Постанова 4850 № 360/5051/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року справа №360/5051/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача -Петрощук К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року (повний текст складено 14 лютого 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/5051/19 (суддя І інстанції - Чернявська Т.І.) за позовом адвоката Петрощук Катерини Володимирівни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 15 жовтня 2019 року № 58496-52, - В С Т А Н О В И В: 28 листопада 2019 року адвокат Петрощук Катерина Володимирівна (далі - представник позивача) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 06 грудня 2019 року б/н (арк. спр. 29-33) просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Луганській області від 15 жовтня 2019 року № 58496-52 про встановлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 242215,32 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 15 листопада 2019 року позивачем отримано податкову вимогу Головного управління ДПС у Луганській області від 15 жовтня 2019 року № 58496-52 про наявність у позивача станом на 14 жовтня 2019 року суми податкового боргу платника податків з урахуванням штрафу та пені в розмірі 242215,32 грн. Представник позивача та позивач вважає зазначену податкову вимогу протиправною і незаконною та такою, що підлягає скасуванню повністю, з таких підстав. 26 вересня 2019 року позивачем від Головного управління ДФС у Луганській області отримано податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314 про те, що на підставі акта від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 податковим органом встановлено порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі абзацу другого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим Головним управлінням ДФС у Луганській області збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування". Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 23 серпня 2019 року № 0004021314, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України як до контролюючого органу вищого рівня відповідно до статті 56 Податкового кодексу України. Державною податковою службою України при розгляді скарги позивача від 30 вересня 2019 року на податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314 з`ясовано, що для вирішення питань, які зазначені у скарзі, потрібно отримання додаткових документів. Тому, керуючись пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, Державна податкова служба України продовжила строк розгляду скарги до 05 грудня 2019 року (включно), про що зазначено у листі від 25 жовтня 2019 року за № 7079/6/9900-08-05-04. Однак, не зважаючи на викладене та в порушення вимог пункту 56.16 статті 56 Податкового кодексу України, відповідачем винесено оскаржувану податкову вимогу. З урахуванням викладеного, представник позивача просив визнати протиправною та скасувати оскаржувану податкову вимогу. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 360/5051/19 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Луганській області від 15 жовтня 2019 року № 58496-52, якою повідомлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , що станом на 14 жовтня 2019 року сума податкового боргу платника податків становить 242215,32 грн, у тому числі 242215,32 грн зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі: основний платіж - 104833,44 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 72966,58 грн, пеня - 64415,30 грн. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. У судовому засіданні позивач і його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 19 березня 2003 року, основним видом діяльності якого є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, знаходиться у м. Сєвєродонецьку Луганської області та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку як платник податків та платник єдиного внеску, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 грудня 2019 року за № 1006038038 та ідентифікаційні дані платника податків (арк. спр. 17-18, 73). 23 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0004021314, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальній сумі 218899,75 грн, з яких 145933,17 грн - основне зобов`язання, 72966,58 грн - штрафні (фінансові) санкції (арк. спр. 8). Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 23 серпня 2019 року № 0004021314 позивач отримав 26 вересня 2019 року (арк. спр. 11). Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Луганській області від 23 серпня 2019 року № 0004021314, позивач 03 жовтня 2019 року направив на адресу Державної податкової служби України в порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України, скаргу від 30 вересня 2019 року б/н про перегляд рішення (арк. спр. 43-52, 54-55). Повідомленням від 03 жовтня 2019 року позивач повідомив Головне управління ДФС у Луганській області про подання скарги на податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314, про свідчить штамп вхідної кореспонденції Головного управління ДФС у Луганській області від 03 жовтня 2019 року (арк. спр. 53). 28 жовтня 2019 року позивачем від Державної податкової служби України отримано рішення від 25 жовтня 2019 року № 7079/6/99-00-08-05-04 про продовження строку розгляду скарги, відповідно до якого розгляд скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 23 серпня 2019 року № 0004021314 на підставі пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України продовжено до 05 грудня 2019 року (включно) (арк. спр. 10, 12). Згідно з інтегрованою карткою платника за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" станом на 14 жовтня 2019 року податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 становив 242215,32 грн, у тому числі: основний платіж - 104833,44 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 72966,58 грн, пеня - 64415,30 грн. Зазначений борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2019 року № 0004021314 (арк. спр. 71-72). Головним управлінням ДПС у Луганській області сформовано податкову вимогу від 15 жовтня 2019 року № 58496-52, якою повідомлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , що станом на 14 жовтня 2019 року сума податкового боргу платника податків становить 242215,32 грн, у тому числі 242215,32 грн зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі: основний платіж - 104833,44 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 72966,58 грн, пеня - 64415,30 грн (арк. спр. 9). Податкова вимога від 15 жовтня 2019 року № 58496-52 отримана позивачем 15 листопада 2019 року (арк. спр. 13). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі положення наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175). Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Абзацом першим пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абзац другий пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Абзацами першим, другим пункту 55.2 статті 55 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць. Пунктами 56.1, 56.2 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Згідно з абзацом першим пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (абзац третій пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України). Пунктом 56.5 статті 56 Податкового кодексу України закріплено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення. Відповідно до абзацу першого пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (абзац другий пункту 56.5 статті 56 Податкового кодексу України). Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Оскільки позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 23 серпня 2019 року № 0004021314 в порядку адміністративного оскарження із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до приписів пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 23 серпня 2019 року № 0004021314, зупинено на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження, і протягом такого строку податкова вимога з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що оскаржується, не надсилається, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Вичерпний перелік підстав, за яких податкова вимога вважається відкликаною, наведений у пункті 60.1 статті 60 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (підпункт 60.1.1); контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу (підпункт 60.1.2); контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (підпункт 60.1.3); рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.4); рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.5). Під час судового розгляду судом не встановлено підстав, наведених у пункті 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, внаслідок чого відсутні правові підстави вважати податкову вимогу Головного управління ДПС у Луганській області від 15 жовтня 2019 року № 58496-52 відкликаною. Судом встановлено, що у відповідача були відсутні правові підстави для надіслання позивачу оскарженої податкової вимоги, внаслідок чого податкова вимога Головного управління ДПС у Луганській області від 15 жовтня 2019 року № 58496-52 є протиправною і підлягає скасуванню. За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін. Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 360/5051/19 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 360/5051/19 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 05 жовтня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.Д. Компанієць