде не тільки непропорційною відносно імовірних розбіжностей оцінок у балах, виставлених членами екзаменаційної комісії за виконане практичне завдання, але і нівелює доцільність процедури такої повторної перевірки та мету, з якою вона була запроваджена. Відповідач указує, що відповідно до Екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання на етапі кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду та відповідно до листа Комісії на скаргу позивача, оцінки членів екзаменаційної комісії, виставлені за виконане ОСОБА_1 практичне завдання становлять 46 бала, 56 бала, та 57 балів. Відповідач звертає увагу, що розбіжність між найвищим балом (57 балів) виставленим членом екзаменаційної комісії за виконане практичне завдання та найнижчим балом (46 балів) становить 14,7 відсотків, що свідчить про те, що у роботі позивача відсутня розбіжність у 20 і більше відсотків між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії за виконане практичне завдання. Тому, ураховуючи зазначене, роботи виконані ОСОБА_1 повторній перевірці не підлягали. Як зазначає відповідач, очікування позивачем повторного оцінювання виконаної ним практичної роботи з підстав розбіжностей оцінок членів екзаменаційної комісії за елементи оцінювання, визначені методичними вказівками, є хибними та обумовлені помилковою оцінкою правових норм та його суб`єктивним тлумаченням Положення. Проте, незгода з такими нормами, які врегульовують відповідні процедури, не може бути підставою для скасування рішення Комісії, ухваленого за результатами проходження четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду. Відповідач не погоджується з твердженням ОСОБА_1 про те, що оскаржувані рішення порушують його права на професійний розвиток та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру, відповідач вважає, що такі доводи є суб`єктивним сприйняттям ситуації. Позивач самостійно виявив бажання брати участь в оголошеному Комісією Доборі та був обізнаний з умовами його проведення та усвідомлював, що результат міг бути як успішним для нього так і невдалим. Водночас, позовна заява не містить посилань на жодну з підстав, прямо передбачених Законом, для скасування оскаржуваного рішення. Доводи позивача фактично зводяться до незгоди з результатами оцінювання та суб`єктивних тверджень про невірне застосування, на його думку, приписів Положення, що саме по собі не є підставою для скасування рішень Комісії. Крім того, відповідач зауважує, що похідна вимога позивача про зобов`язання Комісії провести повторну перевірку виконаних ним практичних завдань є необґрунтованою, оскільки питання повторної перевірки належить до виключної дискреції Комісії, яка проводить кваліфікаційний іспит та ухвалює рішення за його результатами в межах наданих повноважень. Втручання суду у це питання та задоволення відповідної вимоги позивача порушить принципи об`єктивності та незалежності оцінювання, закладені в процедурі конкурсу, а також нівелює повноваження органу, на який Законом покладено проведення добору та оцінювання його результатів (том 1 арк спр 50-66). Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що фактично головним аргументом як позову, так і відзиву, є власне тлумачення кожної зі сторін змісту норм Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженим рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, що регулюють можливість призначення повторної перевірки практичної роботи кандидата. ВККС, сформувавши норми Положення та допустивши можливість формулювання окремих його норм неоднозначно, вже створило правову невизначеність, що саме по собі порушує права позивача. Позивач переконаний, що обґрунтованість має перевірятися щодо кожної оцінки, виставленої членом комісії по відношенню до таких же оцінок інших екзаменаторів. Адже логіка цього пункту в тому, щоб оцінка була обґрунтованою. Відтак, якщо у всіх екзаменаторів вона приблизно однакова (в межах розбіжності 20%), то така оцінка цілком заслужено може вважатися обґрунтованою. І навпаки, якщо члени комісії за той самий предмет оцінювання ставлять різні оцінки (з розбіжністю більше у 20%), то якась з таких оцінок точно є необґрунтованою. І саме неможливість встановити яка оцінка є необґрунтованою за таких умов і призводить до необхідності у проведенні повторної перевірки. На думку позивача, важливим є аналіз у системному зв`язку норми Положення, що регулюють спірні відносини в буквальному сенсі, а також щодо духу (мети), згідно якого такі норми були прийняті. На переконання позивача, ВККС безпідставно звужує зміст норм Положення, що стосуються підстав необхідності проведення повторної перевірки практичної роботи кандидата. Натомість, відповідач наполягає на своєму тлумаченні норм Положення, нівелюючи при цьому очевидні обставини. Враховуючи викладене, позивач просить адміністративний позов задовольнити повністю (том 1 арк спр 97-100). ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 08.05.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 колегію суддів для розгляду цієї справи визначено у складі: головуючий (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., судді: Бившева Л.І., Васильєва І.А., Ханова Р.Ф., Юрченко В.П. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі №990/170/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 . Постановлено призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. 28.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від ВККС до суду надійшов відзив на адміністративний позов. 28.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Судом розглянуто спір за наявними у справі матеріалами. IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН Рішенням Комісії від 11.12.2024 № 366/зп-24 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 1 800 прогнозованих вакантних посад суддів у місцевих судах та затверджено текст оголошення про добір кандидатів на посаду судді місцевого суду (далі - Добір). Шевченко К.Т. у визначений Комісією строк звернувся із заявою про участь у Доборі, за результатами розгляду якої, останнього допущено до участі у оголошеному Доборі та складання кваліфікаційного іспиту. Рішенням Комісії від 12.05.2025 № 105/зп-25 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, зокрема, з урахуванням 200 вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах, та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування знань з історії української державності, другий етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду, третій етап - тестування когнітивних здібностей, четвертий етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду) та встановлено прохідні бали етапів кваліфікаційного іспиту. Рішенням Комісії від 25.07.2025 № 142/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування знань з історії української державності, призначено другий етап кваліфікаційного іспиту та допущено до тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду в межах кваліфікаційного іспиту 2 632 кандидата на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого адміністративного суду, що успішно склали тестування знань з історії української державності суду і набрали прохідний бал, зокрема й ОСОБА_1 , який за результатами проведеного тестування знань з історії української державності набрав 40 балів. Рішенням Комісії від 11.08.2025 № 151/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації місцевого адміністративного суду та допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей 604 кандидати на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого адміністративного суду, що успішно склали тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації місцевого адміністративного суду і набрали прохідний бал, зокрема й ОСОБА_1 , який за результатами проведеного тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації місцевого адміністративного суду набрав 150 балів. Рішенням Комісії від 19.09.2025 № 173/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, призначено четвертий етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду та допущено 400 кандидатів на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого адміністративного суду, що успішно склали тестування когнітивних здібностей та набрали прохідний бал, зокрема й ОСОБА_1 , який за результатами тестування когнітивних здібностей набрав 35,96 бала. З поміж іншого, рішенням Комісії від 19.09.2025 №173/зп-25 визначено графік виконання практичного завдання, особливості виконання практичного завдання, тривалість виконання практичного завдання, також визначено, що кандидати в межах однієї спеціалізації виконують одне завдання типу 2, визначено максимально можливий бал на етапі виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду, який становить 150 балів та встановлено, що для розрахунку бала, який учасник отримує за виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду застосовується коефіцієнт 2 та визначено прохідний бал четвертого етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду) - 75 відсотків від максимально можливого бала, або 112,5 бала. Рішенням Комісії від 30.04.2025 № 96/зп-25 (зі змінами внесеними згідно з рішенням Комісії від 01.10.2025 № 183/зп-25) затверджено методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, виконаного під час кваліфікаційного іспиту кандидатами на посади суддів місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду (далі - Методичні вказівки), якими визначено, що практичне завдання - модельне судове рішення (матеріальне право) оцінюється за шкалою 75 балів. Рішенням Комісії від 01.10.2025 № 184/зп-25 (зі змінами внесеними згідно з рішенням Комісії від 24.11.2025 № 205/зп-25) затверджено склади екзаменаційних комісій для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних під час кваліфікаційного іспиту кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду. 08.10.2025 ОСОБА_1 виконував практичне завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду. Рішенням Комісії від 30.03.2026 № 34/зп-26 призначено повторну перевірку та оцінювання трьох робіт, виконаних кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, в оцінюванні яких встановлено розбіжності між найвищою та найнижчою оцінками, виставленими членами екзаменаційної комісії, у більш як 20 відсотків від максимально можливого бала, та затверджено склад екзаменаційної комісії для їх повторної перевірки та оцінювання. Рішенням Комісії від 01.04.2026 № 36/зп-26 затверджено кодовані результати виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду. Рішенням Комісії від 01.04.2026 № 37/зп-26 затверджено декодовані та загальні результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, складеного кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду. За результатами виконання четвертого етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду) ОСОБА_1 (код учасника 0042755) набрав 53 бала, що з урахуванням коефіцієнта становить 106 балів, результат іспиту - не складено. 01.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Комісії та просив надати йому зошит для виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду та екзаменаційну відомість з оцінювання практичного завдання. Листом від 13.04.2026 № 21-2216/26 Комісія повідомила ОСОБА_1 про можливість ознайомлення із зазначеними матеріалами в кабінеті суддівської кар`єри, а також про те, що з екзаменаційною відомістю з оцінювання практичного завдання відповідно до пункту 4.15 Положення ОСОБА_1 може ознайомитись без інформації про оцінювачів. 