Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2428/2020

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 р. Справа № 520/2428/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача Острицького Андрія Олеговича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 по справі № 520/2428/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019; зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018, постанова № 804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 05.03.2019 року. У решті позовних вимог відмовлено. Представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Стосовно клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні за участі представника позивача, колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень з огляду на обставини справи, підстав для апеляційного розгляду справи у судовому засіданні суд не вбачає. Крім того, колегія суддів зауважує, що із матеріалів апеляційної скарги та клопотання апелянта не встановлено обставин, які б потребували розгляду справи у відкритому судовому засіданні із викликом сторін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з 05.03.2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії. Колегія суддів частково погоджується із висновками з огляду на таке. Щодо зменшення розміру пенсії позивача з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року, та 75% суми підвищення пенсії з 01.01.2019 колегія суддів зазначає наступне. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінету Міністрів України фактично делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Пунктами 1, 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. На виконання частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 1 якої передбачено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Пунктом 2 Постанови № 103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Згідно пункту 7 Постанови № 103 на Міністерство оборони разом з іншими відомствами після набрання чинності цією постановою покладено завдання забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №

45. Судовим розглядом встановлено, на виконання ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та вказаної Постанови № 103 пенсійним органом з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії позивача, виплату якої з 01.01.2018 по 31.12.2018 визначено здійснювати у розмірі 50 відсотків суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків суми підвищення, з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №

45. Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акту протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019. За наслідками касаційного оскарження постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 (адміністративне провадження №К/9901/10882/19) касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 - без змін. Частиною 2 статті 265 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно частини 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Відтак, пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 втратили чинність з 05 березня 2019 року. Враховуючи, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу у період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року не мав правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм ст.63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови №

103. На вказаний календарний проміжок часу Постанова № 103 такою, що суперечить Конституції України або вимогам Закону не визнавалась та не скасовувалась, а відтак була діючою, і як наслідок, підлягала обов`язковому застосуванню в межах спірних правовідносин. Слід зазначити, що Постанова № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій. Таким чином, дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивача за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії з 01.01.2018 та 75 % суми підвищення пенсії з 01.01.2019, визначеного станом на 01 березня 2018 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови № 103, що кореспондується з приписами ч. 4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії. Визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до визнання нечинною Постанови №

103. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, не підлягають до задоволення. Отже, у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 (дати набрання законної сили рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано п.1, п.2 Постанови № 103) відповідач, виплачуючи 50% та 75 % підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з Постановами № 103 та № 704, діяв у відповідності до п. 2 Постанови № 103, яка була чинною на той час, та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ. Оскільки, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в справі № 826/3858/18 скасовано п.2 Постанови № 103, яким встановлено поступовий розмір виплати підвищення перерахованих пенсій станом на 01.01.2018 відповідно до Постанови № 704, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону № 2262-ХІІ, постанов № 704, № 103, № 45 з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії, яка підлягала виплаті в зв`язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям за аналогічною посадою, з 05.03.2019 (з дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в справі № 826/3858/18). Таким чином, колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині, яка стосується зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням 100 відсоткового підвищення (перерахованого з 01.01.2018) суми пенсії з 05.03.2019 з урахуванням раніше здійснених виплат. Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17.06.2020 по справі №2540/2873/18. Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.04.2020 у справі № 2040/7219/18, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів має враховуватися саме остання правова позиція. У той же час стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу колегія суддів зазначає наступне. Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу колегія суддів зазначає наступне. Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та відповідно до ч. 1 зазначеного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з ч. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно з статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Таким чином, компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України. При цьому, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. При цьому, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Враховуючи, що виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії на даний час позивачу не проведена, колегія суддів звертає увагу на відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації. Отже, оскільки позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи їх передчасність. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі № 300/544/19. При цьому, посилання представника позивача на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 14.05.2020 по справі № 816/379/16, колегією суддів не приймаються, оскільки останні сформовані у справі із відмінними обставинами та не відповідають правовій позиції Верховного Суду, що виславлена, зокрема у вказаній постанові від 17.09.2020 у справі № 300/544/19. У той же час стосовно позовних вимог в частині здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Колегія суддів зазначає, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. За таких обставин колегія суддів доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою. Щодо посиланьна Постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема приписів ст.129-1 Конституції України, ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження". Питання застосування чи незастосування Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р. при виконанні судового рішення є питанням вже безпосереднього виконання такого рішення, і оскарження відповідних дій чи бездіяльності вже цієї стадії, тому такі вимоги є передчасними. Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це правило застосовується, якщо іншими законами не встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу обмеження пенсійним органом пенсії позивача граничним розміром, яке за наслідками розгляду справи визнано протиправним. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Зазначена правова норма стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу, а тому умовами її застосування є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій. Судовим розглядом встановлено, що пенсія позивачу була перерахована, однак не виплачена, що і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом. За таких обставин колегія суддів зазначає про наявність підстав для застосування спеціальних строків, визначених ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 по справі № 520/2428/2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 однією сумою. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 однією сумою. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 по справі № 520/2428/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов