Постанова 4851 № 520/17250/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 р. Справа № 520/17250/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 р. (ухвалене суддею Волошиним Д.А.) по справі № 520/17250/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення, з 01.01.2018 р.; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2019 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 71% грошового забезпечення, з 01.01.2018 р., здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії, з 01.01.2018 р. однією сумою; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії, з 01.01.2018 р. однією сумою; зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 р. задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 74% грошового забезпечення з 01.01.2018 р., з урахуванням раніше сплачених сум пенсії; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 05.03.2019 р.; зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 74% грошового забезпечення, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 05.03.2019 р., із врахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Станом на 01.12.2017 р. розмір пенсії позивача становив 74% грошового забезпечення (вислуга років 28), що підтверджено довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 5193 від 04.11.2020 р. (а.с. 6). З 01.01.2018 р. позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 р. Після проведеного перерахунку, пенсія обчислена з розміру 70% грошового забезпечення, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 5193 від 04.11.2020 р. (а.с. 6). Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. підвищення пенсії позивача складає 2406,70 грн, з них виплачується: з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. щомісячно 50% від підвищення 1203,35 грн; з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. щомісячно 75% від підвищення 1805,03 грн; з 01.01.2020 р. щомісячно 100% від підвищення 2406,70 грн. Не погоджуючись з таким розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх часткової обґрунтованості. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в подальшому - Закон № 2262-ХІІ). Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Відповідно до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років один процент відповідних сум грошового забезпечення. При цьому, частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 р., до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно. Таким чином, внесено зміни до ст. 13 Закону №2262-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі реалізації ними такого права. При цьому, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 74% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії. Суд апеляційної інстанції зазначає, що внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років та по інвалідності військовослужбовцям є стаття 63 Закону № 2262-ХІІ. Проте, вказаною статтею не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку. Суд розглядає справу, як зразкову, враховуючи аналогічну правову позицію зазначену Верховним Судом в рішенні від 04.02.2019 р. у зразковій справі № 240/5401/18, предметом спору якої є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", при здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії з 74% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку позивачу з 01.01.2018 р. є протиправними. Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-XII, перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ. Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Додаток 2 до Порядку № 45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення). Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.12.2018 р., залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р., по справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №

45. Оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до внесення зазначених змін. При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, не змінився. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок № 3-1. Відповідно до пункту 24 Порядку 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії. Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №

45. Отже, з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 826/3858/18 (05.03.2019 р.) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому саме у зв`язку з набранням законної сили вказаним рішенням суду позивач отримав право на перерахунок пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ. Верховний Суд в Рішенні від 17.12.2019 р. у зразковій справі дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 р. є неправомірними, а тому відповідача належить зобов`язати скласти та подати до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, станом на 05.03.2019 р., у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 р. (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача. Вказане рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 р. Отже, у відповідача станом на день винесення рішення виник обов`язок перерахувати пенсію позивача з 01.04.2019 р. Проте, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не зважаючи на висновок Верховного Суду у зразковій справі, не здійснив перерахунку пенсії позивача. Доводи відповідача про те, що визнання нечинними в подальшому п.п. 1, 2 постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 р. по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 р., не може мати наслідком зобов`язання відповідача до вчинення певних дій щодо повторного проведення перерахунку пенсії позивача, та те, що після визнання протиправним та нечинними змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 Урядом не прийнято інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсій, з урахуванням чинності попередньої редакції норм Порядку № 45, фактично не погоджується з висновками Верховного Суду у зразковій справі, та ставить висновки, зроблені в рішенні Верховного Суду та Постанові Великої Палати Верховного Суду щодо чинності та застосування приписів Порядку № 45 та наявності права у пенсіонерів, що отримують пенсію за вислугу років, на перерахунок пенсії з 01.04.2019 р., під сумнів. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 надано оцінку зазначеним доводам та зроблено висновок про їх необґрунтованість. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 05.03.2019 р. є протиправними Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та необхідності зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 05.03.2019 р., із врахуванням раніше виплачених сум. Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та відповідно до ч. 1 зазначеного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ч. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно із ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до ст. 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Таким чином, компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України. При цьому, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. При цьому, Закон України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Враховуючи, що виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії на даний час позивачу не проведена, суд апеляційної інстанції звертає увагу на відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, за наявності якої можлива виплата суми компенсації. Отже, оскільки позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи їх передчасність. Аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 р. у справі № 300/544/19. Із врахуванням вищевикладеного та вимог ст. ст. 315, 317 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 р. в частині задоволенння позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні цих позовних вимог. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 р. по справі № 520/17250/2020 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №

159. Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №

159. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 р. по справі № 520/17250/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін