Постанова 4851 № 520/2931/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 р.Справа № 520/2931/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання - Олійник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Мельников Р.В., м. Харків) від 02.06.2020 року (повний текст рішення складено 09.06.2020 р.) по справі №520/2931/19 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№18)" про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: Від представника Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№18) до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення способу виконання судового рішення, в якій заявник з урахуванням уточнень просить суд: - розстрочити виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року по справі № 520/2931/19, починаючи з моменту ухвалення судового рішення на 12 (дванадцять) місяців шляхом здійснення щомісячних платежів за наступним графіком: червень 2020 року - 75000,00 грн., липень 2020 року - 75000,00 грн., серпень 2020 року - 100000,00 грн., вересень 2020 року - 100000,00 грн., жовтень 2020 року - 150000,00 грн., листопад 2020 року - 150000,00 грн., грудень 2020 року - 150000,00 грн., січень 2021 року - 200000,00 грн., лютий 2021 року - 300000,00 грн., березень 2021 року - 700000,00 грн., квітень 2021 року - 700000,00 грн., травень 2021 року - 961729,08 грн. В обґрунтування поданої заяви вказано, що відповідачем було частково сплачено суму податкового боргу, яка була стягнута судовим рішенням по справі №520/2931/19, з огляду на що сума залишку податкового боргу, що підлягає до стягнення на теперішній час складає 3661729,08 грн. Однак, відповідачем окрім суми податкового боргу також здійснюється сплата щомісячних поточних податків. Так, представником заявника вказано, що відповідно до довідки ДП Підприємство ДКВС України (№18) № 3/14П-139 від 05.03.2020 р. протягом 12-м місяців 2019 року заявником перераховано до бюджету податків на загальну суму 10222096,28 грн. При цьому, представником заявника наголошено, що підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України і утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально - виконавчої служб України, до суспільно - корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання. В той же час, підприємство заявника на даний час перебуває у скрутному становищі, що значно ускладнює виплату заборгованості минулих років, оскільки поточні платежі підприємство сплачує в повному обсязі. Крім того, представником заявника вказано, що у підприємства відсутні державні замовлення на виробництво продукції та надання послуг. Отже, як вказано представником заявника, виробнича діяльність підприємства спрямована на забезпечення засуджених суспільно корисною працею, яка є основним засобом виправлення та ресоціалізації засуджених, а не на отримання прибутку. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із даною заявою. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року заяву представника Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№18)» про встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року шляхом розстрочення його виконання по справі №520/2931/19 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№18) про стягнення податкового боргу було задоволено. Розстрочено виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року по справі № 520/2931/19, починаючи з моменту ухвалення судового рішення на 12 (дванадцять) місяців шляхом здійснення щомісячних платежів за наступним графіком: червень 2020 року - 75000,00 грн., липень 2020 року - 75000,00 грн., серпень 2020 року - 100000,00 грн., вересень 2020 року - 100000,00 грн., жовтень 2020 року - 150000,00 грн., листопад 2020 року - 150000,00 грн., грудень 2020 року - 150000,00 грн., січень 2021 року - 200000,00 грн., лютий 2021 року - 300000,00 грн., березень 2021 року - 700000,00 грн., квітень 2021 року - 700000,00 грн., травень 2021 року - 961729,08 грн. Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що зазначена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (як то, зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів); загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі; недостатність майна заявника - фізичної особи для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі або відсутність у нього такого майна; сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) заявником; виконання заявником плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду). Вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять застережень щодо можливості визначення у інших правових актах відповідних обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення та необхідності їх врахування судом при вирішенні цього питання. Водночас, інститут розстрочення та відстрочення податкового боргу платника податків, що регулюється статтею 100 Податкового кодексу України, є елементом процедури погашення податкового боргу платників податків в межах адміністрування податків та зборів як сукупності рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (підпункт 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), що узгоджується з визначеною у статті 1 сферою дії Податкового кодексу України. Розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, що передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України за своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 Податкового кодексу України; вказані процедури реалізуються різними суб`єктами (відповідно судами та контролюючими органами) й за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення Кодексу адміністративного судочинства України та Податкового кодексу України). З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що інститути розстрочення/відстрочення податкового боргу платника податків та розстрочення/відстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, необхідним є застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.03.2019 року по справі №2а-25767/10/0570. Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 р. адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№18) (вул. Рубанівська, буд. 4, м. Харків, 61052) про стягнення податкового боргу задоволено, стягнуто до бюджету України кошти у розмірі 4937886 (чотири мільйона дев`ятсот тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 19 коп. в рахунок погашення податкового боргу з Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№18) (код ЄДРПОУ - 08680862, податкова адреса: вул. Рубанівська, буд. 4, м. Харків, 61052) з усіх відкритих розрахункових рахунків. За даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" судом встановлено, що зазначене рішення суду в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало законної сили 01.07.2019 року. Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підкреслено у Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України», схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 року №654-р. Фінансування загального фонду установи проводиться не в повному обсязі, що підкреслено в Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України» схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 654-р, яка є програмним документом, що встановлює загальні принципи подальшого реформування і функціонування пенітенціарної системи в Україні. Метою Концепції є подальше реформування пенітенціарної системи України для беззаперечного дотримання прав людини та громадянина і гуманізації кримінального-виконавчого механізму, встановлення відповідності між завданнями та функціями таких органів, з одного боку, структурою та їх чисельністю, з другого, та фінансовим забезпеченням, з третього, оскільки система протягом років незалежності фінансувалась у розмірі 40 відсотків потреби. Ураховуючи фактор фінансування та те, що прогноз бюджету складається на наступні за плановим два бюджетних періоди, реалізація Концепції розрахована на період до 2020 року. Критичний стан підприємств установ виконання покарань у 2012 році підкреслено в Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України схваленої указом президента України від 08 листопада 2012 року № 631/2012. У підприємства відсутні державні замовлення на виробництво продукції та надання послуг. Крім того, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається. Стягнення боргу у даній справі можливо здійснити винятково за рахунок коштів, що перебувають у власності боржника. Також ускладнюють виконання судового рішення у даній справі, що підприємство протягом значного періоду функціонує в складних умовах, пов`язаних з виділенням державою на утримання кримінально-виконавчої системи України коштів лише від 30% до 50% від реальної потреби, що в свою чергу, призводить до необхідності покриття видатків на утримання засуджених і ув`язнених за рахунок коштів виробничої діяльності. Діяльність підприємства, крім виконання основної функції, значно зменшує навантаження на державний бюджет, так як в результаті залучення засуджених до праці на підприємствах Державної кримінально-виконавчої служби України - виготовляється (в основному без прибутків) певна продукція, реалізація якої дає можливість отримувати кошти, які на ряду з коштами державного бюджету (в їх заміщення, а саме поповнення спецфонду) спрямовуються на утримання засуджених, які відбувають покарання в державній установі «Холодногірська виправна колонія (№18)». Зазначені доводи покладено представником заявника в основу поданої до суду заяви. При цьому, представником заявника наголошено, що не зважаючи на те, що підприємство на даний час перебуває у скрутному фінансовому становищі, що значно ускладнює виплату заборгованості минулих років, поточні платежі підприємством сплачуються у повному обсязі, проте негайне виконання рішення суду не є можливим. Також, було зазначено, що на виконання рішення суду від 30.05.2019 року по справі № 520/2931/19 підприємством в рахунок погашення податкового боргу, самостійно було сплачено частину заборгованості, що зменшило розмір податкового боргу до загальної суми заборгованості у розмірі 3661729,08 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень. Крім того, відповідно до довідки Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№18)» №3/14П-139 від 05.03.2020 року за період 12 місяців 2019 року підприємством перераховано до бюджету податків на загальну суму 10222096,28 грн., а також до спеціального фонду державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» - 7148754,23 грн. Зі змісту наданих представником заявника пояснень встановлено, що на виконання вказівки Міністерства юстиції України від 06.12.2019 року №11037/22.4/32-19 та вимог абзацу першого підпункту 4 п.4 Протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 року №21, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 року №363 «Про внесення змін до п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету міністрів України» та від 24.04.2019 р. № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» - до державного бюджету України підприємством було перераховано 90% чистого прибутку, що також призвело до неможливості сплатити податковий борг. Відповідно до довідки Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№18)» № 3/14П-155 від 05.03.2020 року за період січень лютий 2020 року підприємством було перераховано до бюджету податків на загальну суму 424185,03 грн. та за цей же період перераховано до спеціального фонду державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» 515000,00 грн. Матеріали справи містять довідки банківських установ, в яких відкриті банківські рахунки заявника, а саме: АБ «Укргазбанк», АБ «Південний», АТ «УКРВИББАНК», зі змісту яких вбачається, що підприємство заявника не має достатніх коштів для погашення податкового боргу в повному обсязі. Крім того, було надано довідки про залишки коштів на рахунках, які також свідчать про скрудне становище заявника. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано розстрочив виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року по справі № 520/2931/19. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року по справі № 520/2931/2019 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року по справі № 520/2931/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 06.10.2020 року