Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 552/2728/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 р.Справа № 552/2728/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Мінаєвої О.М. , Донець Л.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Турченко Т.В., м. Полтава, по справі № 552/2728/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції , Поліцейського роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції сержанта поліції Христич Анатолія Васильовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (надалі по тексту відповідач-1), сержанта поліції, поліцейського роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції Христича Анатолія Васильовича (надалі по тексту відплвідач-2), в якому просив суд: -визнати протиправними дії сержанта поліції, поліцейського роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Христича Анатолія Васильовича щодо складання (винесення) постанови серії ЕАМ №2683542 від 14.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн за порушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП; -визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ №2683542 від 14.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження у справі закрити. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22.07.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 22.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що лазерний вимірювач, яким вимірювалася швидкість руху автомобіля, не є належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки використання працівниками поліції лазерного вимірювача TruCAM LTI 20/20 №ТС000702 відбувалось з порушенням вимог законодавства, оскільки вказаний вимірювач знаходився у руках інспектора поліції та його не було зафіксовано в нерухомому стані. Крім того, зазначив, що фото з такого приладу є неналежним та недопустимим доказом, оскільки було здобуто з порушенням законодавства у сфері метрології під час застосування технічного засобу TruCAM LTI 20/20 №ТС000702. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що поліцейським роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Христич А.В. було винесено постанову ЕАМ №2683542 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 255 грн. Відповідно до зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення, 14.06.2020 року о 10 год.28 хв. у м. Полтава по вул. Маршала Бірюзова, 37 водій, керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті на 23 км/год., швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000702, чим порушив вимоги п.12.4 ПДР. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом оскарження у справі є постанова серії ЕАМ №2683542 від 14.06.2020 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП України, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно законно, виходячи з наступного. Відповідно до оскаржуваної постанови, 14.06.2020 року о 10 год.28 хв. у м. Полтава по вул. Маршала Бірюзова, 37 позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 210934-20 НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті на 23 км/год., швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000702, чим порушив вимоги п.12.4 ПДР. Висновки суду першої інстанції про відмову позивачу у скасуванні вказаної постанови грунтуються на тому, що лазерним вимірювачем TruCAM LTI 20/20 №ТС000702 підтверджено порушення позивачем п.12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення водієм встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП відбулося через порушення, на думку відповідача, позивачем п.12.4 ПДР України, оскільки позивач керуючи транспортним засобом ВАЗ 210934-20 НОМЕР_1 у населеному пункті рухався зі швидкістю 73 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год. Згідно вимог п.п. «б» п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7. Відповідно до п. 12.4. ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Отже, у разі перевищення водієм у населеному пункті швидкості руху транспортного засобу передбаченої п. 12.4. ПДР більш як на двадцять кілометрів на годину настає відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи. Перевіряючи обгрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП колегія суддів зазначає наступне. Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2683542 від 14.06.2020 року містить посилання на те, що швидкість руху позивача вимірювалась за допомогою вимірювача швидкості руху TruCAM LTI 20/20 №ТС000702. Відповідно до роздруківки фіксування лазерним вимірювачем TruCAM LTI 20/20 №ТС000702 швидкість руху автомобіля ВАЗ 210934-20 НОМЕР_1 складає 73 км/год. у м. Полтава по вул. Маршала Бірюзова,

37. Тобто, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 210934-20 НОМЕР_1 , зі швидкістю 73 км/год рухався у населеному пункті, де допустима швидкість встановлена 50 км/год. Отже, позивач допустив перевищення швидкості руху у населеному пункті більш як на двадцять км/год. Таким чином, лазерним вимірювачем швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС000702 підтверджено перевищення позивачем швидкості руху автомобіля ВАЗ 210934-20 НОМЕР_1 у населеному пункті більш як на двадцять кілометрів на годину та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Посилання позивача на те, що відповідачем не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, оскільки фото з TruCAM LTI 20/20 №ТС000702 є неналежним доказом через те, що вказаний прилад не має захисту від вільного доступу, використовувався з руки поліцейського та не був закріплений в нерухомому стані колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17947, виданого ДП «Укрметртестстандарт» лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCam LTI 20/20 № ТС000702 відповідає вимогам технічної документації. Свідоцтво чинне до 24.12.2020 р. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год. Згідно характеристики TruCAM похибка приладу становить ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.(а.с.33). Отже, похибка показань становить ±2 км/год. Враховуючи, що позивач перевищив швидкість руху на 23 км/год., то похибка у ±2 км/год. не доводить дотримання позивачем правил дорожнього руху, оскільки перевищення швидкості руху на 21 км/год. є підставою для притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Згідно листа Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 04.10.2018 року №04/03/03-3878 виріб TruCAM LTI 20/20 має чинний експертний висновок у сфері КЗІ від 27.09.2018 року №04/02/03-3008, який підтверджує реалізацію криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Відповідач наголошує у відзиві на позовну заяву, що зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Відтак доводи позивача в цій частині відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судомвідповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом напідставіповно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено. Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22.07.2020 року по справі № 552/2728/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Л.О. Донець