Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6510/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6510/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року, суддя Федорчук А.Б., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання податкових повідомлень-рішень такими, що припинили регулюючу дію та не створюють обов`язків і юридичних наслідків,- У С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудком" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило податкові повідомлення-рішення №0007124401 та №0007194401 від 18 грудня 2018 року, прийняті Офісом великих платників податків ДФС у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» вважати такими, що припинили регулюючу дію та такими, що не створюють для Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» жодних обов`язків і юридичних наслідків. Позовні вимоги обґрунтувано тим, що Державною фіскальною службою України рішення про продовження строку розгляду скарги надіслано з порушенням законодавчо визначеного 20-денного строку, зазначеного в абзаці 1 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України. Відтак, скарга позивача є платника податків вважається задоволеною, а спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не породжують жодних негативних наслідків для товариства. У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що рішення ДФС України про продовження строку розгляду скарги прийнято в межах 20-денного строку, адже скарга позивача зареєстрована 29 грудня 2018 року. Також, представник відповідача вказав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, адже вважаючи недотриманим строк направлення рішення Державною фіскальною службою України, позивачем не зазначено в чому полягають протиправні дії відповідача. Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що скарга позивача отримана Державною фіскальною службою України саме 28 грудня 2018 року, що підтверджується відповідним чеком та роздруківкою з веб-сайту, а рішення про продовження строку скарги надіслане 18 січня 2019 року, тобто без дотримання 20-денного строку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 18 грудня 2018 року Офісом великих платників податків ДФС на підставі акта перевірки від 16 листопада 2018 року №3509/28-10-44-01/40982829 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007124401, яким за звітний період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2017 року встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1.1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 2 095 392,81 грн застосовано штраф в розмірі 10 % у сумі 209 539,18 грн. Також, 18 грудня 2018 року Офісом великих платників податків ДФС на підставі акта перевірки від 16 листопада 2018 року №3510/28-10-44-01/40982829 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007194401, яким за звітний період з 20 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1.1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 8 854 437,00 грн застосовано штраф в розмірі 10 % у сумі 885 443,83 грн. 26 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудком» подало до Державної фіскальної служби України скаргу на вказані вище податкові повідомлення-рішення, в якій просило: податкові повідомлення-рішення №0007124401 та №0007194401 від 18 грудня 2018 року, прийняті Офісом великих платників податків ДФС скасувати. За результатами розгляду вказаної скарги Державною фіскальною службою України 18 січня 2019 року прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги №2635/6/99-99-11-06-01-25. Позивач, вважаючи, що рішення Державною фіскальною службою України про продовження строку розгляду скарги прийняте з порушенням законодавчо визначеного строку, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Порядок оскарження рішень контролюючих органів регламентований статтею 56 Податкового кодексу України. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 Податкового кодексу України). Відповідності до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Згідно з пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Згідно пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше бо календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20- денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. Пунктом 56.16 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків установлений пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, у відповідності до якого контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження визначено також Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року №916 (надалі по тексту також - Порядок №916). Пунктом 2 розділу VII Порядку №916 визначено, що контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в пункті 2 цього розділу, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 2 цього розділу (пункт 3 розділу VII Порядку №916). Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, перебіг 20-денного строку, протягом якого Державна фіскальна служба України зобов`язана або розглянути скаргу та прийняти за її результатами відповідне рішення, або прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги є днем, наступним за днем отримання скарги. З матеріалів справи вбачається, що скаргу позивача отримано Державною фіскальною службою України 28 грудня 2018 року об 18 год 20 хв, що підтверджується відстеженням поштового відправлення №0101408295174 та не заперечується сторонами. Тобто, днем отримання скарги контролюючим органом є 28 грудня 2018 року, однак таку скаргу ним отримано після завершення робочого дня, а саме об 18 год 20 хв. У зв`язку з чим, скаргу зареєстровано наступного робочого дня 29 грудня 2018 року, що підтверджується вх. №65942/6, на яке міститься посилання у рішенні про продовження строку розгляду скарги. При цьому, позивачем ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не заперечується факт реєстрації скарги саме 29 грудня 2018 року на виконання вимог інструкції про документацію, як і не оскаржується факт такої реєстрації не в день отримання скарги після робочого часу, а на наступний робочий день. Таким чином, оскільки Державною фіскальною службою України скаргу позивача отримано 28 грудня 2018 року, зареєстрована 29 грудня 2019 року, а рішення про продовження строку розгляду скарги №2635/6/99-99-11-06-01-25 прийнято 18 січня 2019 року, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Державною фіскальною службою України прийнято поза межами законодавчо визначеного терміну. При цьому, юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого Податкового кодексу України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження. Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку. Отже, припинення регулюючої дії спірних рішень податкового органу виникає в момент визнання скарги повністю задоволеною у разі порушення контролюючим органом встановленого Податкового кодексу України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, а тому не потребує додатково прийняття судом рішення про припинення такої дії. Так, норма абзацу 3 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України за методом правового регулювання є імперативною та виражає категоричне правило, а саме, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. Водночас, положеннями статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік способів захисту, який може бути обрано позивачем з метою захисту та відновлення своїх порушених прав та законних інтересів. Тобто, захисту в межах адміністративного судочинства підлягає порушене право позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. При цьому, порушення вимог Закону діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями та/або бездіяльністю. Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Статтею 13 Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Окрім цього, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Своєю чергою, відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19 (адміністративне провадження № К/9901/21838/20). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у даній справі суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки вимоги заявлено до податкового органу який не розглядав скаргу позивача та не приймав рішення про продовження строку розгляду такої скарги. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком", оскільки позивачем в межах заявлених вимог обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позивача, які викладені у позовній заяві. Окрім того, вони не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.