Постанова 4855 № 826/9089/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9089/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» Шевченка Андрія Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» Шевченка Андрія Миколайовича щодо відмови у включенні його до реєстру вимог кредиторів АТ «РОДОВІД БАНК»; - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» Шевченка Андрія Миколайовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «РОДОВІД БАНК» (АТ «РОДОВІД БАНК»); - зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити його до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (АТ «РОДОВІД БАНК»), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є вкладником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк». В подальшому зобов`язання за вкладами фізичних осіб та активів ТОВ «Укпромбанк» переведено до ПАТ «РОДОВІД БАНК», у зв`язку з чим позивач звернувся до ПАТ «РОДОВІД БАНК» із заявою про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на що отримав неправомірну відмову. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув статус вкладника ПАТ «РОДОВІД БАНК», у зв`язку з чим вимоги про включення його до загального реєстру вкладників цього банку є обґрунтованими. Не погоджуючись з судовим рішенням, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» Шевченком Андрієм Миколайовичем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не були повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Апелянт наголошує на тому, що позивач звертався до уповноваженої особи Фонду не із заявою про включення його вимог до реєстру кредиторів, а із заявою про включення до загального реєстру вкладників. У зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи щодо відмови у включенні позивача до реєстру вимог кредиторів АТ «РОДОВІД БАНК» провадження закрити на підставі ст. 319 КАС України через те, що розгляд таких вимог не віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в доводах якої вказує, що судом не встановлювався факт набуття позивачем статусу вкладника ПАТ «Родовід Банк». Так, позивач був вкладником ТОВ «Українським промисловий банк», недоступність вкладів якого настала 21.01.2010, внаслідок чого зобов`язання за вкладами фізичних осіб було передано до ПАТ «Родовід банк». Разом з цим, в розумінні цивільного законодавства та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492 позивач не набув статус вкладника ПАТ «Родовід Банк». Крім цього, апелянт зауважує, що вклади у ПАТ «Родовід банк» відшкодовувала Держава в особі АТ «ОЩАДБАНК» на підставі спільної постанови КМУ і НБУ від 30.03.2011 № 323, а не ФГВФО. Більше того, ПАТ «Родовід банк» не був учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не здійснював залучення коштів на вклад, оскільки на його базі було утворено санаційний банк. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» 30.12.2008 укладено договір банківського вкладу (вклад «капітал») № 1028/0305315001236002, за яким банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 2571,00 доларів США на строк 33 дні - з 30 грудня 2008 року по 31 січня 2009 року на умовах та в порядку, визначених договором, і зараховує їх на депозитний рахунок: балансовий рахунок № 2630 особовий рахунок № НОМЕР_1 . 02.02.2009 позивач звернувся до ТОВ «Укпромбанк» з вимогою повернути вклад у сумі 2571,00 доларів США згідно договору банківського вкладу № 1028/0305315001236002 від 30.12.2008 у зв`язку із закінченням терміну дії угоди. Листом № 14984 від 11.03.2009 ТОВ «Укпромбанк» повідомив позивача, що з 21.01.2009 до ТОВ «Укпромбанк» введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку. Крім того, у листі ТОВ «Укпромбанк» зазначив, що по вкладах, строк закінчення яких настав після введення тимчасової адміністрації, кошти можуть бути виплачені за умови достатності коштів на кореспондентському рахунку банку. Відповідно, заяву позивача буде поставлено на облік за рахунком 9806 «Документи фізичних осіб, що не виконані в строк з вини банку» та задоволено в календарній черговості за наявності коштів. Разом з тим, виходячи з повідомлення Національного банку України від 13.11.2009 № 50-008/1-2578 зобов`язання за вкладами фізичних осіб та активів ТОВ «Укпромбанк» переведено до ПАТ «РОДОВІД БАНК» відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 07.10.2009 № 1133. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 880-р на базі АТ «Родовід Банк» був утворений санаційний банк, який набув статусу такого банку з дати отримання від Національного банку України ліценції санаційного банку, а саме з 15.06.2012. На підставі постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 2016 року № 107 «Про віднесення ПАТ «Родовід Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25 лютого 2016 року № 261 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Родовід Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Родовід Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 26 лютого 2016 року до 25 березня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Родовід Банк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_2 строком на один місяць з 26 лютого 2016 року до 25 березня 2016 року включно. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 19 грудня 2017 року № 811-рш «Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 грудня 2017 року № 5455 «Про початок процедури ліквідації АТ «Родовід Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Родовід Банк» з 20 грудня 2017 року до 19 грудня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Родовід Банк», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, кім повноважень в частині організації реалізації активів банку, Шевченку А.М. строком на два роки з 20 грудня 2017 року до 19 грудня 2019 року включно. 13.02.2018 позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» Шевченка Андрія Миколайовича із заявою про включення його до Загального реєстру вкладників АТ «РОДОВІД БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За результатами розгляду заяви позивача, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» Шевченко Андрій Миколайович листом від 05.03.2018 № 17-11-б.б/1375 надав відповідь, що його вимоги щодо виплати гарантованої суми відшкодування включенню до Реєстру вимог кредиторів АТ «РОДОВІД БАНК» задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском 30-денного строку для подання заяви відповідно до статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними внаслідок такої відмови, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки протиправними діями відповідача були порушені гарантовані ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права позивача на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, вимоги позову є обґрунтованими. Колегія суддів не може повною мірою погодитись із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду. Приписи ч. 6 ст. 26 Закону № 4452-VI визначають, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. За правилами частин першої-четвертої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Згідно ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Приписи ч. 6 ст. 27 Закону № 4452-VI визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. При цьому, приписи п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач був вкладником ТОВ «Український промисловий банк» на підставі договору банківського вкладу № 1028/0305315001236002 від 30.12.2008. Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2010 № 19 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ «Український промисловий банк». Спільною постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 07.10.2009 № 1133 «Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного банку України щодо відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» зобов`язань за вкладами фізичних осіб та активів публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» установлено, що Міністерство фінансів разом з Національним банком України забезпечує укладення з товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» договору щодо взаємодії між зазначеними банками, Міністерством фінансів та Національним банком України під час здійснення операцій з відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» зобов`язань за вкладами фізичних осіб та активів публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» (далі - відчуження зобов`язань та активів). Таким чином, зобов`язання за вкладами фізичних осіб ТОВ «Укрпромбанк» переведено до ПАТ «Родовід банк», облік яких здійснюється на балансовому рахунку 2903. Кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками», мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними. З метою отримання належних йому коштів в межах суми граничної суми відшкодування за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» Шевченка Андрія Миколайовича із заявою від 13.02.2018 про включення його до Загального реєстру вкладників АТ «Родовід банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Доводи уповноваженої особи, наведені в листі № 17-11-б.б/1375 від 05.03.2018 із посиланням на пункт 1.8 Положення про порядок реєстрації, видачі ліцензії, регулювання діяльності санаційного банку та нагляду за ним, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 23.12.2011 № 471, згідно з яким санаційний банк не є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки санаційний банк на базі АТ «Родовід банк» набув статусу такого лише 15.06.2012, в той час як зобов`язання за вкладом ОСОБА_1 на підставі договору банківського вкладу № 1028/0305315001236002 від 30.12.2008 від ТОВ «Український промисловий банк» були передані саме ПАТ «Родовід банк», який на той час не перебував у стані ліквідації. З цих же підстав, підлягають відхиленню посилання апелянта на нерозповсюдження на спірні правовідносини положень Закону № 4452-VI, оскільки на момент виникнення у позивача права на повернення вкладу в ТОВ «Український промисловий банк» діяв Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Спірні правовідносини виникли внаслідок безпідставної відмови уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Родовід банк», викладеної в листі № 17-11-б.б/1375 від 05.03.2018, а відтак спірні правовідносини врегульовані саме положеннями Закону № 4452-VI. За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 набув статусу вкладника ПАТ «Родовід банк» та він має бути включений до переліку вкладників цього банку для одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «РОДОВІД БАНК». Водночас, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано статтями 26, 27 Закону № 4452-VI та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860. Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: формування протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню переліку рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI, переліку рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане, переліку рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону (кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 Закону № 4452-VI, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак); передача вказаних переліків рахунків уповноваженою особою Фонду до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Враховуючи, що перелік вкладників складається уповноваженою особою лише один раз, у суду відсутні підстави для зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. В даному випадку, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовид банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Родовід банк». Посилання Фонду на те, що АТ «Ощадбанк» здійснює виплати коштів фізичним особам за вкладами та поточними рахунками ПАТ «Родовід банк» на виконання спільної постанови КМУ та НБУ від 30.03.2011 № 323 не спростовують протиправної бездіяльності відповідачів щодо неподання та невключення інформації про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Родовід банк». Стосовно решти позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. Таким чином, колегія суддів знаходить слушними доводи заявника апеляційної скарги, що включення особи до реєстру вимог кредиторів та до реєстру вкладників є взаємовиключними вимогами. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду. Черговість та порядок задоволення вимог до банку визначено статтею 52 Закону № 4452-VI, відповідно до якої кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. За змістом ст. 2, 3, 4, 34, 37, 54 Закону № 4452-VI на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Отже, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як свідчать матеріали справи, крім іншого, спір у справі що розглядається, виник з приводу невключення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, заявлених в процедурі ліквідації, тобто правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується, які задовольняються у порядку черговості відповідно до вимог законодавства, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку його ліквідатором. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI. Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 4452-VI кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. Таким чином основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договору, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин. Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у ч. 1 ст. 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Подібні висновки щодо застосування норм права містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 в справі № 826/7532/16, від 23.05.2018 в справі № 811/568/16 та від 27.06.2018 в справі № 819/583/16. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За правилами частини першої статті 239 КАС України (у редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»; далі - Закон № 460-IX) якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» Шевченка Андрія Миколайовича про відмову у включенні ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів АТ «Родовід банк» підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стали підставою для частково неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 238, 242, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК» Шевченка Андрія Миколайовича щодо відмови у включенні ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів АТ «Родовід банк», провадження у справі в цій частині - закрити. Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї частини позовних вимог віднесено до суду цивільної юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова