Постанова 4819 № 659/346/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Херсон Справа №659/346/20 Провадження №22-ц/819/1302/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Базіль Л.В. Приходько Л.А. секретар судового засідання: Дундич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 15 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Цесельської О.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Верхньорогачицького районного відділу державної виконавчої служби та Нижньосірогозького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання дій противоправними та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Верхньорогачицького районного відділу державної виконавчої служби та Нижньосірогозького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) про визнання дій противоправними та стягнення коштів. Позовна заява мотивована тим, що на виконанні Верхньорогачицького ВДВС перебуває рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області про стягнення на користь позивача аліментів на його утримання. З грудня 2019 року ВДВС не перераховує на його рахунок отримані від боржника кошти, які знаходяться на депозитному рахунку відділу, посилаючись на проведення реорганізації та виниклі технічні проблеми. При цьому, начальник Верхньорогачицького ВДВС повідомив про відсутність заборгованості по аліментах, але кошти на виконання судового рішення йому не перераховані, що свідчить про бездіяльність ВДВС, яка порушує його право на отримання аліментів. Позивач зазначив, що 12 травня 2020 року довідався про те, що виконавче провадження було передано на виконання до Нижньосірогозького районного відділу державної виконавчої служби, який має повернути борг по сплаті аліментів, що перебуває на рахунках відповідачів. Позивач вказав, що довідався про перерахунок ВДВС йому у квітні 2020 року боргу за три місяці, хоча перевід коштів мав бути здійснений ще у січні поточного року, а заборгованість на час звернення до суду становить шість місяців. ОСОБА_1 просив визнати противоправною бездіяльність Верхньорогачицького районного відділу державної виконавчої служби, яка полягає у безпідставному невиконанні судового рішення від 06 березня 2015 року про стягнення на його користь аліментів та невиплаті аліментів за період з грудня 2019 року по травень 2020 року у розмірі 2160грн. (360грн. х 6 місяців). Зобов`язати відповідачів перерахувати на його користь аліменти у розмірі 2160грн. У заяві від 09 червня 2020 року ОСОБА_1 вказав, що отримав аліменти за 4 місяці у розмірі 1440грн., а тому заборгованість, яку він просить стягнути з відповідача становить 720грн. (за 2 місяці). Також просив суд розтлумачити відповідачам нову редакцію ст.37 ч.1 п.1 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язати ВДВС припинити виконавче провадження №47155199 після повного погашення заборгованості з виплати аліментів на підставі його заяви поданої до ВДВС від 15 грудня 2019 року. Заочним рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 15 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу Нижньосірогозький районний ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як таке, що відповідає встановленим та перевіреним судом фактичним обставинам справи, розгляд справи провести за відсутності державного виконавця. Зазначили, що відділом вживалися усі необхідні заходи по примусовому виконанню виконавчого листа №959/587/14-ц по стягненню щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 360грн. витрат, пов`язаних з наданням піклування батьку, довічно. Затримка у перерахунку коштів стягувачу з депозитного рахунку відділу сталася у зв`язку із реорганізацією Головних територіальних управлінь юстиції (проводилися заходи надання працівникам відділу права підпису фінансових документів в органах казначейства). На теперішній час усі наявні на депозитному рахунку відділу кошти, які надійшли в межах виконавчого провадження №47155199, перераховані на банківський рахунок ОСОБА_1 10 вересня 2020 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Верхньорогачицький районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства (ст.128 ЦПК України). Просили розгляд справи проводити у їх відсутність. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16 березня 2015 року Нижньосірогозьким районним судом Херсонської області був виданий виконавчий лист №659/587/14ц про стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 360грн. витрат, пов`язаних з наданням піклування батьку, довічно. Постановою державного виконавця від 09 квітня 2015 року було відкрито виконавче провадження та проводилися виконавчі дії по виконанню судового рішення. З 07 червня 2019 року по 05 травня 2020 року зазначене виконавче провадження перебувало на виконанні Верхньорогачицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Встановлено, що виконання рішення суду боржником ОСОБА_2 проводилося шляхом щомісячного перерахування коштів на депозитний рахунок ВДВС. Згідно платіжного доручення №2987 від 18 грудня 2019 року Верхньорогачицьким ВДВС було перераховано кошти стягувачу у розмірі 360грн. за листопад 2019 року. Наступне переведення коштів на поточний рахунок позивача здійснено ВДВС 23 та 24 квітня 2020 року у розмірі 360грн. та 720грн., відповідно, тобто за три місяці (а.с.23-24). Згідно акту прийому-передачі виконавчих проваджень від 05 травня 2020 року виконавче провадження №471/55199 передано на виконання до Нижньосірогозького районного відділу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яке платіжними дорученнями від 20 травня та 16 червня 2020 року (після звернення із позовом до суду) здійснило переведення позивачу кошти у розмірі по 360грн. щомісячно. Встановивши наведені обстави по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, пославшись на те, що стягувач отримав належні йому до сплати кошти до звернення з позовом до суду. Крім того, процесуальним кодексом передбачено звернення до суду в порядку ст.447 ЦПК України із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, а не шляхом подання позовної заяви, а отже ОСОБА_1 обраний неправильний спосіб захисту своїх прав. Також суд вказав, що положення Закону України «Про виконавче провадження» не містить норм саме про припинення виконавчого провадження, а тому зобов`язати ВДВС припинити виконавче провадження не є можливим. Проте, повністю погодитися з рішенням суду не можна. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом частини першої, другої статті 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом. Згідно ст.1 ЦПК України, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ч.1 ЦПК України). Згідно із частиною 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Враховуючи наведені вимоги закону та ту обставину, що позивачем, серед іншого, заявлено майнову вимогу про зобов`язання відповідачів перерахувати на його користь заборгованість зі сплати аліментів за 2 місяці у розмірі 720грн., то такий спір, в силу вимог закону, підлягає вирішенню судом в порядку позовного провадження з дотриманням процедури визначеної відповідним процесуальним законодавством. На вказані вимоги закону суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого помилково послався на необхідність розгляду спору в порядку судового контролю за виконанням судових рішень згідно зі ст.447 ЦПК України. Крім того, встановивши, що фактично з грудня 2019 року по 23 квітня 2020 року відповідачем не вчинялися дії по перерахуванню належних стягувачу платежів, суд не дав правової оцінки бездіяльності Верхьорогачицького районного відділу ДВС, про яку зазначив позивач, протягом вказаного періоду. Для визнання бездіяльності державного органу/його посадової особи протиправною необхідно встановити факт неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій, причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Також з`ясуванню підлягає юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. За положеннями ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Заперечуючи проти пред`явлених вимог про визнання бездіяльності Верньорогачицького районного ВДВС щодо несвоєчасного перерахування належних позивачу коштів, відповідач у відзиві на позов (а.с.19-20) вказав, що з кінця грудня 2019 року розпочалася процедура ліквідації Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, з приводу чого працівники відділу тимчасово були позбавлені права підпису фінансових документів за виконавчими провадженнями, що призвело до накопичення коштів на депозитному рахунку відділу з січня по квітень 2020 року включно. Колегія суддів зауважує, що належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин відділом не надано. Перерахування ВДВС належних до щомісячної виплати ОСОБА_1 коштів лише 23 та 24 квітня 2020 року свідчить про незаконність затримки у їх направленні стягувачу протягом січня-квітня 2020 року. Посилання на проведення реорганізації відділу та відсутність можливості підпису фінансових документів (за відсутності підтверджуючих доказів про це та не доведення часу запровадження цих обмежень) не можна визнати поважною причиною затримки у виконанні судового рішення, тим більш з огляду на те, що боржник самостійно виконує рішення шляхом перерахування необхідних коштів на депозитний рахунок відділу, що не пов`язано з необхідністю вчинення державним виконавцем додаткових дій по примусовому виконанню судового рішення. За матеріалами справи встановлено, що позивач визнаний інвалідом, який потребує матеріальної допомоги. За рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року на користь ОСОБА_1 в порядку ст.172 ч.1, 3 СК України стягнуті витрати, пов`язані із наданням піклування. Такі витрати в ході виконання судового рішення підлягають першочерговому стягненню. Оскільки відповідачі не довели наявність поважних, непереборних обставин, які перешкоджали Верхньорогачицькому ВДВС у своєчасному (щомісячному) перерахунку з депозитного рахунку відділу коштів на користь ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання бездіяльності вказаного відділу протягом періоду з січня по 23 квітня 2020 року протиправною. Разом з цим, оскільки на час розгляду справи заборгованість повністю перерахована позивачу на вказаний стягувачем рахунок, то відсутні підстави для зобов`язання відповідача у їх повторному перерахуванні або стягненні в судовому порядку. За наведених обставин рішення суду в частині відмови у стягненні з ВДВС боргу слід залишити без змін. Відповідно до ст. 37 ч.1 п.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Наведена норма права регламентує повернення виконавчого документу на підставі заяви стягувача, а не припинення виконання рішення суду, на чому наполягає позивач. Отже, відмовляючи у задоволенні вимог щодо зобов`язання державного виконавця саме припинити виконавче провадження №47155199 після повного погашення заборгованості з виплати аліментів, суд першої інстанції правильно вказав, що ст.37 ч.1 п.1 Закону не передбачає вирішення питання про припинення виконання рішення суду. У відповідності до наданих державним виконавцям повноважень вони самостійно вчиняють дії, пов`язанні із виконання судових рішень. Встановлено, що 10 вересня 2020 року державним виконавцем Нижньосірогозького районного ВДВС винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст.37 ч.1 п.1 Закону. На підставі викладеного, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення згідно мотивувальної частини постанови. Окремо слід зауважити, що суд апеляційної інстанції розглядає апеляційні скарги, подані на судові рішення, в межах наданих повноважень у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства (ст.367, 374 ЦПК України) та не розглядає скарги на дії суддів. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 15 липня 2020 року в частині відмови у задоволені вимог про визнання бездіяльності Верхньорогачицького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) протиправною скасувати та прийняти в цій частині нову постанову. Визнати протиправною бездіяльність Верхньорогачицького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо неперерахування протягом періоду з січня по 23 квітень 2020 року належних до стягнення ОСОБА_1 коштів в межах виконавчого провадження №47155199. В решті заочне рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 05 жовтня 2020 року. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько