Постанова 4855 № 640/24854/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24854/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА Іменем України 29 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Чаку Є.В., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики України, Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції за участю третьої особи: Компанії "Юкрейніан Енерджі, Л.Л.С." про визнання протиправним та скасування рішень в частині та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року №507-р "Про визнання переможців конкурсів на укладення угод про розподіл вуглеводів" в частині визначення компанії "Юкрейніан Енерджі Л. Л. С." - переможцем конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводів, які видобуватимуться у межах ділянки Варвинська; - визнати протиправним та скасувати протокол Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції від 01 липня 2019 року в частині висновків та пропозицій щодо визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводів, які видобуватимуться у межах ділянки Варвинська; - зобов`язати Міністерство енергетики та захисту довкілля України, як робочий орган Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, організувати проведення засідання Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції з метою повторного розгляду зареєстрованих заяв і доданих до них матеріалів учасників конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводів, які видобуватимуться у межах ділянки Варвинська, що проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1179; - зобов`язати Міжвідомчу комісію з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції повторно розглянути зареєстровані заяви і додані до них матеріали учасників конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводів, які видобуватимуться у межах ділянки Варвинська, що проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1179, за результатами повторного розгляду підготувати для Кабінету Міністрів України нові висновки та пропозиції щодо визначення переможця конкурсу; - зобов`язати Кабінет Міністрів України повторно розглянути пропозиції Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції щодо визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводів, які видобуватимуться у межах ділянки Варвинська, що проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1179. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування протоколу Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції від 01 липня 2019 року в частині висновків та пропозицій щодо визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводів, які видобуватимуться у межах ділянки Варвинська - закрито. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції вказав про те, що оскаржуваний протокол засідання є лише службовим документом, що фіксує проведення відповідного засідання та результати проведеного на ньому голосування, а відтак не породжує, не змінює та не звужує права позивача, не встановлює для нього додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому такий процесуальний документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до адміністративного суду. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог відсутні. Міністерство енергетики України у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа виключно в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. Як зазначалося, у межах даного спору позивачем окрім іншого оскаржувався протокол Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції від 01 липня 2019 року в частині висновків та пропозицій щодо визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводів, які видобуватимуться у межах ділянки Варвинська. За змістом абзацу другого частини першої статті 5 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» для вирішення питань з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції Кабінет Міністрів України утворює постійно діючу міжвідомчу комісію (далі - Міжвідомча комісія) у складі представників державних органів, органів місцевого самоврядування, народних депутатів України. Відповідно до частин дев`ятої-десятої статті 7 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» розгляд і оцінка зареєстрованих заяв і доданих до них матеріалів здійснюються Міжвідомчою комісією за критеріями, визначеними цією статтею. За результатами розгляду та оцінки поданих матеріалів Міжвідомча комісія готує і подає Кабінету Міністрів України висновки та пропозиції щодо визначення переможця конкурсу. Переможець конкурсу визначається Кабінетом Міністрів України протягом строку, передбаченого пунктом 6 цієї статті, з урахуванням пропозицій Міжвідомчої комісії. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що питання визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України. Роль Міжвідомчої комісії у цій процедурі полягає, зокрема у розгляді й оцінці зареєстрованих заяв і доданих до них матеріалів учасниками конкурсу та подання Кабінету Міністрів України своїх висновків та пропозицій. З оглядну на викладені норми, колегія суддів наголошує, що спірний протокол, яким оформлені відповідні висновки та пропозиції Міжвідомчої комісії не є рішенням про визначення переможця конкурсу. Цей протокол є лише рекомендаційним документом, який враховується Кабінетом Міністрів України при визначенні переможця конкурсу, проте не є обов`язковим. Таким чином, зазначений протокол безпосередньо не має будь-яких наслідків для третіх осіб, у тому числі і для позивача як учасника конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції, не порушує будь-яких його прав та не створює будь-яких обов`язків. Складений Міжвідомчою комісією протокол є лише фіксацією її рекомендацій за результатами оцінки комісією пропозицій учасників. Водночас, а оскарження такого документа, який не встановлює для позивача будь-яких обов`язків, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений протокол може бути підставою для прийняття повноважним суб`єктом владного, управлінського рішення та бути доказом у спорі з оскарження такого рішення, при вирішенні якого суд вправі дати оцінку належності та допустимості цих документів. Зокрема, оцінка такому протоколу може бути надана при вирішенні спору з оскарження рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого з урахуванням такого проколу. Отже, оскаржуваний позивачем протокол не порушує прав, свобод або інтересів останнього, що, на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС, унеможливлює розгляд таких вимог. Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів звертає увагу, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку ж правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18. Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю. Аналогічну позицію щодо необхідності закриття провадження у справі при оскарженні документів суб`єктів владних повноважень (дій при їх складенні), якими зафіксовані певні факти, було неодноразово висловлено судом касаційної інстанції, зокрема Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 810/5854/14, постанові від 24 січня 2019 року по справі №804/11708/15, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 813/4667/16. Подібну позицію Верховним Судом також неодноразово висловлювалось у справах щодо оскарження актів (наказів) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у яких зафіксовано обставини нікчемності правочинів. Колегія суддів наголошує на тому, що викладені позиції Верховного Суду містять правові позиції щодо застосування норм процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги про те, що вони прийняті в інших правовідносинах та за іншого предмету спору, колегія суддів відхиляє. При цьому, статус Міжвідомчої комісії та прийняття нею рішень у формі протоколів, не змінює наведених вище висновків щодо неможливості оскарження спірного протоколу як такого, що не порушує прав, свобод та інтересів позивача. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування протоколу позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Є.В. Чаку Суддя І.В. Федотов Повний текст постанови складений 05.10.2020.