23.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Комісії із скаргою, в якій просив провести повторну перевірку виконаного ним практичного завдання іншою екзаменаційною комісією. Листом Комісії від 01.05.2026 № 21-2689/26 надано відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 23.04.2026, у якій, з посиланням на підпункт 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 та підпункт 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення зазначено, що наявність розбіжностей між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії за кожен елемент, передбачений Методичними вказівками, не є підставою для перевірки практичної роботи іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні відповідного практичного завдання. Крім того зазначено, що дослідження оцінок членів екзаменаційної комісії за кожен елемент передбачений Методичними вказівками на предмет встановлення суттєвих розбіжностей не передбачено Положенням. Окрім того, Комісія повідомила скаржника, що при підготовці до розгляду 01.04.2026 питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних робіт зі спеціалізації місцевих адміністративних судів членом Комісії - доповідачем не встановлено розбіжностей між найвищими і найнижчими оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконані 07.10.2026 та 08.10.2026 практичні завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала, зокрема у роботі ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що згідно Екзаменаційної відомості в елементі оцінювання « 1.3. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи» ОСОБА_1 виставлені наступні оцінки: 1. 5 балів, 2. 16 балів, 3. 14 балів. Таким чином, наявні розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала. Ураховуючи викладене, позивач просить суд скасувати рішення ВККС про затвердження результатів кандидата ОСОБА_1 та зобов`язати Комісію призначити повторну перевірку практичної роботи ОСОБА_1 . V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ОЦІНКА СУДУ Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом. Згідно з частиною першою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі також - Закон) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Частиною другою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує (оприлюднює) відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідно до частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. За приписами частини першої статті 93 Закону Комісія проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит, а також затверджує порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів. Частиною першою статті 70 Закону передбачено, що добір на посаду судді місцевого суду здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі етапи: 1) оголошення добору на посаду судді; 2) подання особами, які виявили намір стати суддею, заяви та документів для участі у доборі на посаду судді; 3) допуск до участі у доборі на посаду судді; 4) складання кваліфікаційного іспиту; 5) проведення спеціальної перевірки, передбаченої цим Законом; 6) проведення перевірки особистих морально-психологічних якостей кандидатів на посаду судді (у разі визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України такої необхідності); 7) затвердження рейтингу кандидатів на посаду судді; 8) зарахування кандидатів на посаду судді до резерву на зайняття вакантних посад суддів. Статтею 71 Закону визначено, що про оголошення добору на посаду судді Комісія ухвалює рішення, яке оприлюднює на офіційному веб-сайті Комісії та офіційному веб-порталі судової влади України. Частини перша - третя статті 74 Закону встановлюють, що кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Підставою для допуску до складання кваліфікаційного іспиту є рішення Комісії. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань. Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду. Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються Комісією. Згідно з частинами п`ятою, шостою, восьмою та одинадцятою статті 74 Закону кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він: 1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду; 2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду; 3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності, встановленого Комісією. Комісія суддів України встановлює прохідний бал кваліфікаційного іспиту, який не може бути нижчим за 75 відсотків максимально можливого бала за відповідне тестування (крім тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності) та виконання практичного завдання кваліфікаційного іспиту. Під час добору на посаду судді прохідний бал для кандидатів встановлюється з урахуванням кількості посад, щодо яких оголошено добір. Інформація про результати кваліфікаційного іспиту є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії. Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом. Відповідно до частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону затверджено Положення, яке визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду. Відповідно до пункту 1.8 розділу 1 Положення засобами проведення іспиту є: складання анонімного тестування, що визначає рівень когнітивних здібностей, знань з історії української державності, загальних знань у сфері права та зі спеціалізації суду відповідного рівня та виконання практичного завдання, що визначає рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації. Згідно з пунктом 1.12 розділу 1 Положення етапами складання іспиту кандидатами на посаду судді вищого спеціалізованого суду є: тестування когнітивних здібностей; тестування знань з історії української державності; тестування загальних знань у сфері права; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду. Відповідно до пункту 2.7 розділу 2 Положення форма практичного завдання - відкрите завдання, що передбачає необхідність надання учасником самостійної відповіді щодо передбачених ним умов. Відповідно до підпункту 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання. Відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, модельне судове рішення (матеріальне право), виставляється оцінка за шкалою 75 балів. Підпунктом 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення визначено, що під час оцінювання практичного завдання члени екзаменаційної комісії виставляють оцінки за кожен передбачений елемент у кількості балів, визначених методичними вказівками. Оцінка члена екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання формується на підставі суми його оцінок за кожен елемент, передбачений методичними вказівками. Відповідно до підпункту 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії інформаційною системою визначаються середні арифметичні оцінки за кожним елементом, передбаченим методичними вказівками, на підставі оцінок членів екзаменаційної комісії за ці елементи. Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 розділу 6 Положення затвердження кодованих результатів кожного етапу кваліфікаційного іспиту є однією зі стадій встановлення результатів іспиту. Згідно з абзацами другим та третім підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення член Комісії - доповідач при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання на предмет суттєвих розбіжностей в оцінках однієї роботи. При встановленні розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Екзаменаційна комісія при повторному оцінюванні роботи керується не «математичними», а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи. Згідно абзацу першого підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Відповідно до підпункту 6.3.4 пункту 6.3 розділу 6 Положення учасник визнається таким, що не склав етап іспит, у разі: набрання менше 75 відсотків від максимально можливого бала за тестування загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду, а також за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду; набрання менше середнього допустимого бала за результатами тестування когнітивних здібностей та історії української державності; відмови від складання іспиту (етапу іспиту); порушення порядку складання іспиту (етапу іспиту), що рішенням Комісії визнано істотним; неявки на іспит (етап іспиту). Загальні результати іспиту визначаються на підставі декодованих результатів кожного його етапу (підпункт 6.5.1 пункту 6.5 розділу 6 Положення). Згідно з підпунктами 6.5.4 та 6.5.5 пункту 6.5 розділу 6 Положення учасник визнається таким, що успішно склав іспит, у разі успішного складання усіх його етапів. Учасник іспиту визнається таким, що не склав іспит, у разі нескладання одного або більше його етапів. Результати іспиту затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (пункт 6.6 розділу 6 Положення). З матеріалів справи слідує, що Рішенням Комісії оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 1800 прогнозованих вакантних посад суддів у місцевих судах. ОСОБА_1 у визначений Комісією строк звернувся із заявою про участь у Доборі, за результатами розгляду якої, останнього допущено до участі у оголошеному Доборі та складання кваліфікаційного іспиту. Позивач брав участь в четвертому етапі кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації адміністративного суду. Комісією були оприлюднені результати практичного завдання з адміністративної спеціалізації. За результатами виконання четвертого етапу кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 набрав 53 бали, що з урахуванням коефіцієнта становить 106 балів, результат іспиту - не складено. ОСОБА_1 звернувся до Комісії та просив надати йому зошит для виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду та екзаменаційну відомість з оцінювання практичного завдання. На підставі Екзаменаційної відомості позивач з`ясував, що в елементі оцінювання « 1.3. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи» перевіряючими були виставлені наступні оцінки: 1. 5 балів, 2. 16 балів, 3. 14 балів. Оскільки наявні розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала, ОСОБА_1 звернувся до Комісії із скаргою, в якій просив провести повторну перевірку виконаного ним практичного завдання іншою екзаменаційною комісією. Комісією надано позивачу відповідь на скаргу ОСОБА_1 , у якій, з посиланням на підпункт 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 та підпункт 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення зазначено, що наявність розбіжностей між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії за кожен елемент, передбачений Методичними вказівками, не є підставою для перевірки практичної роботи іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні відповідного практичного завдання. Комісія повідомила, що при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних робіт зі спеціалізації місцевих адміністративних судів членом Комісії - доповідачем не встановлено розбіжностей між найвищими і найнижчими оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконані практичні завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала, зокрема у роботі ОСОБА_1 . Проаналізувавши адміністративний позов, Суд встановив, що предметом оскарження у цій справі є рішення Комісії, яким затверджено декодовані та загальні результати четвертого етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання з адміністративної спеціалізації) кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, в частині, що стосується ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зазначає, що Комісією протиправно не проведено повторну перевірку практичного завдання, виконаного позивачем. Позивач указує, що за елемент оцінювання 1.3 «Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи», членами екзаменаційної комісії були виставленні бали, а саме: 5, 16, 14, що на думку позивача, свідчить про розбіжності між найвищою та найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала. Позивач вважає, що встановлення розбіжності у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала повинне визначатися не за підсумковою оцінкою члена екзаменаційної комісії за всі елементи практичного завдання в цілому, а за окремими елементами. На переконання позивача, Комісія неправильно застосовує абзаци другий та третій підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення, що як наслідок призвело до необ`єктивних результатів перевірки практичної роботи. Абзацами другим та третім підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення визначено, що член Комісії - доповідач при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання на предмет суттєвих розбіжностей в оцінках однієї роботи. При встановленні розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала, така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Екзаменаційна комісія при повторному оцінюванні роботи керується не «математичними», а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи. Суд вказує на те, що буквальний зміст норми встановлює процедурну гарантію - повторна перевірка застосовується тільки за наявності суттєвих розбіжностей саме у балах, виставлених за виконане практичне завдання, тобто у підсумкових оцінках завдання, і саме ця оцінка формує підсумковий бал учасника. Положення не передбачає окремого критерію для визначення розбіжностей за окремими елементами практичного завдання, оскільки методика формування підсумкового результату базується на сумуванні та усередненні балів за всі елементи, що забезпечує інтегровану оцінку роботи. Суд наголошує на тому, що формулювання підпункту 6.3.1 неможливо трактувати по-іншому, оскільки вказана норма застосовується виключно до підсумкового бала за виконане завдання. Розбіжності за окремими елементами практичного завдання самі по собі не створюють підстави для повторної перевірки. Отже, твердження позивача про необхідність враховувати розбіжності окремо за кожним елементом є помилковим і суперечить буквальному змісту Положення. Процедура повторної перевірки активується лише у разі суттєвої різниці у підсумкових балах, що гарантує рівний підхід до всіх учасників та об`єктивність встановлення результатів кваліфікаційного іспиту. Також Суд погоджується з доводами Комісії стосовно того, що оскільки Методичні вказівки за деякі елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, містять шкалу балів за елементи оцінювання « 0-4», « 0-2» та « 0-3», то оцінювання таких елементів членами екзаменаційної комісії з різницею навіть в 1 бал, за умови застосування вищенаведеного позивачем алгоритму обрахунку розбіжностей, призведе до безумовної повторної перевірки таких робіт. Така перевірка буде не тільки непропорційною відносно імовірних розбіжностей оцінок у балах, виставлених членами екзаменаційної комісії за виконане практичне завдання, але і нівелює доцільність процедури такої повторної перевірки та мету, з якою вона була запроваджена. Суд відзначає, як свідчить аналіз Положення, процедура оцінювання була чітко регламентована, стандартизована та прозора. Повторна перевірка практичного завдання активується лише у разі суттєвої розбіжності підсумкових балів за виконане завдання, що формує інтегровану оцінку роботи. Розбіжності окремих елементів не є підставою для повторної перевірки, оскільки методика формування підсумкового результату базується на сумуванні та усередненні оцінок за всі елементи, що забезпечує об`єктивність та рівний підхід до всіх кандидатів. Отже, дії Комісії відповідали буквеному змісту Положення. Водночас, інші доводи, викладені в адміністративному позові, не впливають на вирішення справи, оскільки вони безпосередньо пов`язані з основними аргументами, які розглянуті та оцінені Судом. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що доводи позивача не спростовують законності оскаржуваного рішення. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина перша статті 78 КАС України). Колегією ураховано, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо. При цьому, якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача. У свою чергу, ВККС є уповноваженим суб`єктом з питань проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України. Як підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2026 у справі №990/301/25, повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів. Мета дискреції (розсуду) адміністративного органу зводиться до того, що: завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших справ, оскільки вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб`єктом; такі повноваження сприяють адміністративній гнучкості, дозволяючи адміністративним органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності; дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи і особливо під час їх зважування з публічним інтересом. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, не відшкодовуються. Керуючись статтями 2, 22, 245, 258, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ВИРІШИВ: У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. -------------------- -------------------- -------------------- -------------------- -------------------- В.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко Судді Верховного Суду